1. Загальний (міжнародний) – держава дотримується міжнародних стандартів. Декларація прав людини вище за К.

2. Галузевий – деякі права закріплені в галузевому законодавстві.

3. Родовий

4. Індивідуальний.

Структура правового статусу: Рабінович:

1. Правосуб’єктність - належить до умов набуття правового статусу

2. Принципи правового статусу

3. Права, свободи і гарантії реалізації

4. Обов’язки та гарантії виконання.

Кравченко:

1. Конституційні принципи

2. Громадянство як певний політико-юридичний стан є передумовою набуття індивідом правового статусу громадянина конкретної держави в повному обсязі. Лише громадяни користуються певним обсягом прав і свобод.

3. Загальні суб’єктивні права

4. Права, свободи, обов’язки

5. Гарантії правового статусу

Структурним елементом є статутні правові норми та ПВ, суб’єктивні права і свободи обов’язки, громадянство, правові принципи і юридичні гарантії, законні інтереси, правосуб’єктність і юридична відповідальність.

Правовий статус особи — це система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права (тобто як такий, що має правосуб'єктність) координує своє поведінку в суспільстві.

Види правових статусів особи за суб'єктами:

• статус громадян, іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством, біженців, українських громадян, що перебувають за кордоном;

• іноземці – за загальним правилом – рівні права з громадянами АЛЕ вони не можуть обирати та бути обраними до органів влади, служити в армії, не можуть бути членами політичних партій України; існують обмеження на право займатися деякими професіями

• біженці – забороняється вислання або примусове повернення. Не допускається депортація до країн, де дозволена смертна кара. Щоб стати біженцем треба подати заяву і дається посвідчення біженця. Біженці користуються тими ж правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України

• статус службових і посадових осіб (депутата, міністра, судді, прокурора, голови обласної державної адміністрації та ін.);

• статус осіб, що працюють в екстремальних умовах (на оборонних об'єктах, секретних виробництввх) та ін.

Конституційний статус - визначається лише нормами Основного Закону, на відміну від конституційно-правового статусу, що формується нормами Конституції та інших конституційних законів (наприклад, ЗУ «Про громадянство», «Про статус народних депутатів України» та ін.). Тобто поняття «конституційно-правовий статус особи» є ширшим від поняття «конституційний статус особи».

Конституційні права і свободи — це закріплені в Конституції України і гарантовані державою можливості, які дають кожній людині і громадянину вільно і самостійно обирати вид і міру своєї поведінки, користуватися наданими йому соціальними благами як в особистих, так і загальних інтересах.

Конституційний обов'язок — це встановлена державою в інтересах всіх членів суспільства і закріплена в Конституції необхідність, що встановлює кожному громадянину відповідний вид і міру поведінки і відповідальність за належне його виконання.

Основні принципи правового статусу особи

Принципи правового статусу – вихідні засади, ідеї, на основі яких визначаються зміст, ідеї та умови реалізації прав, свобод і обов’язків.