Тема 9: Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки).

Студенти повинні знати:

правила вживання спеціальних термінів та професіоналізмів у професійному мовленні.

Студенти повинні вміти:

використовувати спеціальну термінологію та професіоналізми у професійному спілкуванні.

Література

Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. - К.: А.С.К., 2003. – 400с.

Зубков М.Г. Мова ділових паперів. – Харків: Торсінг, 2001. – 384 с.

Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. – К.: Арій, 2008. – 424 с.

Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: модульний курс. – К., 2008. – 448 .

http://www.ukrlit.vn.ua/article/990.html

http://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_мова

Методичні вказівки

Під час опрацювання цієї теми студенти мають звернути увагу на термінологію свого фаху, правила вживання та правопису медичних термінів та слів іншомовного походження; розуміти значення фахових медичних термінів та професіоналізмів.

План

1. Терміни та професіоналізми. Номенклатура.

2. Творення професіоналізмів.

3. Фразеологічні одиниці, кліше та використання їх у мовленні.

4. Джерела походження фразеологізмів.

5. Сфери вживання фразеологізмів.

Професіоналізми, їх відмінність від термінів.

Творення професіоналізмів. 

Професіоналізми - це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни - це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають, як розмовні, неофіційні замінники термінів ( пара - дві академічні години в навчанні) або коли та чи інша професія, рід занять не має розвиненої термінології. Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, порівняйте: підвал у мові поліграфістів, бобик, бублик у мові водіїв тощо.

Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні (сленги, жаргонізми), проте вони є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні.

З-поміж професіоналізмів вирізняють:

науково-технічні;

професійно-виробничі;

просторічно-жаргонні

Професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи

Терміни – це абстрактні поняття, а професіоналізми – конкретні, тому що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії.

Професіоналізми можуть мати експресивне забарвлення.

Виникають професіоналізми і як розмовні неофіційні замінники вже існуючих у певній галузі термінів. Це загальнозрозумілі слова, але вони не є літературними.

У межах одного колективу, підприємства, відомства може народжуватись безліч нових професіоналізмів.

Нові професіоналізми творяться за рахунок словоскладання, префіксів і суфіксів.

Професіоналізми вживаються переважно в усному мовленні.

Професіоналізми складають такі основні групи:

- слова загальнонародної мови, вжиті у специфічному значенні;

- слова загальнонародної мови, значення яких переосмислено внаслідок метафоризації (шапка – верхня частина шпальти, підвал – нижня частина шпальти, баранка – кермо автомобіля);

-    давні професіоналізми (на-гора, штурмівщина, буксувати);

-    скорочення та усічення слів, словосполучень ( читальний зал – читалка, академічна відпустка – академка). Ось ще декілька прикладів професіоналізмів: Зняти касу, підбити, прикинути баланс, гектари (гігабайти), метри (мегабайти), миша.

В офіційному діловому спілкуванні професіоналізми використовують з певними застереженнями.

У межах одного колективу, однієї спеціальності може народжуватися безліч нових професіоналізмів. Нові слова виникають за рахунок словоскладання, нових префіксів та суфіксів. Серед префіксів найпоширенішими є: до- (доукомплектувати, дообладнати); недо- (недопромисел, недовнесок); над-, серед-; серед суфіксів -ість, -ат, -ація та ін.

Що вища мовна культура, то менше буде можливостей для появи професіоналізмів.

Номенклатура (від лат. nomenclatura - перелік, список імен) - сукупність назв конкретних об'єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Їх потрібно відрізняти від термінів, що позначають абстраговані наукові поняття. Номенклатуру становлять іменники та словосполучення, які передають як систему назв об'єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об'єктів: напр., у географічній номенклатурі - Чорне море, Шацькі озера, річка Десна; видові назви у ботанічній лексиці, напр. назви дерев - дуб, смерека, ялина. Існує номенклатура медична, мовознавча, хімічна та інш. Напр., порівняйте медичний термін “рибонуклеїнова кислота” і номенклатурна назва ДНК.

Фразеологічні одиниці, кліше та використання їх у мовленні. Джерела походження

фразеологізмів. Сфери вживання фразеологізмів.

