- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика:
- •Глава 1 Кримінологічна інформація
- •Глава 1
- •Глава 1 •'•'''
- •Глава 1 •-• --і- -о-
- •Глава 1
- •Глава 1 '• • -і-:
- •Глава 1 '• •'
- •Глава 1 ,
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 -' "
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 1!'!
- •Глава 1 • •;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 '•'•'• :
- •Глава 1
- •Глава 2 Кримінологічний аналіз
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 '
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 »,.
- •Глава 3 '
- •Глава 3 .....
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : ..- •.-.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 !,•
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ,;:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 .
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 • •
- •Глава 5 '':
- •Глава 5 • ' '•'
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Перспективи української кримінології
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 і,-, .,-
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
Глава 4
декількома процедурами за допомогою спеціально розробленої методики виявлення статистичних закономірностей. У результаті названих процедур з 725 значень показників (ознак) виявилися специфічно належними лише до статусу 1 (не вчинили злочину) або статусу 2 (вчинили злочин) відповідно: для осіб, що перебували під адміністративним наглядом, — 16 та 42 значення; для інших раніше засуджених — 19 та 44 значення; для незайнятих суспільне корисною працею — 10 та 38 значень; для тих, хто зловживав спиртними напоями, — 7 та 15 значень; для тих, хто допускав конфлікти у сфері сімейно-побутових відносин, — 38 та 73 значення; для неповнолітніх правопорушників — 13 та 8 значень показників.
Після цього потрібно було серед специфічно належних до статусу 1 або статусу 2 значень показників виокремити ті, що мають прогностичну значущість, тобто за наявністю яких можна імовірно прогнозувати той чи інший статус наступної поведінки: невчинення злочину (статус 1) або його вчинення (статуси 2 або 3). З цією метою виокремлені комплекси специфічних значень показників за кожним із шести різновидів антигромадської поведінки було піддано спеціальним математичним та кібернетичним процедурам за методиками, що належать до комплексного методу «розпізнавання образів». Перший набір значень показників ознак або «образ» мали скласти прогностичне значущі показники сукупності осіб, що не вчинили злочину. Другий набір значень показників або «образ» мав належати тим, хто вчинив злочин. За наявністю цих двох наборів показників («образів») можна було визначити, до якого з них належить комплекс значень ознак конкретної особи, наступну поведінку (вчинення чи невчинення злочину) якої потрібно прогнозувати. Слід відмітити, що на той час це була одна з перших спроб використати кібернетичний метод «розпізнавання образів» у кримінологічних цілях прогнозування індивідуальної злочинної поведінки. Успішності цієї спроби сприяло те, що прогнозування здійснювалося за типологічним методом, якому методологічно найбільш відповідав кібернетичний метод «розпізнавання образів». Попри те що з того часу минуло вже майже 20 років, використання цього методу у кримінології, зокрема з метою індивідуального прогнозування, наскільки нам
166
О галізація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів
відомо, не мало повторення. Понад те, в нинішніх роботах можна натрапити на твердження, що свідчать про недостатнє розуміння сутності методу «розпізнавання образів», зокрема для використання його в індивідуально-прогностичних цілях. Зокрема, зазначається, що під час застосування цього методу «кожний досліджуваний засуджений розглядається як своєрідний «образ», якому притаманні певні ознаки і якості»1, тоді як насправді «образами» є значення ознак не окремої особи, а комплекси типових значень ознак різних статусів досліджуваних осіб, залежно від належності до яких прогнозується її поведінка, яка відповідає певному статусу, зокрема тих, хто вчинив злочин або не вчинив його.
У нашій роботі для визначення прогностичне значущих ознак у межах методу «розпізнавання образів» застосовувалися методики пошуку інформативних показників ознак, їх сполучень (кон'юн-кцій), передбачення цільової, заміряної у відповідній математичній шкалі (використовувалася так звана шкала найменувань) належності до певного статусу, перевірки наявності, інтенсивності та спрямованості зв'язку ознак у наборі показників статусів 2 та 3 (тих, хто вчинив злочин) за допомогою відомих математичних засобів (коефіцієнтів)2.
У результаті зазначених процедур за кожним різновидом суб'єктів антигромадської поведінки були виокремлені комплекси прогностичне значущих (мовою кібернетики — інформативних) ознак (їх значень) особи, її поведінки, середовища, що мають розрізнювальну властивість щодо прогнозування імовірної злочинної поведінки (див. табл. № 4).
Дапьшші І. М. Кримінологічне планування заходів протидії злочинності та ЇЇ прогнозування // Вісник Академії правових наук України. - 2004. - № 4 (39). - X., ^. Ю1-152.
, Ив' ЛОІаІаЛ»ішс: Закалюк А. П. Пропюзировапие й прсдунрсждение индивидуальпого І'РСступІюго поведений. - М., 1986. - С. 105-106.
167