Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БРОШУРА З УДМ.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

3. Правопис складних числівників та займенників.

1. Разом пишуться:

а) Складні кількісні числівники: одинадцять, п’ятдесят, триста (трьохсот, трьомстам).

б) Складні порядкові числівники й схожі з ними прикметники, останнім компонентом яких є -сотий, -тисячний, -мільйонний: дев’ятисотий, п’ятнадцятий, п’ятсоттридцятитисячний, шістдесятий, шістдесятип’ятимільйонний; багатотисячний, кількамільйонний.

Примітка 1. Складені кількісні та порядкові числівники пишемо окремо: тисяча п’ятсот, тридцять вісім, тисяча дев’ятсот вісімдесят восьмий.

Примітка 2. Порядкові числівники, до складу яких входять слова з половиною й под., теж пишемо окремо: три з половиною тисячний загін.

2. Через дефіс пишуться:

а) Порядкові числівники, написані цифрами й літерами: 7-й, 10-ї, 11-го, 35-мільйонний, 3-тисячний, 4½-тисячний.

б) Складні займенники з компонентами бозна-, -будь, -небудь, казна-, хтозна- й под.: будь-котрий, будь-хто, будь-чий, будь-що, будь-який; котрий-будь, хто-будь, чий-будь, що-будь, який-будь; котрий-небудь, хто-небудь, чий-небудь, що-небудь, який-небудь; казна-що, хтозна-який. Але: будь у кого, будь на чому, казна з ким, казна при кому (бо в середині таких слів з’являється прийменник).

4. Орфоепічні норми сучасної української літературної мови Поняття орфоепії, її предмет

Орфоепія – система норм літературної вимови, що охоплює правила вимови звуків, звукосполучень у мовленнєвому потоці, наголошування слів, а також інтонування; розділ мовознавства, що вивчає норми літературної вимови.

Голосні звуки найчіткіше виявляються при ізольованій вимові або в наголошеній позиції після твердого приголосного. Приголосні звуки виразно вимовляються між голосними, на початку слова перед голосним. В інших позиціях вони характеризуються певними особливостями в своєму конкретному виявленні, тобто утворюють фонетичні варіації. Фонетичні зміни, які відповідають звуковій системі сучасної української літературної мови, входять до норм літературної вимови.

У групах приголосних у потоці мовлення відбуваються асимілятивно-дисимілятивні зміни, спрощення. Зміни якості приголосного при цьому залежить від темпу мовлення та позиції.

Наголос має значний вплив на вимову голосних звуків. Наголошені голосні, крім [і], звучать чітко. Ненаголошені голосні, крім [і], [а], [у], у зв’язку з послабленням напруження артикуляційних органів менш виразні, зазнають деяких змін. Зокрема, ненаголошений [е] наближається до [и], [і]: деипутат, заєіць, ненаголошений [и] – до [е]: виепробування.

Інтонація забезпечує вираження всіх нюансів висловлюваної думки. Ставлення мовця до неї, тобто її комунікативного, емоційного та модального сенсу. Предметом орфоепії є інтонація синтагматична. У запитанні Ви були на лекції? Логічний наголос змінює його зміст. Тільки правильна інтонація робить речення розповідним, спонукальним чи питальним, надає йому потрібних смислових та емоційних відтінків.

М. Наконечний вважав, що орфоепія пов’язана зі складоподілом і будовою складу. Так правильна вимова африкат дж та дз у словах сиджу, подзвонити, кукурудза тощо можлива лише за правильного поділу їх на склади: си-джу, по-дзво-ни-ти, ку-ку-ру-дза.

Отже, предметом орфоепії є правильна вимова звуків, їх сполучень, окремих слів і їх граматичних форм, вплив наголосу, складу та інтонації на літературну вимову.