Фразеологією ( гр. phrases- зворот, вислів і logos - поняття , вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти.

Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням.

Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови.

Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії й сподівання. Так, в усталених зворотах пропав, як швед під Полтавою, висипався хміль із міха та й наробив ляхам лиха звучить відгомін боротьби з чужинцями. У сталих словах казав пан кожух дам, та слово його тепле; богу слава, а попові дай сала – ненависть і зневага до гнобителів, а історія виникнення усталених словосполучень перемивати кісточки, сім п’ятниць на тиждень , ні пуха ні пера та інші піднімає завісу над звичаями, віруваннями, обрядами наших предків. Тому-то фразеологія привертає увагу мовознавців, істориків, етнографів, філософів.

Стійке сполучення, що являє собою змістову цілісність і відтворюється в процесі мовлення, називається фразеологізмом. Наприклад: покласти зуби на полицю; повісити носа; як рак свисне; з вогню та в полум’я.

Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні з словами, словосполученнями і реченнями, а з другого - відрізняються від них.

Як і слова, фразеологізми:

1) не користуються щоразу ,а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням;

2) відзначаються стійкістю складу і сталістю структури;

3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв’язки з словами;

4) виконують ту ж функцію, що й слова.

Наприклад: накивати п’ятами - втекти; пасти задніх - відставати.

На відміну від слів, фразеологізми

1) складаються із самостійних одиниць мови – слів, які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми;

2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою6 пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.

Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.

Фразеологічне багатство української мови.

Основні групи фразеологізмів.

З давніх - давен народ із покоління в покоління передавав усталені звороти – чудові перлини народної мудрості. Серед фразеологізмів можемо найти такі, що прийшли в українську мову ще із спільнослав’янської (водити за носа , іду на ви ) і засвоєні зовсім недавно (з космічною швидкістю, потрібний як стоп – сигнал зайцю).

Немає такої ділянки, галузі життя, буття народу, які б не характеризувались усталеними зворотами. У фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності (ламати голову; сушити мозок; перебирати в пам’яті), психічного стану (бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити; на дибки ставати), взаємин між людьми (посадити в калюжу; давати прочухана; носити камінь за пазухою), стану людського організму (носом клювати; зуб на зуб не попадає), дається оцінка людей, явищ, дій (ні риба, ні м’ясо; на розум не багатий; як сніг на голову) та інші.

Серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власне українські каламбури (на городі бузина, а в Києві дядько; трошки гречки, трошки проса, трошки взута , трошки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки (скільки літ, скільки зим).

Велику цінність становлять прислів’я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради , вчать, наставляють і виховують людей.

Наприклад: мир та лад - великий клад; правда кривду переважить; не місце красить людину, а людина місце; скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.

Фразеологічні звороти являють собою смислову і структурну єдність.

За ступенем структурно - семантичної спаяності можна виділити дві групи фразеологізмів: неподільні словосполучення і розкладні щодо змісту сталені звороти .

Значення частини неподільних фразеологізмів не мотивується значенням складників – слів (за вухом не свербить, на гарячому зловити, дати гарбуза), значення інших безпосередньо пов’язане із семантикою слів, що входять до їх складу (мозолити язика, знати пальці). Деякі неподільні фразеологічні одиниці характеризуються наявністю застарілих, не вживаних у сучасній літературній мові слів і граматичних форм та відсутністю живого синтаксичного зв’язку між їх компонентами: точити ляси, зняти бучу, збити з пантелику; от тобі й на, пиши пропало.

Стилістичне використання фразеологічних одиниць

Фразеологічні записи української мови , як і її лексичний склад , стилістично диференційовані . Серед фразеологічних звороті виділяють міжстильові та обмежені вживання у певному стилі.

Міжстильовими називаються фразеологічні звороти , що використовуються в усіх стилях мовлення. Наприклад: привертати увагу, із року в рік, робити послугу.

Міжстильові фразеологічні звороти являють собою загальновживані найменування певних предметів і явищ дійсності. Їм не властиві додаткові відтінки значення, експресивність, емоційність.

