Точність мовлення

Точність мовлення — повна відповідність, узгодже­ність висловлюваного з певними матеріальними та іде­альними реаліями життя; точність мовлення полягає в тому, щоб кожне реалізоване речення, його значеннєва сутність, будь-яке поєднання речень правдиво, реаліс­тично передавало зміст висловленого і особистісне по­няттєво-почуттєве сприймання його мовцем.

Щоб спіл­кування з іншими було дієвим, результативним, воно повинно бути завжди точним і логічним. Точність мов­лення забезпечується цілковитою відповідністю вжива­них слів тим поняттям, уявленням, які закріпились у мовленні за мовними одиницями, найбільше за лексе­мами, фразеологізмами, реченнями. Точності мовлення протистоїть його неточність, яка спричиняється неточністю мислення. Мовленнєва не­точність пояснюється незнанням подробиць описувано­го (говореного), з одного боку, і неглибоким знанням мо­ви — з другого. Щоб за схожих обставин уникнути одних і тих самих мовних форм, а, отже, й однотипності, одно­манітності у вираженні думки й почуття, треба вміти правильно користуватись мовою, багатствами її лекси­ки і граматики. Вико­ристання слів підлягає суворій закономірності: щоразу єдино потрібне слово має посісти єдино потрібне місце.

 У  мові є слова, зміст  яких зводиться до називання якогось одного поняття, ознаки, явища дійсності. Наприклад, степ – великий, безлісий, вкритий  трав’янистою рослинністю рівнинний  простір у зоні сухого клімату; прибудовувати – будувати щось, приєднуючи  вже  до наявної споруди.  Отже, слова, що  мають  лише одне  лексичне значення, називаються однозначними.     Здатність  мати  кілька значень називається багатозначністю, або  полісемією (від  гр. poly- багато,  sema – знак). Слово, первісно  однозначне, поступово  може набувати  нових  значень. Основне, вихідне номінативне   значення  називається  прямим, рещта  значень  того  самого слова – переносні. Явище  полісемії відбувається тому, що два і більше  предмети чи явища можуть мати спільні ознаки й отримати однакову назву.

Суть полісемії полягає в перенесенні назви одного  предмета на інший предмет. Залежно від того, на якій підставі відбувається перенесення назви, розрізняють такі типи багатозначності: метафора ( в її основі лежить подібність за формою: дзвоник – прилад для подання звукових сигналів і ботанічна назва рослини); метонімія 

(відбувається перенесення на підставі суміжності, тобто тісного зв’язку понять: випив кухоль – посудина та вміст; читаю Павличка – автор та його твори; захист добре грав – люди і дія); синекдоха (передбачає заміну частиною цілого, вживання однини замість множини: риба (а не риби) не може жити без води).

