Конституційні обов’язки людини і громадянина

Конституційні обов’язки людини і громадянина – це визначена нормами Конституції та законами України міра обов’язкової, належної поведінки та діяльності у політичній, економічній, соціальній, культурній (духовній) сфері життя суспільства.

Можна навести такі приклади класифікацій конституційних обов’язків:

1.В залежності від сфери в якій виникають:

• політичні;

• економічні;

• культурні;

• соціальні;

2.В залежності від кола осіб, на які поширюються:

• обов’язки людини(сюди входять усі: іноземці, апатриди, біженці, громадяни України)

1. додержуватись КУ та ЗУ, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.(ст.68 КУ)

2. не заподіювати шкоду природній, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.(ст.66 КУ)

3. Кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.(ст.67)

• обов’язки громадянина України(стосуються лише громадян України)

1. захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України.(ст.65 КУ). Для громадян, які за своїми світоглядними та релігійними переконаннями не можуть нести строкову військову службу, в Україні передбачена альтернативна невійськова служба.

2. шанування її державних символів.(Порушення – кримінальна відповідальність)(ст.65 КУ)

3. щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленим законом. (ст. 67 КУ). Податкові декларації подаються до 1 березня наступного року

• додаткові обов’язки людини і громадянина

1. обов’язок мати повну загальну середню освіту

2. обов’язок батьків утримувати дітей до повноліття

3. обов’язок повнолітніх дітей піклуватись про непрацездатних батьків

Загальна характеристика референдумів в Україні

Форма безпосереднього волевиявлення народу щодо найважливіших питань держави, що проводиться на загальнодержавному або місцевому рівнях шляхом голосування

Термін «референдум» у перекладі з латині означає «те, що має бути повідомлено». Референдум — це політичний і правовий інститут, спрямований на розв'язання кардинальних проблем загальнонаціонального і місцевого значення.

Референдум – важлива форма безпосередньої демократії, що полягає в голосуванні виборців (певної, визначеної законом групи виборців), шляхом якого приймаються рішення з будь-яких питань державного або самоврядного характеру, за винятком тих, котрі згідно з законом не можуть бути винесені на референдум. Ці рішення - обов'язкові до виконання органами, організаціями і громадянами, щодо яких вони мають імперативний характер.

Відмінність референдуму від виборів:

• на виборах об'єктом є кандидат або список кандидатів, а об'єктом референдуму може стати конституція, закон, законопроект, будь-яке питання зовнішньої чи внутрішньої політики.

• метою виборів є обрання народних представників, що по суті є делегування їм владних повноважень, а мета референдуму – прийняття рішення за сутністю винесеного на нього питання.

Тобто воля народу знаходить свій вираз у формі референдуму чіткіше й конкретніше.

Ст.38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до ОДВ та ОМС.

Ст.69 КУ: Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Тобто референдум – форма безпосередньої демократії.

Ст.1 ЗУ «Про всеукраїнський та місцеві референдуми»: Референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Класифікація :

1. За територією проведення:

а) всеукраїнський;

б) референдум АРК;

в) місцеві референдуми.

2. За юридичною силою рішень:

• імперативні:

• консультативні .

3. За підставами проведення:

• обов'язковий – передбачає обов'язкове його проведення, оскільки це є вимогою законодавства. КУ визначає проведення обов'язкового всеукраїнського рефе­рендуму при вирішенні питань про зміну території України (ст. 73) та про внесення змін до І, III і XIII розділів Основного Закону (ст. 156).

• факультативний – проводить­ся для прийняття:

а) законів шляхом всенародного голосування;

б) рі­шень загальнодержавного рівня з найбільш актуальних питань держа­вотворення.

4. За часом проведення:

• Дозаконодавчий – мають консультативний характер і проводяться для визна­чення ставлення громадян до рішення, яке має бути прийняте відпо­відним державним органом.

• Післязаконодавчий – спрямова­ні на надання відповідної юридичної сили рішенням парламенту. Прикладом такого референдуму був всеукраїнський референдум 1 груд­ня 1991 року, на якому було підтверджено законність і надано найвищої юридичної сили Акту проголошення незалежності України, прийня­тому 24 серпня 1991 року ВР УPCP.

5. За предметом всеукраїнські:

• конститу­ційні (ст. 156 КУ, п. 1 ст. 3 ЗУ «Про всеукраїнський та місцеві референдуми);

• законодавчі (п. 2 ст. З Закону);

• з питань зміни території України (ст. 73 Конституції України);

• міжнародно-правові (ст. 5 Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми») тощо.

КУ:

Стаття 72. Всеукраїнський референдум призначається ВРУ або ПУ відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Стаття 73. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Стаття 74. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Стаття 92. Виключно законами України визначається організація і порядок проведення виборів і референдумів;

Стаття 106. ПУ призначає всеукраїнський референдум щодо змін КУ відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

Стаття 156. Законопроект про внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу ІІІ "Вибори. Референдум" і розділу ХІІІ "Внесення змін до Конституції України" подається до ВРУ ПУ або не менш як двома третинами від конституційного складу ВРУ і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу ВРУ затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається ПУ. Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, ІІІ і ХІІІ цієї Конституції з одного й того самого питання можливе лише до ВРУ наступного скликання.