Виборчі системи в Україні

Термін «виборча система» в науці конституційного права використовується у двох значеннях - широкому і вузькому.

У широкому значенні під виборчою системою розуміють систему суспільних відносин, які складаються з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування. Ці відносини регулюються конституційно-правовими нормами, які в сукупності утворюють конституційно-правовий інститут виборчого права.

Виборча система у вузькому значенні - це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб.

Поділяється на мажоритарну, пропорційну та змішану.

В Україні за новим парламентським виборчим законодавством – 5%.

ПУ обирається за мажоритарною виборчою системою. Якщо зразу набрав більше половини – все круто. Ні – другий тур, і там вже система відносної більшості.

ВРУ обирається за змішаною (мажоритарно-пропорційною) виборчою системою: 225 депутатів за пропорційною; 225 депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості.

Вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості.

Вибори депутатів ВР АРК, обласних, районних, міських, районних у містах рад проводяться за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою

Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажоритарною системою відносної більшості.

Виборче право: поняття, принципи

Термін «виборче право» в юридичній літературі інтерпретується в двох значеннях - об'єктивному і суб'єктивному.

Об'єктивне виборче право - це один із головних конституційно-правових інститутів, якого складають норми, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з формуванням представницьких та інших виборних органів публічної влади (державної влади і місцевого самоврядування). Цей інститут характеризується такими особливостями:

1) він більшою мірою (порівняно з іншими конституційно-правовими інститутами) зазнає впливу норм міжнародного права;

2) значна частина його норм є полівалентними, себто такими, що одночасно належать до двох та більше галузей права;

3) переважна більшість норм цього інституту є процесуальними нормами.

Норми інституту виборчого права встановлюють: принципи виборчого права; вимоги до виборців і кандидатів; порядок утворення та діяльності виборчих органів; процедуру висування і реєстрації кандидатів; статус виборців та інших суб'єктів виборчого процесу; процедуру ведення передвиборної агітації та голосування; порядок визначення результатів виборів тощо.

Джерелами інституту виборчого права є:

1. Конституція України.

2. Закони України - «Про вибори народних депутатів України» від 17.11.2011; «Про вибори Президента України» від 18 березня 2004 р.; «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 р.

3. Рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення виборчого законодавства України.

4. Міжнародні договори України: Загальна декларація прав людини ООН від 10 грудня 1948 p.; Конвенція про політичні права жінок (набула чинності 7 липня 1954 p., ратифікована Українською РСР 22 липня 1954 р.); Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.

Суб'єктивне виборче право - закріплене Конституцією України (ст. 38) і гарантоване державою право громадянина України вільно обирати та бути обраним до виборних органів публічної влади (державної влади і місцевого самоврядування). При цьому можна виділити активне (право обирати) і пасивне (право бути обраним) виборче право. Громадяни, які за Конституцією України користуються активним виборчим правом, називаються виборцями, а сукупність виборців у межах України, територіальної громади, адміністративно-територіальної одиниці або виборчого округу складає виборчий корпус (електорат). У науці конституційного права розрізняють такі виборчі корпуси:

1) юридичний - сукупність зареєстрованих виборців (включених до списку виборців);

2) фактичний - сукупність виборців, які проголосували на виборах;

3) потенційний - сукупність як зареєстрованих, так і через будь-які причини незареєстрованих виборців.

Під принципами виборчого права України розуміють вихідні поло­ження, фундаментальні ідеї, які відображають суть виборів як передбаченої Конституцією України пріоритетної форми безпосередньої демо­кратії, визначають засади правового регулювання реалізації і гарантування виборчих прав громадян України та забезпечують передбачений законодавством України порядок організації і проведення всіх видів виборів у державі.

Усі принципи поділяють на загальні і спеціальні (міжгалузеві, галузеві, інституціональні).

Загальними принципами в питаннях організації виборів є конституційні принципи безпосередньої демократії. Так, у ст. 5 Конституції України гарантується право народу на здійснення влади безпосередньо і через органи державної влади та ОМС. Стаття 38 передбачає, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референ­думах, вільно обирати і бути обраними до ОДВ та ОМС.

Галузеві принципи виборчого права можна класифікувати на принципи,

що визначають вибори як пріоритетну форму народовладдя:

• вільних виборів - в процесі організації і проведення виборів повністю виключається будь-який примус щодо участі або неучасті як у виборах у цілому, так і власне у самій процедурі голосування, а також тиск на виборця при визначенні ним, як йому голосувати на виборах. Формою вираження принципу вільних виборів є насамперед про­цедура таємного голосування

• обов'язкового проведення виборів - вибори є єдиним законним способом формування представницьких ОДВ та ОМС. 3 огляду на це передбачається, що органи, повноважні призначати вибори, не мають права ухилятися від їхнього призначення в строки та в порядку, передбачені законодавством.

• періодичного проведення виборів - вибори ма­ють проводитися з оптимальною періодичністю , забезпечує стабільність, поступовість і наступність у формуванні ОДВ та ОМС

• принцип справедливих виборів - кожен громадянин без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного і соціального походження, майнового стану, народження чи інших обставин та без необгрунтованих обмежень повинен мати право та можливість брати участь в управлінні державними справами, голосувати і бути обраним на дійсних періодичних виборах, що забезпечують вільне волевиявлення та проводяться на основі загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування

• дійсних, чесних виборів - має панувати політичний плюралізм, альтернативність, рівні умови висування та участі кандидатів у виборах, широка поінформованість громадян, жорсткий контроль за фінансуванням виборчих кампаній кандидатів, громадський контроль за ходом голосування та встановленням результатів виборів тощо

• допустимості застосування різних виборчих систем;

принци­пи участі громадян у виборах:

• вільного волевиявлення - Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється

• добровільної участі у виборах - ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах

• загального виборчого права - відповідно до ст. 70 Конституції України мають усі громадяни України, які на день голо­сування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними. Суб'єктивне пасивне виборче право, тобто право бути обраним, як і раніше, має свої особливості залежно від виду виборів. Так, відповідно до ст. 76 Конституції та ст. 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» народним депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. ПУ відповідно до ст. 103 Конституції може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна і та сама особа не може бу­ти обрана ПУ більш як на два строки. Депутатом сільської, селищної, міської рад може бути обраний громадянин Ук­раїни, який має право голосу, на день виборів досяг 18 років, постійно проживає на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці

• прямого виборчого права - право громадян обирати кандидатів на виборах безпосередньо

• рівного виборчого права - всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. При цьому здійснення громадянами України права обирати і бути обраними не залежить від їхньої раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

• таємного голосування - контроль за волевиявленням виборців не допускається, гарантується повна свобода волевиявлення. Кожний виборець голосує на виборах особисто. Голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняється

• рівності конституційних виборчих прав громадян;

принципи організації виборчо­го процесу.

Аналіз принципів свідчить, що їх можна поділити на

• ті, що характерні для всіх стадій виборчого процесу.

• принципи альтернативності

• багатопартійності виборів

• відкритості, гласності виборів

• організації виборів спеціальними незалежними органами

• територіальної організації виборів.

• інституційні — притаманні окремим виборчим процедурам

• фінансування виборів

• рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні передвиборної агітації

• свободи агітації

• юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства.