4. Морфологічні норми вживання дієслів у діловому мовленні

Хоч офіційно-діловий стиль за своєю суттю належить до іменникових, але це не означає, що в текстах документів, в усному діловому мовленні дієслова не вживають: тут їхнє місце й функції визначені, з одного боку, природою офіційно-ділового стилю, з іншого – особливістю самих дієслівних форм.

Основне завдання дієслова в діловому мовленні – разом з іменником організувати чіткий, логічний виклад думок, пов’язаних із професійною, громадською, політичною діяльністю людини, з різноманітними процесами тощо. Розгортання процесуальних понять, які привертають увагу мовця, передається передусім через дієслівні форми. Особливо яскраво це виявляється в доповідях, виступах на виробничих нарадах тощо. Наприклад: Завдання директора медичного коледжу – створити гідні умови для навчальної, наукової праці викладачів і співробітників, забезпечити якість і безперервність навчального процесу для студентів – медиків.

Найпоширенішими формами дієслова у діловому мовленні є форма теперішнього часу I особи множини та ІІІ особи однини (сповіщаємо, повідомляємо, нагадуємо, запевняємо, зобов’язуємося, комiсiя ухвалила, інститут прохає, медична сестра турбується). Недоконаний вид здебільшого виражається складеними формами (ЛКК буде продовжувати роботу з 15 години). Доконаний вид часто вживається з префіксами (Терміново провести обстеження. Прошу завершити процедури).

У розпорядчих документах треба вживати дiєслiвнi конструкцiї у формi наказового способу (пропоную, наказую). Наказовий спосіб у діловому стилі в основному виражається в інфінітивній формі. Інфінітив використовують для категоричних висловлювань (створити комiсiю, вiдкликати працiвникiв,

зупинятися заборонено, не дозволяється). Менш категоричні форми висловлюються за допомогою безособових форм дієслова (не рекомендується вживання).

Щоб не виявляти гостроти стосункiв, замiнюється пасивна форма дiєслова на активну форму (Ви не висловили своїх пропозицiй…). Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то треба вживати активну форму (Лікарня не гарантує)

Значно ширше відбито практикою офіційного закріплення інформації загальну тенденцію до обмеження вживання форм пасиву. Оскільки в мовленні активні конструкції переважають над пасивними, то в діловодстві саме їм і треба віддавати перевагу. Замість пасивних моделей пропонують вживати особові дієслова активного стану та безособові предикативні форми на -но, -то: отож, помилки враховуємо, а не помилки враховуються: зауваження врахували...(враховано), а не зауваження враховані. Такі дієслова є природними і для різноманітних резолюцій: погоджено, затверджено, розглянуто.

Що ж до особливостей вживання в офіційно-діловому мовленні особливої дієслівної форми – дієприкметника, то треба зважати на такі правила:

- активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській літературній мові трапляються обмежено (працюючий копіювальний апарат), але під впливом російської мови часто проникають у мовлення. Зазвичай російським дієприкметникам теперішнього часу в українській мові відповідають різні синтаксичні й морфологічні моделі: підрядні означальні частини складного речення: рос. говорящий громко автоответчик – укр. автовідповідач, який говорить голосно; прикметники з суфіксами –альн-ий (-яльн-ий), -ильн-ий, -увальн-ий (- ювальн-ий), -н-ий: рос. обучающая программа, решающий момент, колеблющийся контур, меняющаяся погода, режущий инструмент – укр. навчальна програма, вирішальний момент, коливний контур, мінлива погода, різальний інструмент; іменники на позначення об’єктів і суб’єктів дії: рос. заведующий кафедрой, начинающий поэт, командующий фронтом – укр. завідувач кафедри , поет-початківець, командувач фронту; прикметники на –уч-ий, -ач-ий:

волнующее выступление – хвилюючий виступ. Російським активним дієприкметникам минулого часу доконаного виду звичайно відповідають українські утворення на –л-ий: замерзший, засохший – замерзлий, засохлий, а недоконаного виду – описові конструкції: рисовавший, читавший – який малював, який читав.

Разом з тим при перекладі термінів треба використовувати українські нормативні утворення дієприкметникового й прикметникового типу: рос. бегущий фронт волны, выдерживаемый процесс – укр. рухомий фронт хвилі, витримуваний процес. Тут на допомогу прийдуть словники термінологічних відповідників, які на сьогодні не є рідкістю. Звертання до понятійного апарату російської чи англійської мов змушують підбирати адекватні відповідники з української мови, творити власні терміни. Це властиво для всіх сфер діяльності: і наукової, і виробничої, й офіційно-ділової.

Певною мірою відбито в текстах ОДС і зміни у вживанні прислівників, слів службових частин мови. Так, в усних різновидах ділового мовлення натрапляємо на вирази: відтак зазначимо, наразі закінчуємо тощо; активізувалося вживання деяких неповнозначних лексем: задля успіху, попри труднощі, у міру того як; усталилася прийменникова конструкція в Україні тощо.

