Глава 5

жави, то І вони за кожним законопроектом є предметом експерти­зи Міністерства юстиції, у висновку якого чітко визначаються за­трати, пов'язані із його прийняттям, і далі вже Кабінет Міністрів та парламентарії вирішують, чи може держава їх понести. Що ж до соціологічної, техніко-редакцшної та іншої відповідності законо­проекту, то вона, на нашу думку, не може становити конкуренції визначенню кримінологічної ефективності. Остання зумов­люється впливом закону на кримінологічну ситуацію, передусім криміногенні чинники, що провокують злочинність. Навряд чи хто-небудь може мати сумнів щодо суспільної актуальності та бо­лючої потреби забезпечення протидії злочинності. Криміно­логічна ефективність закону стоїть в одному ряду з іншими, найбільш важливими заходами такої протидії, зокрема запобіган­ням дії криміногенних чинників злочинності.

Безперечно, було б доцільно, якби законодавчому визначенню та впровадженню кримінологічної експертизи передувало прий­няття закону загального рівня її законодавчого регулювання, яким був Закон України «Про нормативно-правові акти». Але він отри­мав вето і, наскільки відомо, не через недотримання теоретико-методологічних засад законотворення, а з інших суб'єктивних мо­тивів, породжених у Адміністрації Президента. При цьому слід враховувати, що проект Закону «Про кримінологічну експертизу проектів нормативно-правових актів» підготовлений з урахуван­ням загальних засад експертизи нормативно-правових актів, визначених у прийнятому Верховною Радою Законі України «Про нормативно-правові акти», який пізніше отримав вето. До того відомо, що у Міністерстві юстиції України завершено опрацюван­ня оновленої редакції проекту Закону «Про нормативно-правові акти» і, очевидно, найближчим часом він стане предметом розгля­ду Кабінету Міністрів України, а далі й Верховної Ради України. Тому для зволікання розгляду проекту Закону «Про криміно­логічну експертизу нормативно-правових актів» немає жодних методологічних та правових підстав. Кримінологічна ситуація в країні, істотні хиби у ЇЇ виправленні, зокрема засобами законодав­чого регулювання, вимагають прискорити запровадження кримінологічної експертизи. Хіба міг би, приміром, за умов проведення останньої бути прийнятий Закон від 2 червня 2005 р.,

248

Кримінологічна експертиза

який через, здавалося б, незначну зміну редакції ст. 51 КЗпАП «вивів» з-під кримінальної відповідальності десятки тисяч зло­чинців, що вчинили нібито «дрібні» (сумою до 500 гри) крадіжки, шахрайства, привласнення майна громадян, ускладнивши до того відшкодування завданих збитків.

Крім прийняття Закону «Про кримінологічну експертизу про­ектів нормативно-правових актів» правове забезпечення останньої вимагає також приведення у відповідність до нього інших законів України, нормативно-правових актів Уряду, центральних органів ви­конавчої влади, прийняття нормативно-правових актів, які виплива­ють з нього, що передбачено у Прикінцевих положеннях Проекту.

Неодмінною умовою запровадження кримінологічної експерти­зи є її інформаційне забезпечення. Проект Закону «Про криміно­логічну експертизу ...» (ст. 9) передбачає, що умовою її проведення є наявність кримінологічної інформації про сферу суспільних відносин, яка є предметом регулювання проекту, що поданий на ек­спертизу. Вже зазначалося, що на сьогодні за багатьма такими сфе­рами кримінологічна інформація про причини й умови вчинення злочинів відсутня або неупорядкована. Тому нагальним завданням є її забезпечення, що вимагає проведення наукових досліджень з метою одержання системної, сучасної інформації про криміногенні та антикриміногенні чинники, передусім у тих сферах суспільних відносин, які потребують правового регулювання або його удоско­налення і де поширені злочинні та інші протиправні прояви. В Проекті (ч. З ст. ЗО) на Академію правових наук України покла­дається визначення разом з науковими установами та вищими навчальними закладами наявності та потреби в одержанні систем­ної сучасної кримінологічної інформації, планування та координу­вання проведення відповідних наукових досліджень. На наш погляд, цю роботу потрібно організувати, не чекаючи прийняття Закону «Про кримінологічну експертизу...». Координаційне бюро з проблем кримінології АПрНУ не раз зверталося до координованих установ з пропозицією щодо проведення згаданих досліджень. Проте поки що помітних зрушень у цій справі не помічається. Зрозуміло, що тут потрібні вимоги, які ґрунтуються на Законі.

Слід зазначити, що кримінологічна інформація, яка потрібна Для кримінологічної експертизи, згідно з Проектом Закону (ч. 9

249