Зм 10 Стратегічний контроль в процесі стратегічних перетворень на підприємстві

1. Мета, завдання та етапи стратегічного контролю в управлінні діяльністю підприємством

2. Оцінка обраних підприємством стратегій

3. Впровадження стратегічних змін на підприємстві

1. Мета, завдання та етапи стратегічного контролю в управлінні діяльністю підприємством.

Моніторинг процесу стратегічного управління має за мету контроль, аналіз та оцінку всіх його компонентів для подальшого прийняття рішень: чи продовжувати діяльність у тому ж самому порядку, чи здійснити необхідні зміни і де саме?

План контролю повинен відповідати на такі питання:

• що контролювати;

• як контролювати;

• які засоби контролю;

• коли контролювати;

• які потрібні інструкції з контролю;

• яка звітна документація з контролю.

• хто буде контролювати (відповідальний).

Контроль — це порівняння фактичних результатів роботи на окремих етапах із запланованим ходом виробництва.

Мета контролю полягає в тому, щоб виявити на можливо більш ранній стадії несприятливий розвиток подій. Чим раніше проявилося відхилення, тим у керівника більше часу для ухва­лення рішення. Він може провести коригування плану, зробити необхідну реорганізацію, видати необхідні вказівки, тобто вчасно відрегулювати хід виробництва.

Основними завданнями контролю є:

• захищати розроблені плани від впливу цих законів як можна довше;

• виявляти у виробництві такі місця, де вони (закони) можуть проявитися;

• попереджати неприємності, що чекають свого часу, тому що попереджати краще, ніж лікувати.

Види контролю: попередній, поточний, підсумковий.

Основні етапи системи стратегічного контролю:

• Визначення показників, за якими оцінюють реалізацію стра­тегії.

• Вимірювання та відстеження параметрів контролю.

• Порівняння реального стану параметрів контролю з бажа­ним для визначення рівня їхнього виконання.

• Оцінка результату та прийняття рішення щодо його можливого коригування.

Управлінські процеси на останньому етапі контролю: не вживати ніяких заходів; усунути відхилення; змінити стандарти.

Коригуючі заходи: щодо усунення причин відхилення від стандартів; коригуючі заходи щодо стратегічного плану.

2. Оцінка обраних підприємством стратегій.

Щодо оцінки стратегій існують два основні підходи. Перший з них це фінансовий підхід, що прирівнює ефективність стратегії підприємства до ефективності господарської діяльності, тобто стратегія ефективна у тому разі, коли господарська діяльність підприємства приносить прибутки і показники рентабельності є достатніми і позитивними. Однак даний підхід використовує поточні результати роботи компанії, тоді як стратегія розрахована на довгострокову перспективу, і цілком можливо, що вона може припускати недостатньо високі показники ефективності на деяких етапах її реалізації. Інший підхід це ринковий, згідно з яким стратегія настільки ефективна, наскільки вона дозволяє підприємству створювати конкурентні переваги та досягати успіхів в конкурентній боротьбі на ринку, наскільки стратегія компанії відповідає зовнішнім умовам (характеру та інтенсивності конкуренції, динаміці ринку, життєвому циклу галузі) та внутрішньому потенціалу компанії (конкурентному статусу компанії, стадії життєвого циклу компанії і т.п.).

Оцінка ефективності стратегічної діяльності підприємства визначається на основі двох складових: зовнішня ефективність та внутрішня ефективність. Внутрішня ефективність оцінюється з точки зору раціонального використання внутрішніх можливостей підприємства в перетворенні ресурсів на результат і має ґрунтуватися на узагальненій оцінці ефективності за окремими елементами що складають цілісну систему управління підприємством.

Система показників для оцінки внутрішньої ефективності діючої стратегії:

• ступінь досягнення цілей підприємства;

• рентабельність ресурсного потенціалу;

• прибутковість підприємства;

• фінансова стійкість та платоспроможність;

• відповідність прийнятному рівню ризику;

• забезпечення ключових факторів успіху;

• темп зростання обсягу продаж;

• ринкова частка підприємства;

• імідж підприємства.

Зовнішня ефективність відображає ступінь відповідності діяльності підприємства вимогам середовища і включає наступні компоненти: конкурентоспроможність підприємства та стратегічна стійкість підприємства