Функції ку

Функції – це найголовніші шляхи впливу на розвиток держави, суспільства. Напрями та способи впливу КУ на суспільні відносини. Недолік досліджень функцій – відсутність системних підходів розуміння сутності та змісту, відсутність критеріїв.

Соціальними функціями є: політична, економічна, соціальна, культурна та інші. Правові функції: установча, регулятивна, інтеграційна, охоронна.

Основні критерії:

1. об’єкти впливу КУ (політ, економ, соц, культ + зовнішньополітична сфера)

2. способи і засоби впливу КУ на суспільні відносини.(регулятивна, установча, охоронна, контрольна, інтегративна (системоутворююча), правотворча, правозастосовна, інформаційна, аксіологічна).

3. умови впливу на сусп. відносини (часові (постійні, тимчасові), просторові).

• Політична функція. КУ закріплює засади конституційного ладу, політичного режиму, проголошує народовладдя, визначає напрями розвитку суспільства. Вона визнає і закріплює політичну багатоманітність, багатопартійність. Надаючи різним політичним силам рівні можливості в отриманні державної влади, Конституція водночас забороняє дії, спрямовані на насильницьку зміну засад конституційного ладу, створення військових формувань.

• Юридична функція. КУ є Основним Законом держави, базою системи національного права. Вона встановлює основоположні правові приписи, які є визначальними для інших галузей права. Оскільки норми Конституції мають найвищу юридичну силу, то вона забезпечує впорядкованість і необхідне правове регулювання суспільних відносин з допомогою взаємозв'язаних і внутрішньо супідпорядкованих нормативних актів держави.

• Установча функція. Конституція встановлює основні політико-правові інститути держави і суспільства, визначає основи правового статусу громадян, систему і структуру законодавчої, виконавчої, судової влади, ОМС та ін.

• Ідеологічна функція. КУ містяться важливі ідеї політичної еліти. Як головний закон держави і суспільства Конституція закріплює основоположні цінності (демократія, суверенітет народу, права людини і громадянина тощо), виконує важливу роль стосовно державних і самоврядних інституцій, громадян і посадових осіб, орієнтує їх на виконання законів, шанування закріплених у них цінностей.

• Гуманістична функція: в ній закріплені права і свободи особи як складова частина правової системи держави, проголошуються загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародних договорів України, ратифікованих парламентом, проголошується, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

• Організаційна функція: Конституція стимулює подальший розвиток суспільних відносин, містить у собі положення програмного характеру, є базою розвитку прогресивних політико-правових процесів.

• Стабілізуюча функція: Конституція виступає стабілізуючим чинником соціально-економічних процесів, визначає стратегію розвитку політико-правової системи держави і суспільства.

• Консолідуюча функція: будь-яка конституція є результатом суспільної злагоди, оскільки закріплює загальні соціальні інтереси основної більшості населення.

• Обмежувальна функція: Конституції полягає в тому, що конституційні норми створюють основу і визначають межі діяльності державних органів, стримують узурпацію та монополізацію влади певними структурами державної влади.

• Зовнішньополітична функція: інші держави і народи за змістом Конституції можуть робити висновки про рівень демократизму держави. Конституція — своєрідний «паспорт» держави, її конституційного устрою.

• Економічна функція конституції полягає в тому, що вона фіксує основні суспільні відносини, які становлять економічний лад (еко­номічну систему) суспільства, базу для функціонування всіх інших інститутів. Закріплення в конституції фундаменту суспільства, різноманітних форм власності створює необхідні умови для реалі­зації економічної політики країни, ефективного функціонування її господарського механізму.

• Правотворча функція конституції реалізується, зокрема, за до­помогою норм, які визначають основи правового статусу суб'єктів конституційних відносин: громадян, державних і громадських ор­ганів.

• Охоронна (правоохоронна) функція конституції полягає в забез­печенні належної дії певних її інститутів і норм, що досягається за допомогою специфічного механізму відповідальності. В основу та­кого механізму покладено конституційні санкції: визнання пове­дінки неконституційною, скасування чи призупинення дії актів державних органів тощо.

• Інтегративна функція конституції полягає в її ролі як своєрід­ного інструменту, що об'єднує всі ланки правової системи в одне ціле. Типовими під цим оглядом є конкретні норми конституції щодо економічної системи, що визначають вихідні положення для цивільного, земельного, господарського та інших галузей права.

• Системотворча функція конституції визначає принципові ви­моги до призначення, змісту й методів галузей права, окреслює єдині засади правотворчості та застосування права, законності, пра­вопорядку, а також є своєрідним нормативним орієнтиром.