Синонімічний вибір слова

Синоніми – це слова, а також стійкі словосполучення, що при повній чи частковій відмінності мають тотожні або майже тотожні значення. Наприклад: завірюха, хуртовина, метелиця, віхола, заметіль, хуга, завія, сніговій, сніжниця, хурделиця. Синонімічні засоби мови мають глибоко національний характер. Вони свідчать про самобутність і специфіку мови. Уміле використання їх дозволяє розкрити те або інше поняття в усій його повноті. Однак надмірне нанизування синонімів, не виправдане змістом висловлювання, тільки засмічує мову. Синоніми поділяються на три основні групи: – лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками (відомий, видатний, славетний, знаменитий); – стилістичні синоніми – це слова, що відрізняються сти- лістичним і емоційним забарвленням (говорити, мовити, пророчити, верзти); – абсолютні синоніми – зовсім не відрізняються значенням і в різних контекстах можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство, лінгвістика). Таких синонімів в українській мові небагато. Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок у професійному мовленні. Запам’ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні: ВІРНО – ПРАВИЛЬНО У сучасній мовній практиці під впливом російської мови дуже активізувався прислівник вірноу значенні «правильно». І тому чуємо й читаємо переважно: вірно сказав, вірно розв’язав, вірно відповів. Літературна норма другої половини XX ст. розрізняє вживання слів вірно і правильно. Нормативна сполучуваність вірно любити, а в згаданих вище прикладах треба вживати прислівники правильно, слушно, справедливо. Наприклад: правильно пояснив, слушно зауважив, справедливо довів, правильно розв’язав. ГОСПІТАЛЬ – ШПИТАЛЬ Це слова-синоніми, запозичені українською мовою через різні мови-посередники. Перше – через голландську та російську, друге – через німецьку та польську. В українській сучасній мові госпіталь уживається на позначення лікарні для військових і є загальноприйнятим. Шпиталь – того самого значення, що й госпіталь, має вужчу сферу вживання; воно не вживається в офіційно-діловому мовленні. Ця назва трапляється в художньому стилі. Але кожен із синонімів передбачає і додаткові лексичні значення чи їх відтінки. ЖИТЕЛЬ – МЕШКАНЕЦЬ Поряд зі словом житель (жителі міста, жителі морів) у сучасній української мові помітна тенденція широко вживати синонім мешканець. Слово мешканець (запозичене з польської) усталилося з назвою особи, яка займає якесь приміщення для житла: мешканці будинку, мешканці квартири. Але останнім часом слово мешканець активізувалося і як назва особи, що живе в певному місці (тобто в значенні «житель»): мешканці Києва, мешканці сільської місцевості. Так можна сказати і про тварин, які населяють певну місцевість: мешканці лісу, мешканці морів, мешканці пустелі. З ОГЛЯДУ – З ПОГЛЯДУ З огляду на щось означає «через те, що», «зважаючи на те, що». Інше значення передається словами з погляду: з погляду старшого віком. Обидва прийменники надають висловлюванню книжного забарвлення ЗАМІСНИК – ЗАСТУПНИК Замісник – посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки, тобто заміщає відсутнього керівника. Заступник – це офіційна назва посади. КВИТОК – БІЛЕТ Квиток – вживається у словосполученнях: театральний квиток, залізничний квиток, студентський квиток тощо. Білет – кредитний, банківський, екзаменаційний. НАСТУПНИЙ – ПОДАЛЬШИЙ Слово наступний вживається лише з конкретним поняттям: наступна зупинка, наступний тиждень. На означення абстрактного поняття вживається слово подальший: подальше життя, подальша доля. ПОЛОЖЕННЯ – СТАНОВИЩЕ – СТАН У російській мові на ці слова існують два відповідники – положение, состояние. Щоб правильно підібрати потрібне слово, визначаємо значення кожного з них. Слово положення вживається у словосполученнях: горизонтальне положення, вертикальне положення. Становище – міжнародне, офіційне; вживається в значенні: знайти вихід з певного становища. Слово стан – у таких словосполученнях: стан пицієнта, стан фінансів, стан справ. СПИРАТИСЯ – ОПИРАТИСЯ Спиратися на знання, досвід, уміння. Опиратися – чинити опір. ТЕПЕР – ЗАРАЗ – НИНІ – СЬОГОДНІ Ці слова різні за лексичним значенням. Слово тепер виражає теперішній час. З таким самим значенням вживаються слова нині, сьогодні. Зараз – характеризує момент розмови, тобто цієї миті, цієї хвилини. 3. Пароніми та омоніми у професійному мовленні  

Пароніми – слова, а також фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції, подібні за звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся. Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова. Порівняймо значення паронімів: Адрес – письмове привітання на честь ювілею тощо. Адреса – напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи або місцезнаходження установи. Виборний – вживається, коли йдеться про виборну посаду. Виборчий – пов’язане з виборами, з місцем, де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів (виборча кампанія, виборче право, виборчий бюлетень). Виключно – лише, тільки (виключно для співробітників комерційних банків). Винятково – дуже, особливо, надзвичайно (товарна біржа має винятково важливе значення). Дипломат – посадова особа, яка займається дипломатичною діяльністю. Дипломант – особа, відзначена почесним дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі. Дипломник – автор дипломної роботи, підготовленої у вищому на- вчальному закладі чи коледжі. Дільниця – це адміністративно-самостійний об’єкт або виробничий вузол на будівництві, підприємстві, залізниці, шахті (також виборча дільниця). Ділянка – частина якої-небудь поверхні, земельної площі, галузі, сфера діяльності (садова ділянка, дослідна ділянка). Особистий – який належить певній особі, стосується окремої особи, виражає її індивідуальність (особистий підпис, особисте життя). Особовий – який стосується людини взагалі. Вживається в усталених словосполученнях: особова справа, особовий склад військових загонів, навчальних закладів. У російській мові на позначення цих двох понять є лише один відповідник: «личный». Покажчик – напис, стрілка, довідник. Показник – наочне вираження (у цифрах, графічно), наприклад: економічний показник. Омонімами називають слова, які мають однакове звукове оформлення, але зовсім різні значення. Омоніми утворюються внаслідок випадкового збігу звучання слів (гостра коса і дівоча коса) і внаслідок певного розходження значень багатозначного слова, коли зв’язки між значеннями вже втрачені. Омоніми в мовленні, як і багатозначні слова, виступають звичайно в такому контексті, який не залишає сумнівів щодо їх значення. Тому наявність омонімів у мові здебільшого не викликає труднощів при спілкуванні. Про це свідчить і той факт, що кількість омонімів з розвитком мови не тільки не зменшується, а, навпаки, збільшується. Чимало омонімів виникає у зв’язку із запозиченням слів: бал – «танцювальний вечір» і бал – «оцінка, цифрове позначення» (за походженням – різні слова французької мови). Розрізняються повні омоніми – слова однієї частини мови, що збігаються в усіх своїх формах(ключ у замку і ключ журавлів) і часткові омоніми, серед яких виділяють: – омоформи – слова, що збігаються тільки в кількох або одній якійсь формі (найчастіше це слова різних частин мови): рідна мати – мати можливість; – омофони – різні за значенням слова, що вимовляються однаково, але пишуться по-різному: сонце – сон це; роман – Роман; – омографи – слова, що пишуться однаково, але вимовляються по-різному: зáмок – замóк, дорóга – дорогá.

Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення

Складноскорочені слова, абревіатури утворені з початкових букв або звуків, незалежно від написання словосполучен­ня пишуться великими буквами (крапки між ними не став­ляться): Міністерство внутрішніх справ — МВС, державна автоінспекція — ДАІ, мале підприємство — МІГ, виробниче об'єднання — ВО, Україн­ська республіканська партія — УРП. Великими буквами пишуться також складноскорочені слова, утворені від іншомовних словосполучень: МАТО, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, УЄФА. Але малими буквами пишуться: загс, вуз (від російського высшее учебное заведение). Великими й частково малими буквами пишуться складноскорочені слова на зразок Демократична партія України — ДемПУ, Конгрес української інтелігенції — КУІн. Якщо складноскорочені іменники, утворені з початкових букв або звуків, відмінюються, то закінчення біля них допи­суються малими буквами: ЛАЗи, у ЖЕКу, з ВАКом. У складноскорочених словах, утворених іншими способа­ми, усі частини пишуться з малої букви: районна державна адміністрація — райдержадміністрація, завідувач господар­ства-завгосп. Але власні складноскорочені назви пишуться з великої букви: Дніпрогес, Донбас, Укрінбанк.

Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі. Наприклад, пишемо: 4 кг, читаємо: чотири кілограми.

Слова на письмі скорочуються на приголосний: громадянин — гр., добродій — д., пан — п., наприклад — напр., область — обл., імені — ім., і так далі — і т. д.; але: нашої ери — н. є., острів — о.

У кінці графічних скорочень ставиться крапка: півн.-сх. {північно-східний), проф. (професор), р. {рік). Але крапка не ста­виться при скорочених назвах метричних мір:

5 кг, 10 км, 2 год 30 хв, тощо. Не ставиться крапка й між подво­єними буквами, що вказують на множину: pp. — роки, пп. — пани.

Якщо в графічному скороченні залишаються початок і кінець слова, то на місці пропущених букв ставиться лише дефіс (без крапки): видавництво — вид-во, район — р-н, фабри­ка — ф-ка, товариство — т-во. Такі скорочення не розрива­ються для переносу.

Частини скороченого словосполучення іноді розділяються похилою рискою: поштова скринька — п/с, військова части на — в/ч, метрів за хвилину — м/хв.

Питання для самоконтролю 1. Що таке багатозначні слова? 2. Наведіть приклади багатозначних слів. 3. Наведіть найбільш складні приклади вживання багатозначних слів, омонімів, паронімів, синонімів.

4. Що таке пароніми та омоніми?

5. Що таке синоніми?

Практичні завдання для студентів

Завдання 1

Розглянути слова хворобливий і хворовитий, записати з ними речення

Завдання 2

Згуртуйте слова в синонімічні пари. Скласти з ними речення.

Витривалий, своєрідний, стійкий, повноцінний, вразливий, оригінальний, чуттєвий, нормальний.

Завдання 4

Підберіть синоніми до виділених слів.

Імунологія позбавила людство багатьох інфекційних захворювань сьогодні ця наука переживає період бурхливого розвитку. Лімфоцити мандрують майже по всіх тканинах організму. Дозрівання плазматичних клітин та виділення гамма-глобуліну – завершальний етап імунного процесу.

Завдання 4

Підберіть синоніми до поданих слів. Скласти з ними речення.

Душевність, вилікувати, апробувати, мпутувати

Запитання 5

Які слова називаються паронімами? Наведіть приклади.

Завдання 6

З’ясувати лексичне значення медичних термінів

Апендикс – апендицит; в’язи – м’язи; кривавий – кровний – кров’яний; їда – їжа.

Завдання 7

Виправити помилки.

Лікарське містечко

Лікарський режим

Лікарські рослини

Лікарські препарати

Лікарняний ефект

Лікарняна фізкультура