Питання для самоконтролю

1. Що таке комунікація?

2. Яка особливість успішного спілкування ?

3. В чому полягає правильність мовлення?

4. Що таке спілкування?

5. Що ми вкладаємо в поняття «етика ділового спілкування»?

6. В чому сутність і зміст етики ділового спілкування для медичного працівника?

7. Що таке професійна етика?

“Життя не кінчається смертю, якщо залишається сад”

(В. Терен)

Тема 6. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет.

Студенти повинні:

Знати: основні функції, рівні ділового спілкування;

види міжособових стосунків.

Вміти: говорити, слухати, формувати запитання, сприймати партнера та вести переговори.

Практичні навички: говорити, слухати, формулювати запитання, сприймати партнера й вести переговори.

Література

1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. - К.: А.С.К., 2003. – 400с.

2. Зубков М.Г. Мова ділових паперів. – Харків: Торсінг, 2001. – 384 с.

3. Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. – К.: Арій, 2008. –

424 с.

4. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: модульний курс. – К., 2008. – 448 .

5. http://www.ukrlit.vn.ua/article/990.html

6. http://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_мова

План.

1. Форми та функції ділового спілкування.Бар’єри в спілкуванні, його рівні.

2. Сучасні теорії міжособових стосунків.

3. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.

Методичні вказівки

Під час опрацювання цієї теми студенти мають звернути увагу на структуру ділового спілкування, основні функції, правила ділового спілкування, види міжособових стосунків; розуміти як сприймати партнера та вести переговори, навчитися долати бар’єри в спілкуванні.

1. Форми та функції ділового спілкування. Бар’єри в спілкуванні, його рівні.

Ділове спілкування існує в двох формах: усній і писемній

Усна форма ділового спілкування	Писемна форма ділового спілкування
Ділова бесіда, діловий прийом, ділова доповідь, ділова розмова по телефону, ділова нарада, ділові переговори	Документи різних видів: автобіографія, резюме, заява, пропозиція, скарга, характеристика, довідка, висновок, доповідна записка, пояснювальна записка, запрошення, звіт, оголошення, план, протокол, витяг з протоколу, телеграма, акт, доручення, розписка, список, накладна, договір, контракт, трудова угода, ділова доповідь
Усне ділове мовлення – це спілкування людей під час виконання ними службових обов’язків. Під час:

бесід;

нарад;

у години приймання відвідувачів.

Це мовлення:

однієї службової особи перед іншою;

однієї службової особи перед колективом чи зібранням.

Писемне спілкування є вторинним щодо усного мовлення. Воно й виникло пізніше. Писемне мовлення офіційно-ділового стилю є монологічним

Усне мовлення ділової людини має бути:

виразним (потрібно з чіткою дикцією вимовляти кожне слово);

точним і недвозначним (використовувати слова з

значення);

логічним (продумувати кожну фразу, викладати думки

послідовно, логічно);

відповідним ситуації мовлення (кожен службовець повинен

пам’ятати: що-кому-коли-де-про що-чому говорити і відповідно

добирати мовні засоби);

нестандартним;

доречним;

змістовним;

стислим (у народі кажуть, що багато говорити не можна).

Загальні правила при проведенні ділового спілкування:

сформувати конкретну мету спілкування, скласти план проведення;

створити атмосферу довіри і взаєморозумння;

уміти переконливо висловлювати свої думки, уважно слухати і задавати питання;

не відволікатися від поставленої мети;

робити нотатки, фіксуючи одержану інформацію;

закінчувати обговорення після досягнення мети.

В практиці ділового спілкування важливо вміти:

говорити;

слухати;

ставити запитання;

сприймати партнера;

стримувати емоції.

У діловому спілкуванні можуть виступати такі його форми:

товариське, дружнє;

робоче, службове;

ділове, професійне;

інтимне, приятельське;

випадкове;

формально-поверхове.

На процес спілкування і його ефективність впливає ряд факторів суб’єктивного характеру, які є більш - менш змінними, їх називають «перепонами у спілкуванні» До них належать:

зовнішність людини; привабливість чи непривабливість;

фізична врода, почуття смаку, що проявляється в одязі;

вираз очей і обличчя: міміка обличчя, пропорційність, зміна виразу;

інтелект, професійна компетенція, яка проявляється в розумінні

даної проблеми, прийняття відповідного рішення і відповідних дій;

мотиваційний фактор, який характеризує зацікавленість сторін у

переговорах, їхні істинні інтереси, які можуть явно не проявлятися;

моральний фактор, який проявляється як психологічні якості, риси

людини, її життєві принципи, світогляд, життєве кредо;

емоційний фактор як прояв ставлення до партнера, психологічна

установка на нього, формування першого враження;

ситуації, в якій проходить ділове спілкування; ситуації, яка

знаходиться у відповідному часі та просторі.

У характеристиці спілкування важливим є його функції

Виділяють три функції спілкування (за Б.Ломовим)

інформаційно-комунікативну;

регулятивно-комунікативну;

афективно-комунікативну;

Інформаційно-комунікативна функція охоплює процеси формування, передавання та приймання інформації

Реалізація цієї функції має кілька рівнів:

перший рівень – здійснюється вирівнювання розбіжностей у

вихідній інформованості людей, що вступають у психологічний контакт;

другий рівень – передавання інформації та прийняття рішень, спілкування реалізує цілі

інформування, навчання;

третій рівень – прагнення людини зрозуміти інших

оцінка результатів (узгодження – неузгодження, порівняння поглядів тощо)

Регуляційно-комунікативна функція полягає в коригуванні поведінки. Завдяки спілкуванню людина здійснює регуляцію:

власної поведінки;

поведінки інших людей;

реагує на їхні дії.

Відіграє властивість людей працювати разом, здійснювати взаємну стимуляцію і корекцію поведінки.

З алежно від мети спілкування, Л.А. Карпенко визначає такі функції спілкування та їх мету:

контактна – встановлення контакту як стану готовності до передачі та прийняття інформації

і підтримання взаємозв’язку у формі постійної взаємоорієнтованості;

і нформаційна – обмін інформацією, думками, рішеннями;

спонукальна – стимулювання партнера по спілкуванню;

координаційна – взаємна орієнтація і погодження дій при організації взаємодіяльності;

розуміння – адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлення;

розуміння партнерами один одного;

амотивна – збудження у партнера необхідних емоційних стані(«обмін емоціями»);

встановлення і фіксація свого місця в системі ділових зв’язків соціому;

вплив – зміна стану, поведінки (намірів, установок, рішень, потреб, дії тощо).

Ділове спілкування «керівник – підлеглий» нерівноправне, тому що тут присутня формальна залежність

Слід виділити такі рівні ділового спілкування:

примітивний;

маніпулятивний;

стандартизований;

погоджувальний (конвенціональний);

ігровий;

діловий;

духовний.

Якщо медичний працівник з підлеглим використовує маніпулятивні або примітивні рівні, тоді виникає ситуація, яка породжує низку аморальних вчинків і несправедливих оцінок.

В такому разі щирість відсутня, а присутнє підлабузництво.

За духовно-ігрового, конвенційного рівня спілкування ваш керівник цікавиться особистим життям, психологічним настроєм, духовними запитами.

Найбільш діловим рівнем взаємин є стандартизований рівень спілкування.

Із семи рівнів спілкування найбільш ефективним і дієвим є діловий, конвенційний та духовний, тому що вони здатні пробуджувати найцінніші якості та найщиріші творчі можливості.