Безперечно, крупномасштабні процеси нормалізації в українській мові нині перебувають в активній фазі свого утвердження. Не всі вони стануть нормою літературної мови загалом і ознакою офіційно-ділового стилю зокрема. Але діловий дискурс не може бути абсолютно незмінним, оскільки він повинен відповідати комунікативно-інформаційним потребам сучасного українського суспільства, а тому частина з дискусійних сьогодні форм з часом, безперечно, будуть відібрані як нормативні.

Самостійна робота студентів

Завдання 1. Оцінити правильність використання дієслів, дієслівних словосполучень. Закріпити знання та уміння про основні формули мовного етикету медичного працівника (фельдшера), випишіть дієслова.

Ситуація 1.

На фельдшерсько-акушерський пункт прийшов пацієнт, якого турбують болі у шлунку.

Пацієнт:

Доброго ранку! – вітається він.

Фельдшер:

Доброго ранку! Прошу проходьте! Сідайте, будь ласка. У вас, певно, з’явилися проблеми зі здоров’ям?

Пацієнт:

Так, на жаль, починає турбувати шлунок.

Фельдшер:

Будьте люб’язні, назвіть ваше прізвище, ім’я, по батькові.

Пацієнт:

Гуцал Володимир Петрович

Фельдшер:

Коли ви народилися?

Пацієнт:

10 липня 1978 року.

Фельдшер:

Де ви проживаєте?

Пацієнт:

По вулиці Бульварній, будинок №4

Фельдшер:

Дозвольте, ще уточнити, де та ким ви працюєте?

Пацієнт:

Працюю шофером в агрофірмі “Світанок”

Фельдшер:

А тепер, які у вас скарги?

Пацієнт:

У мене сильний біль у шлунку.

Фельдшер:

Скажіть, будь ласка, який біль?

Пацієнт:

Переважно біль ниючий і стисний.

Фельдшер:

Коли переважно виникає біль?

Пацієнт:

Після їди.

Фельдшер

А яку ви їжу споживаєте переважно?:

Пацієнт:

Якщо з’їм що-небудь гостре або смажене. Я дуже люблю гостру їжу

Фельдшер:

Через який час виникають больові відчуття?

Пацієнт:

Години через дві.

Фельдшер:

А відчуття нудоти буває?

Пацієнт:

Так, буває нудота і блювання

Фельдшер:

А печія буває?

Пацієнт:

Так, буває печія дуже часто.

Фельдшер:

А ліки ви вживаєте?

Пацієнт:

Ні. Ліки від печії не вживав. Тільки питну соду. Але через кілька годин знову виникала.

Фельдшер:

Гаразд. Підготуйтесь, я вас огляну.

Ситуація 2

На інший фельдшерсько-акушерський пункт прийшов пацієнт, якого болять вуха.

Пацієнт:

Доброго ранку! Дозвольте зайти до кабінету.

Фельдшер:

Доброго ранку! Ну, що у вас трапилось. Із самого ранку не даєте спокою. Я вже зібралась до поїздки в район для участі в якійсь конференції. А тут всіх лічи і лічи…

Пацієнт:

Я пробачаюсь, але я цілу ніч не спала, мене дуже болять вуха.

Фельдшер:

Ну, що з вами вдіяти. Сідайте.

Пацієнт:

Дякую.

Фельдшер:

Які у вас скарги?

Пацієнт:

Та болять вуха.

Фельдшер:

Та як вони болять? (Який характер болю?).

Пацієнт:

Біль різкий

Фельдшер:

Не помічали, коли біль слабшає?

Пацієнт:

Навпаки, він посилюється під час ковтання.

Фельдшер:

А слух у вас не погіршився?

Пацієнт:

Погіршився.

Фельдшер:

Голосно повторюйте за мною почуті слова(сьогодні, лікарня, прибути, швидко, сповістити)

Пацієнт:

Вибачайте, але я не почула, які слова ви називали.

Фельдшер:

У мене роботи через край, а тут вередують. Як не чуєте? Я ж голосно промовляю кожне слово.

Пацієнт:

Вибачте, але мені прикро, що я спілкуюся з такою людиною.

Фельдшер:

Я вам напишу направлення в районну лікарню. Там лікарі нехай опитують, адже для чого їх вчать по інститутах. А ми інститутів не кінчали, що з нас взяти – люди маленькі. Вибачаюсь, але машина вже під’їхала, я повинна іти.

Які дієслова були вжиті стилістичні не правильно?

Яким має бути професійне мовлення фельдшера?

Завдання 2.

Випишіть у три колонки дiєслова дiйсного, умовного i наказового способiв, поясніть способи їх творення:

Як знизити температуру?

Нормальна температура тiла людини — 36–37 °С. Легкий жар — звичайне явище при респiраторних та простудних захворюваннях. Важливо вчасно зупинити подальше пiдвищення температури, особливо у маленьких дiтей. Знижують температуру за допомогою анальгетикiв або жарознижуючих засобiв. Якщо цi заходи виявились марними i температура лишається високою, протрiть шкiру теплою вологою

губкою. Продовжуйте цю процедуру, доки температура не знизиться до 38 °С. Якщо температура, незважаючи на вжитi заходи, не знижується — негайно звернiться до лiкаря. Хотiлося б, щоб батьки вчасно могли подбати про здоров’я своїх дiтей.

Як хочеш, друже, шану всюди мати,

Навчися рідну мову шанувати…