1. Закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права

2. Принцип невідчужуваності та непорушності основних природних прав і свобод людини та належність її їй від народження (ст. 21 Конституції України)

3. Невичерпності

4. Рівності людей (в гідності, перд законом і судом, гендерна)

5. Рівноправності прав і свобод осіб (ст. 24 Конституції України) - здійснення прав та свобод людини і громадянина не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Ст. 24 КУ, ст. 1. Загальної декларації прав людини 1948 р.: «Всі люди народжуються вільними і рівними в правах. Вони наділені розумом та совістю і повинні діяти по відношенню один до одного в дусі братерства»

6. Принцип гарантованості прав і свобод людини і громадянина полягає в тому, що, по-перше, конституційні права і свободи гарантуються державою й не можуть бути скасовані і, по-друге, при прийнятті нових законів або внесенні до них змін не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод

7. Принцип єдності прав та обов’язків людини і громадянина (ст. 23 КУ)

8. + інші (кожна людина має право на розвиток своєї особистості, заборона незаконного обмеження конституційних прав і свобод громадян України, гуманістична спрямованість основ правового статусу особи)

Поняття і класифікація прав і свобод людини

Конституційні права і свободи людини — це закріплені в Конституції України права і свободи, які належать кожній людині, незалежно від наявності чи відсутності правового зв'язку між нею і Українською державою (громадянства).

Під правами і свободами громадянина слід розуміти закріплені в Основному Законі України права і свободи, які належать лише громадянам України.

Конституційні права і свободи людини і громадянина - це закріплені в КУ і гарантовані державою можливості, які дають кожній людині і громадянину вільно і самостійно обирати вид і міру своєї поведінки, користуватися наданими йому соціальними благами як в особистих, так і загальних інтересах.

Ст. 22 КУ: Права і свободи людини і громадянина, закріплені КУ, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ст.. 24 КУ: Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Класифікація прав і свобод людини і громадянина.

Класифікація конституційних прав і свобод може здійснюватися за різними критеріями.

Залежно від суб’єкта їх можна поділити на права і свободи людини (особи), права і свободи громадянина; права і свободи іноземців та ін.

За характером суб’єктів та формою здійснення права і свободи поділяють на індивідуальні й колективні (групові). До останніх відносяться право нації, народу на самовизначення, права національних меншин та деяких інших категорій населення (дитини, молоді тощо).

Права і свободи поділяють також на основні (конституційні) і додаткові (конкретизуючі).

Поділ за змістом і сферою дії: у сфері особистого життя і безпеки людини; у сфері державного і суспільно-політичного життя; у сфері економічної, соціальної і культурної діяльності.

Виходячи із загальновизнаних у теорії конституційного права критеріїв, права і свободи людини та інших категорій можна поділити на: громадянські, політичні, соціально-економічні та культурні.

Класифікація прав і свобод людини і громадянина за генезисом — на природні (природжені) і похідні (сформульовані в законах, в міжнародних пактах);

За черговістю їх включення до конституцій — на права першого, другого та третього поколінь;

1. Правами першого покоління є невідчужувані особисті (громадянські) і політичні права, такі як: право на свободу думки, совісті та релігії, на участь у здійсненні державних справ, на рівність перед законом, право на життя, свободу і безпеку особи, право на свободу від довільного арешту, затримання або вигнання та ін. Права першого покоління є основою індивідуальної свободи і кваліфікуються як система так званих негативних прав, що убезпечують особу від будь-яких посягань, у тому числі від втручання самої держави, у сфери, врегульовані цими правами, створюють можли­вості для участі громадян у політичному житті.

2. Друге покоління прав людини - поглиблення особистих (громадянських) і розвиток соціально-економічних і культурних прав — право на працю, на відпочинок, на соціальне забезпечення, на освіту та ін. Права другого покоління називають ще системою позитивних прав, оскільки вони здебільшого можуть реалізуватися за сприяння держави

3. Трете покоління прав на відміну від перших двох поколінь, які є індивідуальними правами, складають колективні права — народу, нації, спільностей, асоціацій (об'єднань). Такими, зокрема, є право на самовизначення, на розвиток, право на мир, на екологічно безпечне довкілля, на доступ до світової культурної спадщини та ін.), які не можуть бути реалізовані окремим індивідом.

За ступенем їх абсолютизації:

• що підлягають обмеженню,

• що не підлягають обмеженню.