2. Морфологічні норми вживання прикметників у діловому мовленні

Прикметник як частина мови багатий своїми виражальними можливостями. Ця його особливість найбільш повно виявлена в художньому та художньо-публіцистичному мовленні. Офіційно-діловий стиль надає перевагу відносним за значенням прикметникам книжного походження: вірчі грамоти, дипломатичні ранги, річний звіт, гарантійний талон, валютні резерви, легітимний орган, регіональне відділення. Емоційно-забарвлені, розмовні варіанти прикметників не властиві діловому мовленню; лише зрідка в термінізованих словосполученнях трапляються прикметники з певним оцінним значенням, у яких воно практично вже стерте: надзвичайний і повноважний посол, комісія з надзвичайних ситуацій тощо. У таких термінах основну номінативну функцію виконують іменники, а прикметники мають уточнювальне значення.

Стилістичні норми регулюють функціонування в діловому мовленні різних моделей ступенів порівняння якісних прикметників. Безперечно, у ньому використовують прості (однослівні) форми на зразок більший, досконаліший, переконливіший, оскільки вони є стилістично нейтральними. Але прикметою офіційно-ділового стилю, особливо писемного його різновиду, є використання складених форм вищого й найвищого ступенів порівняння: більш/найбільш ефективне рішення, більш/найбільш приваблива перспектива, хоч тут можливі й прості форми: ефективніше/найефективніше, привабливіше/найпривабливіше.

Правда, останнім часом деякі мовознавці наполягають на превалюванні синтетичних форм ступенів порівняння над аналітичними і в офіційно-діловому стилі. Так, наприклад, автори ґрунтовного посібника «Антисуржик», підкреслюючи більшу природність для української мови простих форм, зазначають, що прислівники більш, менш сполучуються переважно з відносними прикметниками, дієприкметниками: більш населений, більш промисловий Але ні в якому разі не можна допускати поєднання простої форми зі складеною, а тому вислови більш поміркованіший, найбільш обдарованіший є помилковими в будь-якому стилі. Порушує морфологічні норми української мови й розмовний варіант самий важливий, самий досконалий. У літературному мовленні потрібно вживати найважливіший/найбільш важливий, найдосконаліший/ найбільш досконалий.

Особливості використання прикметників у ділових паперах

1. В професійному мовленні перевагу слід віддавати прикметникам книжного походження. Уникати прикметників із розмовної мови, зниженої лексики.

2. Перевага віддається аналітичним формам, які утворюються за допомогою слів: дуже, надто, менш.

3. У формах М.в. однини ч.р. та с.р. слід використовувати закінчення

ому.

4. Слово “самий” на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками.

5. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в ч.р.

Старший лаборант (а не лаборантка)

Досвідчений лікар (а не лікарка).

3. Морфологічні норми вживання числівників у діловому мовленні

Числівники характерні для текстів офіційно-ділового стилю, але оскільки це відносно замкнутий клас слів з особливим лексичним значенням, то особливих змін у їхній системі зараз не зафіксовано. Серед тих, які все ж є, необхідно вказати на такі:

- при називанні року події найбільш прийнятною є форма

родового відмінка іменника з порядковим числівником: народився 1900-го року, востаннє бачилися навесні 2015-го року;

- граматики, довідники в позиції Зн.в. кількісних числівників (крім назв сотень), при назвах істот, насамперед людей, фіксують частіше форму Р.в., а не називного: відрахувати тридцятьох студентів, проекзаменовано двадцятьох абітурієнтів;

- невнормованими на сьогодні можна вважати форми дробових числівників з першим компонентом два-чотири, оскільки в Правописі вони мають форму дві п’яті, чотири сьомі, а в енциклопедії «Українська мова» – чотири п’ятих тощо;

- кількісний іменник раз у сполученні зі словом половина має форму рази: у три з половиною рази збільшено виробництво паперу. Але якщо цей же числівник виражається десятковим дробом, то слово раз повинне мати форму родового відмінка, а отже, разу. Але в спеціальних довідниках наводяться приклади на зразок: три й п’ять десятих раза,півтора раза.

Числівники в діловому мовленні: написання цифрових даних у професійних текстах.

Уживати треба тільки книжні числівники.

Слово половина не може вживатися з означенням більше, менше, значна, переважна.

Числівник перший слід уживати з часткою най – для означення найвищого ступеня прикметника, а не зі словом “самий”

В діловій мові замість названих слів використовуються цифри.

Прості кількісні числівники, що позначають однозначне число без назви іменника чи одиниці виміру, часові межі пишуться словами.

Словами пишуться однозначні числівники на позначення часових меж та складні та складені числівники на початку речення.

Не можна використовувати розмовні форми на позначення часу з прийменником (в).

Називаючи точний час, треба пам’ятати, що до 30хв. треба вживати прийменник на, а після 30 хв. – прийменник за.

Для позначення точності часу слід використовувати прийменник о (об).