Поняття, принципи, система місцевого самоврядування

Європейська хартія місцевого самоврядування (ст. 3):

Місцеве самоврядування - право і реальну здатність ОМС регламентувати значну частину публічних справ і управляти нею, діючи в межах закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення. Це право здійснюється як виборними та виконавчими органами, так і безпосередньо територіальною громадою шляхом використання різних форм прямої демократії.

Конституція України (ст. 140):

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

ЗУ «Про місцеве самоврядування»:

Ст. 2 ч. 1. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

(Савенкові воно не подобається… «це не зовсім влада дефініція»)

2. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Ст. 3. Ч. 1. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

2. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.

 

МС:

• Складова частина управління суспільства на місцях

• Принцип організації і здійснення влади

• Форма самоорганізації і самодіяльності громадян

• Гарантоване державою право і реальна здатність самостійно або під відповідальністю/контролем (я можу розібрати, що в мене пише) вирішувати питання місцевого значення

• Основа конституційного ладу

• Волевиявлення територіальної громади

• Форма народовладдя

Існують теорії:

1. Державницька теорія МС: прямо проголошувала тісний зв'язок ОМС із загальними засадами державного устрою і виходила із необхідності включення цих установ до загальнодержавної системи. її творцями вважаються німецькі вчені Л. Штейн і Р. Гнейст, на думку яких, МС — це частина державного механізму. МС - засіб здійснення державних функцій за допомогою недержавних за своєю суттю суб'єктів права (місцевого населення та його органів). ОМС при цьому мають діяти за принципом: «Дозволено лише те, що передбачено законом». МС може функціонувати не тільки на рівні територіальних громад, а й на рівні регіонів, зокрема районів, областей, оскільки держава може визнавати їх теж місцевими колективами, тобто первинними суб'єктами місцевого самоврядування. Ця теорія знайшла втілення в Європейській хартії місцевого самоврядування.

2. Громадівська теорія: первинні суб'єкти МС — громади як самостійне джерело такої публічної влади, яка не належить державі, а є самостійною, так званою муніципальною. За такого підходу МС можливе лише на рівні населених пунктів. Що ж до інших рівнів адміністративно-територіального поділу держави (наприклад, районів, областей), то там МС можливе лише у формі добровільних об'єднань територіальних громад сіл, селищ і міст — асоціацій. Відповідно місцеве самоврядування, його органи мають вирішувати питання лише місцевого значення, а здійснення повноважень державної влади має покладатися на МОВВ. Право на самоврядування є природним і невід'ємним від самої громади, а тому держава лише його визнає і гарантує. Вирішуючи питання місцевого значення, ОМС мають діяти за принципом: «Дозволено все, що не заборонено законом». Громадівська теорія місцевого самоврядування була започаткована практикою державотворення у США.

3. Теорія муніципального дуалізму: ОМС є незалежними від держави тільки в суто громадівських справах, до яких держава байдужа, а у сфері політичній вони розглядаються як органи держави, що виконують її функції і повноваження. Виходячи з цього і ті справи, які покликані вирішувати ОМС, мають поділятися на так звані власні і делеговані. Якщо при вирішенні власних справ, на думку прихильників цієї теорії, ОМС можуть діяти незалежно і самостійно від державних органів, дотримуючись лише закону, то, вирішуючи «делеговані» повноваження, вони повинні діяти під контролем та адміністративною опікою.

Конституційно-правове регулювання статусу МС несе на собі відбиток зазначених теоретичних підходів. Так, згідно з Ч. 1 ст. 140 КУ територіальна громада розглядається як первинний суб'єкт місцевого самоврядування, що повною мірою відповідає громадівській концепції. Про це свідчить і те, що МС обмежується самостійним вирішенням питань місцевого значення в межах КУ і законів України та зосереджується лише в селах, селищах та містах, оскільки населення районів і областей не визнається самостійним суб'єктом місцевого самоврядування.

У Ч. 3 ст. 143 КУ встановлено: «ОМС можуть надаватися законом окремі повноваження ОВВ», а Ч. 4 ст. 143 закріплює: «ОМС з питань здійснення ними повноважень ОВВ підконтрольні відповідним ОВВ». Ці положення побудовані на основі моделі муніципального дуалізму.

Водночас найбільш суттєві положення КУ виконані в аспекті державницької теорії місцевого самоврядування. У них чітко проводиться ідея, що корені МС — у тій владі, джерелом якої є народ, а не його частина (громада), а обсяг повноважень — у законі. Так, згідно зі ст. 5 КУ «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через ОМСя». Відповідно до Ч. 2 ст. 19 КУ «ОМС, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», тобто за принципом: «Дозволено лише те, що передбачено законом».

Місцеве самоврядування в світі будується на різних концептуальних засадах з урахуванням історичного досвіду, традицій, менталітету народу.