- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика:
- •Глава 1 Кримінологічна інформація
- •Глава 1
- •Глава 1 •'•'''
- •Глава 1 •-• --і- -о-
- •Глава 1
- •Глава 1 '• • -і-:
- •Глава 1 '• •'
- •Глава 1 ,
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 -' "
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 1!'!
- •Глава 1 • •;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 '•'•'• :
- •Глава 1
- •Глава 2 Кримінологічний аналіз
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 '
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 »,.
- •Глава 3 '
- •Глава 3 .....
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : ..- •.-.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 !,•
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ,;:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 .
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 • •
- •Глава 5 '':
- •Глава 5 • ' '•'
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Перспективи української кримінології
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 і,-, .,-
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
Глава 5
визначення з числа кандидатів тих, що найбільше відповіда ють професійним вимогам, утворення з них експертної групи;
підготовку членів експертної групи до участі у проведенні експертизи саме цього проекту.
Розглянемо названі процедури.
Структура і необхідна кількість експертів зумовлюються потребами їх добору за фаховою ознакою. За змістом останньої кандидати в експерти поділяються на три групи: а) особи, що професійно володіють кримінологічним знанням (займаються науковими дослідженнями у галузі кримінології або викладанням її КУРСУ У вищих навчальних закладах) та обізнані з теорією кримінологічної детермінації; б) працівники управлінського фаху у сфері, яка підлягає регулюванню нормативним актом, проект якого поданого на експертизу (далі — об'єкт експертизи), володіють знаннями щодо змісту відносин у цій сфері загалом і зокрема стосовно відносин, у яких вчиняються злочини та інші небезпечні правопорушення; в) працівники правоохоронних органів, які за родом своєї службової діяльності мають досвід, насамперед у порядку службової спеціалізації, в організації запобігання, викриття або розслідування злочинів саме у сфері регулювання об'єкта експертизи та обізнані зі змістом чинників, що зумовлюють згадані злочини.
Доцільність об'єднання в експертній групі фахівців різного профілю зумовлена прагненням використати під час проведення експертизи їхні спеціальні знання (теоретичні та практичні) про причини й умови, що сприяють вчиненню злочинів у сфері регулювання об'єкта експертизи (криміногенні чинники), а також про соціальні засоби запобігання дії останніх (антикриміногенні чинники). Такі знання можуть бути отримані з різних джерел: 1) під час наукового вивчення кримінологічних проблем; 2) через здійснення управлінських функцій у сфері регулювання; 3) під час виконання у ній спеціальних контрольних, наглядових, правових функцій у процесі правозастосування та правоохоронної діяльності.
В експертній групі з фахівців названого профілю утворюються, як правило, три згадані підгрупи експертів (Е), відповідно: Екр, Еуп, Епр. Залежно від складності, специфічності, багатогранності
204
Кримінологічна експертиза
об'єкта експертизи та сфери, яка має ним регулюватися, способу регулювання, характеру криміногенних та антикриміногенних чинників і загалом кримінологічної ситуації тощо, у складі експертної групи можуть бути передбачені підгрупи фахівців іншого профілю або іншої галузі науки, що має своїм предметом наукову розробку різних сторін функціонування відносин у регульованій сфері тощо.
Експертиза проводиться методом експертного оцінювання. Останнє здійснюється переважно за методом групової експертної оцінки (ГЕО), що одержана через агрегування (спрямоване узагальнення) індивідуальних експертних оцінок (ІЕО). Репрезентативність групової оцінки (ГЕО) забезпечується агрегуванням не менше 3-5 індивідуальних оцінок (ІЕО). При оцінюванні більш складного об'єкта експертизи або у зв'язку зі складністю поставлених перед нею питань кількість експертів для одержання ГЕО може бути збільшена. Проте чисельність експертної групи не слід надмірно збільшувати, бо це веде до ускладнення організації її роботи, одержання ГЕО.
Має бути взяте до уваги також те, що при експертному оцінюванні об'єкта експертизи, криміногенних (антикриміногенних) чинників у сфері його регулювання компетентність експертів значною мірою залежить від наявності у них специфічних знань із цієї сфери. Такими знаннями володіють переважно відібрані з цієї сфери експерти-управлінці та експерти-правоохоронці. Апробація методики засвідчила, що оптимальною для експертної групи є наявність у ній не менше 2-3 експертів — професійних кримінологів та по 3 експерти-правоохоронці (прокуратура, органи дізнання, досудового слідства) і експерти-управлінці з міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що опікуються сферою, яка є предметом регулювання об'єкта експертизи. Число 3 забезпечує отримання мінімальної більшості у разі розходження оцінок експертів одного профілю (підгрупи). Загальна чисельність групи, таким чином, не може бути меншою за 8-9 експертів. В окремих випадках її чисельність може збільшуватися до 12-15 фахівців.
Персональний склад кандидатів до експертної групи визначається у такий спосіб:
205
