Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курс сучасної Української кримінології 3 кн.rtf
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Глава 5

визначення з числа кандидатів тих, що найбільше відповіда­ ють професійним вимогам, утворення з них експертної групи;

підготовку членів експертної групи до участі у проведенні експертизи саме цього проекту.

Розглянемо названі процедури.

Структура і необхідна кількість експертів зумовлюються по­требами їх добору за фаховою ознакою. За змістом останньої кандидати в експерти поділяються на три групи: а) особи, що про­фесійно володіють кримінологічним знанням (займаються науко­вими дослідженнями у галузі кримінології або викладанням її КУРСУ У вищих навчальних закладах) та обізнані з теорією кримінологічної детермінації; б) працівники управлінського фаху у сфері, яка підлягає регулюванню нормативним актом, проект якого поданого на експертизу (далі — об'єкт експертизи), володіють знаннями щодо змісту відносин у цій сфері загалом і зокрема стосовно відносин, у яких вчиняються злочини та інші не­безпечні правопорушення; в) працівники правоохоронних органів, які за родом своєї службової діяльності мають досвід, насамперед у порядку службової спеціалізації, в організації запобігання, ви­криття або розслідування злочинів саме у сфері регулювання об'єкта експертизи та обізнані зі змістом чинників, що зумовлю­ють згадані злочини.

Доцільність об'єднання в експертній групі фахівців різного профілю зумовлена прагненням використати під час проведення експертизи їхні спеціальні знання (теоретичні та практичні) про причини й умови, що сприяють вчиненню злочинів у сфері регу­лювання об'єкта експертизи (криміногенні чинники), а також про соціальні засоби запобігання дії останніх (антикриміногенні чин­ники). Такі знання можуть бути отримані з різних джерел: 1) під час наукового вивчення кримінологічних проблем; 2) через здійснення управлінських функцій у сфері регулювання; 3) під час виконання у ній спеціальних контрольних, наглядових, правових функцій у процесі правозастосування та правоохоронної діяль­ності.

В експертній групі з фахівців названого профілю утворюються, як правило, три згадані підгрупи експертів (Е), відповідно: Екр, Еуп, Епр. Залежно від складності, специфічності, багатогранності

204

Кримінологічна експертиза

об'єкта експертизи та сфери, яка має ним регулюватися, способу регулювання, характеру криміногенних та антикриміногенних чинників і загалом кримінологічної ситуації тощо, у складі екс­пертної групи можуть бути передбачені підгрупи фахівців іншого профілю або іншої галузі науки, що має своїм предметом наукову розробку різних сторін функціонування відносин у регульованій сфері тощо.

Експертиза проводиться методом експертного оцінювання. Ос­таннє здійснюється переважно за методом групової експертної оцінки (ГЕО), що одержана через агрегування (спрямоване уза­гальнення) індивідуальних експертних оцінок (ІЕО). Репрезента­тивність групової оцінки (ГЕО) забезпечується агрегуванням не менше 3-5 індивідуальних оцінок (ІЕО). При оцінюванні більш складного об'єкта експертизи або у зв'язку зі складністю поставле­них перед нею питань кількість експертів для одержання ГЕО мо­же бути збільшена. Проте чисельність експертної групи не слід надмірно збільшувати, бо це веде до ускладнення організації її ро­боти, одержання ГЕО.

Має бути взяте до уваги також те, що при експертному оціню­ванні об'єкта експертизи, криміногенних (антикриміногенних) чинників у сфері його регулювання компетентність експертів значною мірою залежить від наявності у них специфічних знань із цієї сфери. Такими знаннями володіють переважно відібрані з цієї сфери експерти-управлінці та експерти-правоохоронці. Апро­бація методики засвідчила, що оптимальною для експертної гру­пи є наявність у ній не менше 2-3 експертів — професійних кримінологів та по 3 експерти-правоохоронці (прокуратура, орга­ни дізнання, досудового слідства) і експерти-управлінці з міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що опікуються сферою, яка є предметом регулювання об'єкта експер­тизи. Число 3 забезпечує отримання мінімальної більшості у разі розходження оцінок експертів одного профілю (підгрупи). Загальна чисельність групи, таким чином, не може бути меншою за 8-9 експертів. В окремих випадках її чисельність може збільшуватися до 12-15 фахівців.

Персональний склад кандидатів до експертної групи визна­чається у такий спосіб:

205