Питання для самоконтролю

1. Що таке фразеологізми?

2. Якого походження даний термін?

3. На які типи поділяються фразеологізми?

Чужу мову можна вивчити за шість років,

а свою треба вчити все життя.

Франсуа Вольтер

Тема 10: Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання.

Пароніми та омоніми. Вибір синонімів.

 

Студенти повинні:

Знати особливості використання багатозначних слів, паронімів та омонімів у професійному мовленні: правила написання та введення у текст синонімів, паронімів та омонімів.

Вміти знаходити в тексті синоніми, пароніми, омоніми та доречно використовувати їх у професійному мовленні; користуватися словниками, редагувати тексти.

Література  1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник - К.: А.С.К., 2003. - 400 с. 2. Зубков М.Г. Мова ділових паперів. - Харків: Торсінг, 2001.- 384 с. 3. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / за ред. Н.Д.Бабич.- Чернівці: Книги XXI, 2005. - 572 с. 4. Мацюк З.О. Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування - К.: Каравела, 2005. 5. Мацько Л.І. Кравець Л.В. Культура українського фахового мовлення Навч. посіб. - К.: ВЦ "Академія", 2007. - 360 с.; 6. Токарська А.С., Кочан І.М. Українська мова фахового спрямування для юристів - К. : Знання, 2008. –

413 с. 7. Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства імені О.О.Потебні; Інститут української мови - стереотип. вид. - К.: Наукова думка, 2003. - 240 с. 8. Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. - К.: Арій, 2008. - 424 с.

Методичні вказівки

Під час опрацювання цієї теми студенти мають звернути увагу на точність та доречність мовлення, використання багатозначних слів, паронімів та омонімів у професійному мовленні; розуміти значення багатозначних слів, синонімів та паронімів.

План

1. Точність і доречність мовлення. Багатозначні слова, синонімічний вибір слова.

2. Словники синонімів і паронімів: правила користування.

3. Пароніми та омоніми у мові фаху.

1.Точність і доречність мовлення. Багатозначні слова.

Доречність мовлення

Пригадаймо, як часто ми кажемо: “До речі, варто б…” або “це доречно “, “це не доречно “. Який зміст вкладаємо в поняття доречний?

Доречний - це такий, що відповідає ситуації спілкування, організовує мовлення відповідно до мети висловлювання. Отже, доречність – це така ознака культури мовлення, яка організовує його точність, логічність, виразність, чистоту і т.ін., вимагає такого добору мовних засобів, які відповідають змістові та характерові експресії повідомлення. Проте для доречності в мовленні самих мовних засобів не достатньо – доречність враховує ситуацію, склад слухачів (читачів), естетичні завдання.

Висловлювання доречне, якщо з його допомогою досягається мета, що ставилася мовцем, якщо потреби мовця реалізовані. Уміння вибрати найбільш вдалу форму спілкування, інтонаційну тональність, лексичні засоби формуються і практикою мовлення, і психологією людських стосунків. Не може наше мовлення бути безбарвним – навіть офіційний і науковий стилі мають свою тональність: розмірковувальну, переконуючу, доказову. Не може бути воно й словесно порожнім: бідність лексики, “словесна тріскотнеча” не прикрашають мовлення – повнота думки досягається не кількістю слів, а їх смисловою наповненістю, вагомістю. Хіба ж не вчать нас і сьогодні слова Платона: “Як у житті, так і в мовленні немає нічого важчого, як бачити, що доречно”. Тому мовлення повинно бути гнучким, динамічним, функціонально мобільним. Штамп, канцеляризм в офіційному стилі – доречні, в художньому – допустимі як стилістичний засіб характеристики мовлення персонажа, в інших випадках – недоречні, засмічують мову.