Переважна більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливості і є опорою образного, емоційно наснаженого мовлення. Ці усталені звороти тяжіють до певного стилю. Офіційно-ділова фразеологія – це усталені звороти ,що використовуються в документах, ділових паперах. Наприклад: оголосити догану, взяти до уваги, заслухавши і обговоривши.

Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів

Є ряд фразеологічних одиниць, зокрема серед крилатих висловів, прислів’їв та приказок, які досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти з рядів відповідної синонімії закладених в образі можливих уточнень: валити (звалювати, скидати, змішувати, горнути), все до купи (намолоти, наплести, набалакати).

Зустрічається й зворотнє явище: скорочення фразеологізмів. Опущений компонент, правда, здебільшого живе асоціативно в свідомості й мовця, і слухача: моя хата скраю (я нічого не знаю); скачи, враже (як пан каже).

З розвитком мови відбумаються також зміни в значенні окремих

фразеологічних зворотів . Вони нерідко набувають додаткових відтінків у значенні. Так з’являються багатозначні фрзеологічні звороти.

Наприклад, усталений зворот брати (близько) до серця означає: переживати через щось, надавати чомусь великого значення; будуть люди (з когось) - досягне певного становища, житиме з моральними нормами, володіє професією .

Серед фразеологічних одиниць української мови є й омоніми – однакові з лексичними і структурно – граматичними особливостями, але різні за змістом усталені звороти. Скажімо, однозвучні фразеологізми дати чосу мають значення бити, тікати; пускати півня, підпалювати, зриватись на високої ноті; закривати очі - помирати, бути присутнім при чиїсь смерті, навмисно не помічати чогось.

Фразеологічні синоніми , як і лексичні , об’єднуються в синонімічні ряди. Фразеологічні звороті одного синонімічного ряду характеризуються семантичною спорідненістю, проте відрізняються відтінками в значенні або експресивним забарвленням, а нерідко й структурно-граматично.

Слід пам’ятати , що фразеологічні одиниці належать до одного синонімічного ряду тоді, коли вони споріднені значенням і в реченні можуть виконувати однакові синтаксичні функції.

Фразеологічні антоніми – це усталені звороти, які, характеризуючи предмети і явища дійсності з певного боку дають їм протилежну оцінку.

Наприклад: як ракета – як черепаха; розпускати язика – тримати язик за зубами; ударити лихом об землю- повісити носа.

Самостійна практична робота студентів.

Завдання 1.

Пояснити значення поданих слів-термінів з префіксом диз -, дис-

Дизартрія, дизентерія, дизосмія, дизурія.

Завдання 2

З поданими словами дизартрія,дизентерія, дизурія, дизосмія скласти речення.

Завдання 3

Дописати слово-термін до поданих визначень

Проміжки між елементами тканин та органами у людини, заповнені лімфою або гемолімфою називаються…

Тіло людини, сукупність його органів називається…

Запалення слизової оболонки вуха називається…

Запалення ниркових мисок називається …

Хронічна хвороба із змінами (деградацією) психіки людини, що характеризується страхами, мареннями, галюцинаціями та недоумством називається…

Спеціальна трубка для вислуховування серця, легень називаєтьс...

Завдання 4

До поданих професіоналізмів підібрати слова-терміни.

Клініка, укол, зеленка, мазь Вишневського, анотація до ліків , пульмоніки , брудна операційна

З підкресленими скласти речення

Завдання 5.

Подані терміни згрупуйте у дві колонки: перша - загальнонаукова ; друга – галузева.

Баланс, вакцинація, теплообмін, авітаміноз, добуток, травма, водень, локальний, аргумент, недокрів’я, ординарний, наголос, епідемія, аналогія, тонус, надбудова, чинник, координація, проміжок.

Завдання 6.

Поясніть значення поданих термінів:

Гіпергідроліз, гідрофобія, рефлекс , оториноларинголог , операційна , лабораторія.

Завдання 7

Якщо вдатися до аналізу лексичного складу будь-якого медичного словника, якими за походженням є медичні терміни? Наведіть приклади.

Завдання 8.

Перекладіть українською мовою.

Отекать, остроумие , отвлекающие, культя.