Системи виборів порівняльно – правовий аспект

Вибори в Україні – це передбачена КУ та законами України форма прямого народовладдя, яка є волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування конституційного якісного і кількісного складу представницьких органів держ. влади та омс.

За територіальною ознакою вибори бувають: загальнонаціональні і локальні

За суб'єктами розрізняють: вибори народних депутатів України; вибори ПУ; вибори депутатів ВР АРК; вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад; вибори сільських, селищних і міських голів.

За часом проведення вибори поділяють на: чергові, позачергові, або дострокові, повторні, вибори депутатів замість депутатів, сільських, селищних, міських голів, які вибули, вибори, що проводяться в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають: загальними; частковими (додатковими).

3 огляду на правові наслідки вибори поділяють на: дійсні; недійсні.

За порядком визначення результатів виборів у світовій практиці розрізняють такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана.

Мажоритарна обирається кандидат, який набрав більшість.

• Абсолютна – 50%+1голос

• Кваліфікована – 2\3

• Відносна – обраним вважається кандидат, який обрав найбільше відносно до інших.

Пропорційна – політичні сили беруть участь у виборчому процесі.

• Система напівжорстких списків передбачає для виборця можливість: голосувати за партійний список у цілому; визначити преференції серед партійного списку кандидатів у депутати

• жорсткі списки - виборець голосує загалом за список партії, яку він обирає

• з преференціями - виборець не просто голосує за список партії, яку він обрав, а й робить помітку напроти прізвища того кандидата у партійному списку, якому він віддає свій голос

Складна система обрахунку голосів ви­борців, яка вимагає двоетапної операції. На початковій стадії кожний список отримує стільки місць, скільки разів він відповідає виборчому коефіцієнту. Оскільки кількість місць, відведених для окремого спис­ку, ніколи не становлять загальну кількість голосів, отриманих за цим списком, завжди залишається кілька голосів. Ці голоси є залишком (або надлишком), який враховується до логічного завершення розподілу голосів виборців. Виборчий коефіцієнт (виборча квота, виборчий метр) — це дільник, використовуваний для визначення кількості місць, які отримає кожен список під час розподілу. Найчастіше використовується простий коефіцієнт, що отримується після голосування шляхом ділення в кожному окремому окрузі загальної кількості поданих голосів на кількість місць на заміщення (заповнення). Існують інші види коефіцієнтів: коефіцієнт Хегенбаха—Бішоффа, стандартний коефіцієнт, коефіцієнт зниження, подвійний коефіцієнт, вибор­чий коефіцієнт.

Надлишки розподіляються двома основними методами:

1. метод найбільших надлишків включає розподіл місць за спис­ком, що має найбільшу кількість непредставлених голосів, відкладених від першого розподілу, і так далі, доки всі місця не розподіляться;

2. метод найбільшого середнього — метод, за яким загальна кількість голосів, отриманих за список, ділиться на кількість місць, вже отриманих за цим списком, плюс одне фіктивне місце. Список, який таким чином дістає найбільше середнє, отримує наступне місце і так далі, доки всі місця не розподіляться.

Існують інші методи обрахування надлишків: метод д'Хонта, ме­тод Сен-Лагю, модифікований метод Сен-Лагю.

3 метою певного обмеження надмірного зростання малих партій при пропорційних системах виборів запроваджується виборчий поріг.

Змішані виборчі системи надають перевагу мажоритарному методу голосування при застосуванні і пропорційного голосування. Це такі змішані системи:

• система з єдиним голосом, що не допускає передачі. Зміст її полягає в тому, що у багатомандатному виборчому окрузі виборець голосує за одного кандидата, а не за список кандидатів від партії. Така си­стема практикується у Японії, Китаї;

• обмежене голосування передбачає, що виборці можуть обрати кількох кандидатів з одного бюлетеня, але їх має бути менше, ніж кількість місць для заповнення;

• кумулятивне голосування передбачає, що виборець має стільки голосів, скільки мандатів в окрузі, і може їх розподілити між усіма кандидатами, а може й віддати всі свої голоси тільки за одного з кан­дидатів.

Існує також змішана система, що використовує переважно модифіковану пропорційну систему представництва. Прикладом цього є система з єдиним голосом, що передається. При використанні цієї системи виборці голосують за одного кандидата, незалежно від кількості мандатів у виборчому окрузі, але при цьому віддають перевагу іншим кандидатам.

• Найпростішим варіантом змішування є лінійне змішування: одна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша – за пропорційним принципом.

• Іншим різновидом змішаної системи є структурне змішування: одна палата парламенту обирається за мажоритарною системою, а інша – за пропорційною.

Найпростішим варіантом змішаної виборчої системи є паралельне комбінування: певна частина представницького органу обирається за мажоритарним, інша — за пропорційним принципом.

	Мажоритарна	Пропорційна
Переваги	Виборці обирають особу конкретного кандидата. Зв’язок із виборцями свого округу у вирішенні місцевих та їх особистих законних інтересів Краще знає нагальні проблеми свого регіону, представляє його інтереси.	Сприяє формуванню багатопартійності, відповідальністі партій за обранців. У обранців більше можливостей займатись законотворчістю, як своїм головним обов’язком. Неможливо “купити” виборців всієї країни, які мають обирати політсили, та тих, кому довіряють серед них.-преференції Голосують за програму, а не за окрему особу
Недоліки	Відсутність політичної відповідальності партії за тих, кого обрали виборці. Замість законотворчості обранець шукає зв’язки з впливовими можновладцями, лобіює фінансові інтереси. Простіше “заохотити” виборців одного округу, регіону і забезпечити власні корисливі інтереси, та «відпрацювати» гроші за вибори. Голосують за кандидата, а не за програму Не завжди відносна та абсолютна більшість буває результативною, тому часто проводять кілька турів. За цією виборчою системою перевагу отримують великі партії, але це певною мірою історично склалось. Проблема пасивності на виборах, деякі країни навіть прийняли закон про відповідальність за неучасть.	прохідний бар`єр не відображає весь спектр “вибору” виборців. Нікому вирішувати регіональні проблеми на вищому рівні, для підтримки місцевих ініціатив. Більшість обранців представники фінкланів (переважно кияни), які погано знають проблеми регіонів загальнодержавний виборчий округ і там у списку можуть бути особи, які взагалі в цій місцевості не проживали Складна система обрахунку голосів

Принципи виборів - це засади, на основі яких здійснюються вибори. У ст.. 71 КУ визначається, що вибори до органів держ. влади та омс є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

1. Принцип загальності - активне виборче право, відповідно до ст.. 70 КУ, мають усі громадяни, які на день голосування досягли 18-ти років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними. Відповідно до ст.. 76 КУ та т. 3 ЗУ „Про вибори нар. депів України”, нар. депом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 21р, має право голосу і проживає на території України протягом останніх 5 років. не може бути деп-ом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Президентом, відповідно до ст.. 103 КУ, може бути обраний громадянин У, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в У протягом останніх 10 перед днем виборів років та володіє держ. мовою. Одна й та сама особа не може бути обрана Президентом більш як 2 строки підряд. Депутат сільської, селищної, міської рад може бути обраний громадянин У, який має право голосу, на день виборів досяг 18 років

2. принцип рівності - кожен виборець впливає на результати виборів однаково.

3. Принцип прямого виборчого права.

4. принцип таємності голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців не допускається.

5. принцип вільного голосування - умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні.