Гарантії прав і свобод людини

Лекція

Гарантії – система норм, принципів, вимог, які забезпечують виконання прав, свобод, обов’язків.

• Загальні: економічні (створення матеріального рівня), політичні (РП), організаційні (держава вживає заходів для реалізації прав і свобод).

• Спеціальні (юридичні) – нормативно визначені заходи. В К. багато.

Обмеження прав і свобод – організаційна діяльність ОДВ на зменшення (можливе обмеження – ст..67)

Конституційні обов’язки – встановлені державою і закріплені в К. правила поведінки, відповідальність за неналежне виконання (ст..65-69). Але! Це не всі.

Гарантії реалізації прав і обов'язків дуже важливі. Без створення державою умов для здійснення прав, свобод, обов'язків вони залишаться «заявами про наміри».

Під гарантіями прав, свобод і обов'язків людини та громадянина розуміють систему соціально-економічних, моральних, політичних, юридичних умов, засобів і способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та надійний захист.

Гарантії за сферою дії:

• внутрішньодержавні (національні);

• міжнародні.

Гарантії за способом викладення:

• прості;

• складні;

• змішані.

Гарантії за підставою правового становища особи:

• загальні;

• спеціальні;

• індивідуальні.

Загальні гарантії прав, свобод і обов'язків:

1. Соціально-економічні — єдність соціально-економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг, фінансових коштів, свобода економічної діяльності. Визнання і рівний захист усіх форм власності. Соціальне партнерство між людиною і державою, робітником і роботодавцем, захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

2. Політичні — наявність розвиненої системи народовладдя, реальної можливості особи брати участь в управлінні державою безпосередньо або через представницькі органи. Політична багатоманітність. Можливість користуватися своїми правами та свободами, захищати свої інтереси. Поділ влади. Наявність незалежної конструктивної опозиції, політичного плюралізму та ін.

3. Ідеологічні (духовно-моральні) — ідеологічна багатоманітність. Заборона монополізації ідеології. Заборона релігійної, расової ворожнечі. Демократична громадська думка. Необхідний освітній рівень (загальнодоступність і безплатність освіти). Доступ до інформації та ін. Конституція України затвердила політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність і неможливість визнання державою будь-якої ідеології як обов'язкової (ст. 15).

4. Юридичні — система юридичних засобів і способів охорони і захисту прав людини і громадянина. Обов'язок держави забезпечити особі права на судовий захист та інші способи захисту, не заборонені законом, а також право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги.

• Правотворча діяльність держави

• Правозастосова діяльність держави

Забезпечення прав і свобод людини включає три елементи (напрямки) державної діяльності:

• створення умов для реалізації прав і свобод людини — шляхом позитивного впливу на формування їх загальносоціальних гарантій;

• охорона прав і свобод людини — охорона – це стан правомірної їх реалізації під контролем соціальних інститутів, але без їх втручання. 1) встановлення меж здійснення прав і свобод, їх конкретизація в законодавстві; встановлення процедур, засобів заохочення, стимулювання, пільг для ініціативної реалізації прав; 3) встановлення засобів профілактики і запобігання правопорушень

• захист прав і свобод людини— 1) конституційний нагляд, контроль, відповідальність правопорушника; 2) встановлення заходів відповідальності винних за порушення прав і свобод громадян; 3) встановлення заходів захисту прав, відновлення порушеного права

За своєю суттю конституційно-правові гарантії прав і свобод людини та громадянина - це умови, що зобов'язана створити держава для реалізації конституційних прав і свобод своїм громадянам. За змістом конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина є системою заходів, яка спрямована на реалізацію конституційних прав і свобод. За формою конституційно-правові гарантії - це передбачені Конституцією і законами України організаційно-правові та нормативно-правові способи реалізації конституційних прав і свобод особи.

Конституційно-правові гарантії поділяються на дві основні групи:

• нормативно-правові - сукупність правових норм, за допомогою яких забезпечується реалізація, порядок охорони і захисту прав і свобод особистості.

• організаційно-правові - механізм держави, ОМС, посадові особи, політичні партії, громадські організації, ЗМІ, міжнародні правозахисні організації та їх діяльність у сфері правотворчості та правозастосування, спрямована на створення сприятливих умов для реального користування громадянами своїми правами і свободами.

1. Залежно від сфери дії - на національні (внутрішньодержавні) і міжнародні (інтернаціональні)

2. за засобом створення - на державні і недержавні, які створюються як громадські організації

3. за характером діяльності, спрямованим на захист прав, - на органи-гаранти загальної компетенції й органи-гаранти спеціальної компетенції

4. за територію поширення компетенції органів - на центральні та місцеві

5. за змістом діяльності - на контрольні, процедурні та організаційно-технічні

6. за формами влади - на парламентські, президентські, судові, прокурорські, управлінські, контрольні та місцеві

Гарантії - це відповідні умови й засоби, що сприяють реалізації кожною людиною і громадянином прав, свобод і обов'язків, закріплених Конституцією України. Вони диференціюються на особисті, політичні, економічні, ідеологічні та юридичні.

Особисті гарантії - власні можливості людини і громадянина щодо захисту своїх прав, свобод, законних інтересів і обов'язків. До них відносять:

• право на захист передбачених законом можливостей людини і громадянина в суді, в Уповноваженого ВРУ з прав людини, в міжнародних судах чи відповідних міжнародних організаціях;

• право на відшкодування матеріальних і моральних збитків, заподіяних державними органами, ОМС та їхніми посадовими особами;

• право знати свої права та обов'язки;

• право на правову допомогу;

• право не виконувати явно злочинні накази;

• право на індивідуальну юридичну відповідальність і тільки за провину;

• право відповідати тільки за діяння, скоєні в часі та просторі дії нормативно-правового акта;

• право не нести відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначене законом;

• право засудженого користуватися всіма правами людини і громадянина, крім обмежень, визначених законом і встановлених вироком суду.

Політичні гарантії - політичний плюралізм і свобода політичної діяльності, що не заборонена законодавством і передбачена ст. 15 Конституції України, реальне визнання народу єдиним джерелом влади і здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, відповідно до статей 5 і 6 Конституції України, обмеження діяльності ультрарадикальних політичних організацій (ст. 37) і т. д.

Найголовнішими економічними гарантіями слід уважати конституційні положення про рівність усіх форм власності та їх захист державою (ст. 13); справедливість і неупередженість розподілу суспільного багатства (ст. 95); гарантування приватної власності (ст.41)і т. ін.

До ідеологічних гарантій у більшості випадків відносять: ідеологічну багатоманітність суспільного життя, відсутність державної (обов'язкової) ідеології та цензури (ст. 15); забезпечення вільного розвитку мов (ст. 10); сприяння "консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України" (ст. 11).

Юридичні гарантії - державно-правові засоби, які забезпечують здійснення та охорону прав, свобод і обов'язків людини і громадянина.