2.Концепція стратегічного управління.

На сьогоднішній день домінуючим та ефективним є підхід до управління, в основі якого лежить стратегічне мислення.

Стратегічне мислення базується на усвідомленні, насамперед керівниками й усім персоналом, власної відповідальності за довгострокове існування та розвиток підприємства, необхідності відповідного управління цим процесом і забезпечення орієнтації всіх видів діяльності на створення та підвищення конкурентоспроможності, фінансового успіху впродовж тривалого періоду.

Ознаки стратегічного мислення:

• адекватна реакція менеджерів на зміни, що виникають, нові можливості та загрозливі тенденції;

• створення середовища, що сприяє активному керівництву та протидіє тенденціям, які можуть призвести лише до пасивного реагування на зміни ситуації;

• здатність до визначення альтернативних варіантів розвитку підприємства;

• створення умов для творчого розв'язання проблем підприємства, активізації новаторства у персоналу;

• можливість узагальнювати різні точки зору керівників структурних підрозділів щодо визначення орієнтирів розвитку підприємства;

• координація рішень керівників всіх рівнів управління, що пов'язані зі стратегією.

Стратегічне мислення управлінського персоналу будь-якого підприємства відбито в понятті «стратегічний рівень підприємства».

Стратегічний рівень — це система знань про можливості та обмеження в розвитку підприємства, що реалізується у відповідних стратегічних рішеннях і діях.

Стратегічний рівень підприємства можна визначити, отримавши відповіді на такі запитання.

1. Якими є рівень знань і наявний обсяг інформації про ситуацію: в економіці, на ринку, в галузі, у конкурентів, у партнерів, у розробників нових продуктів та технологій?

2. Відповідає чи ні наявний стан підприємства вимогам розвитку в середовищі, що склалося?

3. Чи є на підприємстві обгрунтована система цілей розвитку в коротко-та довгостроковому періоді?

4. Як розробляється стратегія підприємства, за допомогою яких методів?

6. Чи встановлено в стратегічних планах відповідальність за проведення стратегічних дій, а також послідовність і терміни виконання окремих планових завдань?

7. Як відбиваються стратегічні заходи в поточних планах і бюджетах?

8. Чи готові до стратегічних перетворень працівники підприємства?

та інші.

Стратегічно орієнтоване підприємство — це підприємство, де стратегічне мислення є основною, принциповою настановою в діяльності персоналу підприємства і насамперед вищого керівництва, де існує (формується) система стратегічного управління; застосовується раціональний процес стратегічного планування, який дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягненню стратегічних орієнтирів. Таке підприємство має досить суттєві переваги порівняно з «нестратегічними організаціями».

Концепція управління — це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб'єкта та об'єкта управління, характер відносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також про необхідний ступінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток підприємства.

Характерні риси, які притаманні сучасній концепції стратегічного менеджменту наступні. Перша риса базується на певному поєднанні системного, ситуаційного та цільового підходів до діяльності підприємства. Друга — орієнтує на вивчення умов, в яких функціонує підприємство. Третя — концентрує увагу на необхідності збору та застосуванні баз стратегічної інформації. Четверта — дозволяє прогнозувати наслідки рішень, що приймаються, впливаючи на ситуацію шляхом відповідного розподілу ресурсів, встановлення ефективних зв'язків та формування стратегічної поведінки персоналу. П'ята — передбачає застосування певних інструментів та методів розвитку підприємства (цілей, «дерева цілей», стратегій, «стратегічного набору», стратегічних планів та програм, стратегічного контролю тощо).

Проблеми і недоліки стратегічного управління:

• Стратегічне управління за своєю суттю не може дати точної і деталізованої картини майбутнього.

• Стратегічне управління не може зводитися до набору рутинних процедур та схем.

• Для здійснення процесу стратегічного управління підприємства потрібні значні зусилля і витрати часу та ресурсів.

• Помилки в стратегічному управлінні різко посилюють негативні наслідки.