1. Терміни і термінологія

Слова та словосполучення означають та пояснюють предмети, явища та дію тощо у спеціальній науковій, публіцистичній чи діловій сфері. Ці слова мають точне, конкретне значення й тому позбавлені суб’єктивно-оціночних відтінків. Вони називаються словами-термінами, які складають основу наукової мови. Слово «термін» (латин. terminus – кордон, межа, кінець)

Термін – це

слово або словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне

поняття;

не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну,

додається до нього;

конкретний зміст поняття, яке зрозуміле завдяки його дефініції-лаконічному логічному

визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета, поняття тощо.

Терміни мають низку характерних ознак:

системність терміна (зв’язок з іншими термінами даної предметної сфери);

наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;

моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової

дисципліни або сфери професійної діяльності;

стилістична нейтральність;

відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків.

Терміни поділяються на:

загальновживані (формула, ідея, гіпотеза та інші);

вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (операція, некроз,

туберкульоз, перелом та інші)

Мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах.

У множині термінів кожної галузі вирізняють дві складові частини:

термінологія – це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворилися й

функціонують у кожній галузі стихійно;

терміносистема – це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина

термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.

Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви

Номенклатурні назви- це своєрідні етикети:

предметів;

явищ;

понять

Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви – одиничне

До номенклатурних назв входять

серйозні марки машин;

приладів;

апаратів;

найменування підприємств;

установ;

організацій;

географічні назви;

назви рослин;

звірів і подібне

Термінологічна лексика утворюється:

із активної лексики (нестерпний, нез’ясований, неприпустимий і т.д.)

запозичених слів ( шприц, невус(родимка), лейкоцит, лейкоз, лімфа

за допомогою власних слів та частин іншомовних або із запозичених

складників (електроенцефалографія,екстрасистолія і т.д )

Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.

Правила вживання термінів.

Слово - основна одиниця мови в цілому і лексична одиниця зокрема. Кожне слово має лексичне значення, тобто реальний, предметно-речовий зміст, який оформлений за законами граматики рідної мови і є елементом загальної семантичної системи словника мови. Зважаючи на це, в українській мові, як і в кожній іншій, розрізняють три головні типи лексичних значень:

номінативне;

фразеологічно зумовлене;

синтаксично зумовлене.

Основним типом лексичного значення є пряме номінативне значення.

У номінативному значенні слова відбивається об’єктивна реальність, пізнана дійсність, з його допомогою визначаються і називаються поняття. Саме тому номінативне значення є базою, основою для виникнення, існування й застосування всіх інших значень слова.

Спеціальна лексика сучасної української мови:

а) літературознавча (епос, поема , кульмінація, модернізм);

б) лінгвістична (алфавіт, антонім, вокатив, герундій).

Спеціальна наукова термінологічна лексика:

а) медична (вакцина, авітаміноз, епідемія); б)фізико - математична (гамма-проміння, електрон, магніт, електрон, абсциса, інтеграл, ромб, теорія функцій); в) хімічна (амінокислота, водень, оксид, хлорид); г) біологічна ( бактерія, вітамін, організм, тип); д) фізіологічна (аорта, дерма, суглоб, фізіолог); е)ботанічна (адоніс, бутон, зав”язь, яровизація); є)зоологічна (амніоти, інфузорія, ссавець, хребетні); ж) географічна ( атлас, клімат, меридіан, широта); з) геологічна ( абразія, земна кора, міоцен, неозойська ера) та інш.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні групи:

 1.Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і т. д. Слід зазначити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, порівняйте: валютна система, осушувальна система, теорія економічного ризику, теоретична механіка. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію: машина як пристрій, агрегат (пральна машина, машина(“побутовізм”) - автомобіль).

2. Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях.

3. Вузькогалузеві терміни - це терміни, характерні лише для певної галузі, напр.: пандемія, діурез, дифузія, дизентерія, дерматит, лейкоцит, легені, лейкемія.

Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте, в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні мовні одиниці: професіоналізми та номенклатурні назви.

Кодифікація і стандартизація термінів.

Алгоритм укладання термінологічного стандарту

Термінологія може виконувати свої основні функції - позначати наукові поняття і задовольняти потреби у спілкування фахівців в тому випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів. Кодифікація термінів - це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання..

Стандартизація термінології - це вироблення термінів, еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це - національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це - міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.

 Основи стандартизації термінів було закладено в Німеччині в кінці XIX на початку XX ст., коли в багатьох терміносистемах виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити межі галузевих термінологій, уточнити значення кожного терміна. Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький учений В.Вюстер.

 В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство ім. Т. Шевченка (кінець ХІХ початок ХХ ст.). Саме навколо товариства гуртувалися провідні термінологи того часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників.

Терміни стають нормативними після ухвал термінологічних нарад і конференцій.

 Сьогодні в Україні розроблено понад 600 державних стандартів. Через кожні 5 років їх переглядають і уточнюють.

Практична робота студентів

Завдання 1.

До кожної групи термінологічної лексики підібрати 10 слів -термінів.

Математична, літературознавча, медична.

Завдання 2

Замініть запозичені слова відповідними власне українськими. Поясніть, який із них є кращим у використанні.

Міокард, міома, міопія , міоз, солітер, гідрофобія, вірус , антипатія, гангрена , апатія, абсцес , агастрія , уремія, сепсис, рефлекс, онколог, лабораторія.

Питання для самоконтролю

1. Поняття про слово. Лексичне значення слова.

2.Явище полісемії в професійній термінології.

3.Власне українська та іншомовна лексика.

4.Термінологічна лексика сучасної української літературної мови.

5.Класифікація термінів певної системи професійних знань.

6.Нелітературні прошарки термінологічної лексики у професійному спілкуванні.

7. Місце мови у професійній діяльності спеціаліста.

“Ти лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть”. Ліна Костенко