Питання для самоконтролю
Що таке мова?
Дайте визначення державної мови.
Що означає поняття «літературно мова»?
Чим відрізняється поняття «національна мова» й «літературна мова»?
Що таке стиль?
Назвіть основні стилі сучасної української літературної мови.
Які головні ознаки офіційно-ділового стилю?
Наведіть приклади готових словесних формул, що вживаються у текстах офіційно-ділового стилю.
Які ви знаєте типи мовлення?
Що таке теза?
Що випливає з доказів?
Яких видів бувають роздуми?
Як парость виноградної лози, плекайте мову…
(Максим Рильський)
Тема 2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
Поняття літературної мови. Мовна норма, варіанти норм. Ознаки та аспекти культури мовлення. Мовленнєва культура — критерій професійної майстерності фахівця. Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури. Культура мовлення під час дискусії.
Студенти повинні:
Знати - зміст понять «літературна мова»; «мовна норма»;
- функції мови; орієнтуватися в основних процесах розвитку сучасної
літературної мови;
- основні умови ефективного спілкування; композицію публічного
виступу;
- готуватися до публічного виступу; правильно сприймати фахову
інформацію;
- володіти різними видами усного професійного спілкування.
Вміти - сприяти утвердженню і розвитку державної української мови;
- визначати стилі різних текстів;
- користуватися державною мовою в усіх сферах життя;
- орієнтуватися в основних процесах розвитку сучасної літературної мови.
Література
1.Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. - К.: А.С.К., 2003. – 400с.
2.Зубков М.Г. Мова ділових паперів. – Харків: Торсінг, 2001. – 384 с.
3.Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. – К.: Арій, 2008. – 424 с.
4. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: модульний курс. – К., 2008.
План
Літературна мова. Мовна норма, варіанти норм.
Ознаки та аспекти культури мовлення. Мовленнєва культура – критерій професійної майстерності майбутнього медичного працівника.
Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури.
Культура мовлення під час дискусії.
Методичні вказівки
Під час вивчення цієї теми студенти мають звернути увагу на літературну мову, її форми та норми; на культуру мовлення та її ознаки; як підвищити мовленнєву культуру та та культуру мовлення під час дискусії.
1. Літературна мова. Мовна норма, варіанти норм
Українська мова – слов`янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує:
а) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;
б) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних одиницях.
Літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, як в писемному так і в усному різновидах обслуговує культурне життя народу , всі сфери його суспільної діяльності.
За функціональним призначенням це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній і культурній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації.
Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.
Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.
Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.
Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літератуної мови був І.П. Котляревський – автор перших високохудожніх творів українською мовою („Енеїда”, „Наталка Полтавка”, „Москаль-чарівник”). Він першим використав народорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.
Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше „своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав основи для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови...” Традиції Т. Шевченка у розвитку української літератрної мови провадили далі у своїй творчості І.Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М.Коцюбинський та інші писменники.
В основу української літературної мови деякі письменники й до Т.Шевченка намагалися покласти живу народну мову, але це мало переважно діалектний характер:
-- Мова І.Котляревського спиралася на полтавську говірку;
-- мова Г.Квітки-Основ”яненка – на харківську тощо.
Тарас Шевченко першим „піднісся до розуміння систетичності і соборності” літературної мови. Проте ще довго точилася дискусія щодо галицького впливу на українську літературну мову. Через певний час дискусія привела до зусадження крайностей і ствердження середньої лінії. Однак сучасна літературна мова широко використовує галицькі елементи: в абстрактній лексиці (засада, властивість, зарозумілість, необізнаний, вплив, відчувати); в поняттях побуту (парасоля, кава, серветка, цукерки, тістечко); в адміністративно-канцелярській сфері (звіт, уряд); подвійний наголос (засідання, роки, тисячі, часу); вживання прийменників (о першій годині, за наказом, за десять хвилин одинадцята, по обіді)
Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов”язкових для всіх літературних норм.
Українська мова
одна
із слов’янських мов
єдина
національна мова українського народу
Форми української
мови:
вища форма загальнонародної мови – сучасна 
українська
літературна мова
нижча форма загальнонародної мови –
її територіальні діалекти
Т.Г.Шевченко – основоположник сучасної української літературної мови
«своєю
творчістю підніс українську мову на
високий рівень
суспільно-мовної і словесно-художньої культури»
«заклав підвалини для розвитку в ній наукового,
публіцистичного та інших стилів літературної мови…»
«у його творах знайшли глибоке відображення
народнопоетична творчість, уснорозмовні форми мови»
НОРМА MОBHA — сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок сусп. спілкування у певний період розвитку мови і суспільства. Унормованість — головна ознака літературної мови.
Норма літературної мови — це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.
У сучасній українській літературній мові розрізняють такі типи норм:
№ |
Назва норми |
Що регулюють норми |
1 |
Орфоепічні |
правильність вживання звуків і звукосполучень, наприклад, звук р в кінці слова та в кінці складу буває лише твердим: лікар, комар, яр, буквар, чотирма, Харків |
2 |
Акцентуаційні |
правильність вживання наголосу (випадок, каталог, одинадцять) |
3 |
Орфографічні |
правильність вживання букв, написання слів: їжджу, буквений, морквяний, всього-на-всього |
4 |
Морфологічні |
правильність вживання і побудови слів та їх форм: найвищий ступінь порівняння прикметників твориться за допомогою префікса най- і ніколи не твориться за допомогою частки самий |
5 |
Синтаксичні |
правильність побудови словосполучення і речення: дієприкметникові чи дієприслівникові звороти в діловому мовленні ставляться в реченні лише на першому місці |
6 |
Лексичні |
правильність вживання слів у властивому для них значенні: адрес – адреса (адреса – місце проживання людини чи розташування закладу, установи; адрес – вітальний адрес з нагоди ювілею) |
7 |
Фразеологічні |
правильність вживання фразеологізмів (стійких словосполучень) у різних мовленнєвих ситуаціях, наприклад, для побутового чи художнього мовлення доречними будуть такі фразеологізми: бити байдики, лебедина пісня, врізати дуба, як рак свисне; у науковому стилі вживаємо як зазначає автор, на підставі сказаного вище, як показали дослідження тощо |
8 |
Стилістичні |
правильність вживання мовних засобів залежно від мети висловлювання і мовленнєвої ситуації: у науковому мовленні доречно і правильно вживати терміни, а якщо говорити в побуті науковими конструкціями, то таке мовлення не завжди можуть зрозуміти |
9 |
Синтаксичні (граматичні) |
правильність вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень |