1.3.2Робота з текстом

Текст є основним матеріалом видань і представляє собою певну послідовність символів, розміщених в рядках. Як правило, для верстки текст надається вже набраним, тому в задачі верстальника входить його розташування в створених текстових фреймах і подальше його редагування.

Форматування тексту передбачає не просто надання тексту параметрів шрифту, але і створення системи стилів, які дозволяють значно спростити роботу з текстом і уникнути помилок при верстці.

З текстом в програмі InDesign працює інструмент Type, розташований в палітрі інструментів (див. 15.1.2).

Текст у програмі InDesign може розташовуватися тільки в текстових фреймах. Текстовим фреймом можуть бути як звичайні прямокутні текстові рамки, так і будь-які векторні об'єкти. Це дозволяє одержувати полоси набору довільної форми.

Якщо текст займає не один фрейм, а декілька, то всі ці фрейми будуть зв'язані між собою, а текст, розташований в них, буде називатися матеріалом. Матеріал може бути розташований на декількох сторінках, при цьому він буде «перетікати» з одного текстового фрейма в інший.

Створення текстових фреймів

Текстовий фрейм можна створити до заповнення його текстом. Крім того, InDesign автоматично створює текстові фрейми при імпортуванні текстових файлів.

Для створення текстового фрейма використовується інструмент Type (Текст). З його допомогою легко обмежити прямокутну (мишею, утримуючи ліву клавішу) або квадратну (те ж, але з клавішею <Shift>) зону для тексту.

Після того. Як ви відпустили клавішу миші в лівому верхньому кутку створеного фрейма з'являється мерехтливий курсор. Це значить, що можна розпочинати введення (набір) тексту або його вставку з буфера обміну.

Примітка. За допомогою того ж інструменту Type будь-який об'єкт із замкнутим контуром легко перетворюється на текстову рамку. Для цього необхідно розташувати курсор інструменту в межах об'єкта і натиснути клавішею миші.

У програмі InDesign допускається ієрархія вкладених текстових фреймів. Така можливість дозволяє використовувати велику кількість прийомів верстки, наприклад, «ліхтарик» (підзаголовок або фрагмент тексту, винесений на поле, поряд із основною полосою набору) або «кватирка» (підзаголовок або фрагмент тексту, що розрізав в основну полосу набору).

Для отримання цих ефектів використовуються наступні операції: Selection (Виділення), Cut (Вирізувати) або Copy (Скопіювати) з меню Edit (Редагувати). Потім курсор встановлюється в потрібне місце в текстовому фреймі і виконується команда Paste (Вставити) з меню Edit (Редагувати).

Введення тексту

Увести текст в документ в програмі InDesign можливо декількома способами:

• набрати на клавіатурі;

• перенести з буфера обміну.

Як вже було сказано вище, інструмент Type дозволяє набирати текст в будь-якому місці документа.

З іншої програми або іншого документа текстовий фрагмент переноситься в поточний документ через буфер обміну за допомогою команд Cut (Вирізувати) або Copy (Скопіювати) в початковому документі і команди Paste (Вставити) в поточному документі.

За допомогою команди Place (Помістити) з меню File (Файл) можна імпортувати текстові файли. Для включення тексту в документ потрібно виконати одну з дій:

• створити новий текстовий фрейм і помістити в нього вміст текстового файла;

• помістити текст в існуючий порожній текстовий фрейм;

• вставити текст в існуючий матеріал;

• замінити текстом існуючий матеріал або графіку;

• замінити текстом виділений фрагмент в текстовому фреймі.

Після виконання команди Place (Помістити) на екран виводиться однойменне діалогове вікно (Рис.15.4), в якому є перемикачі :

Рис. 2.3. Вікно команди Place (Помістити).

Якщо включений перемикач Show Import Options (Показати параметри імпортування), то на екран виводиться додаткове діалогове вікно, вид якого визначається форматом файла, що імпортується.

Виділення текстових фрагментів і текстових фреймів

При роботі з текстом можливе виділення окремої букви, слова, абзацу, довільної кількості букв і взагалі будь-якого довільного об'єму тексту за умови, що це безперервний фрагмент тексту. Виділення необхідне для зміни параметрів виділеного фрагмента, тобто для зміни форматування тексту, а також для виконання операцій копіювання, видалення, переміщення і т.п.

Залежно від вибраного інструменту (таблиця 15.2) можна виконати одну з відповідних дій.

Таблиця 15.2

Інструменти для роботи з текстовим фреймом.

Кнопка інструменту	Назва інструменту	Призначення інструменту
	Type Tool (Текст)	Виділення фрагментів тексту для редагування і форматування
	Selection (Виділення)	Виділення текстового фрейма для його трансформації (переміщення, масштабування, обертання), зміни кількості колонок, установки параметрів заливання і обведення контуру фрейма
	Direct-Selection (Часткове виділення)	Виділення контура текстового фрейма для зміни його форми
Операція		Результат
Помістити курсор на початку фрагмента, натиснути ліву кнопку миші, протягнути курсор до кінця фрагмента		Виділяється указаний фрагмент
Помістити курсор на початку фрагмента, натиснути клавішу <Shift>, протягнути курсор до кінця фрагмента		Виділяється указаний фрагмент
Помістити курсор на початку фрагмента, натиснути клавішу <Shift>, використовувати клавіші переміщення курсора (стрілки)		Виділяється указаний фрагмент
Виконати подвійне натиснення мишею		Виділяється слово і пропуск після нього
Виконати потрійне натиснення мишею		Виділяється абзац і знак абзацу після нього
Виконати команду Select All (Виділити все) з меню Edit (Редагувати) або скористатися комбінацією клавіш <CTRL>+А		Виділяється весь текст в незв'язаному текстовому фреймі або у всіх зв'язаних текстових фреймах.

Зв'язані текстові фрейми

Як правило, при верстці друкарських видань текст рідко розташовується на одній сторінці. Для розташування тексту на різних сторінках використовується сукупність текстових фреймів, які зв'язані між собою таким чином, що при всіх можливих змінах в тексті (добавлення або видалення фрагментів тексту, зменшення або збільшення кегля, зміна гарнітури) текст вільно перетікав би по текстових фреймах на всіх сторінках.

Якщо об’єм тексту виявиться більший, ніж спроможний вміщувати конкретний текстовий фрейм на конкретній сторінці, то у вихідному маркері, розташованому на правій стороні текстового фрейма, з'являється знак «плюс» — символ переповнювання тексту (overset) (Рис.15.5).

Рис. 15.5. Переповнювання тексту (overset).

Якщо ж текст розташовується в декількох текстових фреймах, то символ переповнювання (якщо є умови для його появи) відображувється в останньому текстовому фреймі.

Текстові фрейми можуть бути зв'язані незалежно від того, містять вони текстову інформацію або ні. Це дозволяє більш гнучко користуватися шаблонами документів. Наприклад, після створення проекту періодичного видання у вигляді сукупності зв'язаних текстових фреймів верстальнику залишається лише заповнювати їх кожного разу новими текстами.

Щоб зв'язати текстові фрейми один з одним, необхідно натиснути на маркері на бічній стороні текстового фрейма, потім курсор, який приймає форму ланок ланцюжка, потрібно перенести на інший текстовий фрейм і натиснути клавішу миші. У результаті відбувається перерозподіл тексту між двома фреймами.

Потрібно звернути увагу на те, що у відповідних маркерах з'явилися стрілки, службові символи зв'язаності: зліва вгорі — вхідний маркер (in port), справа внизу — вихідний маркер (out port) (рис.15.6).

Рис.15.6. Службові символи зв’язанності текстових фреймів.

Порожні маркери указують на відсутність зв'язків, тобто даний текстовий фрейм може бути початковою або кінцевою частиною матеріалу.

Примітка. Якщо користувач натиснув кнопку «миші» на одному маркері, а потім передумав зв'язувати текстові фрейми, то достатньо включити будь-який інструмент з палітри інструментів або натиснути клавішу Esc, щоб відбулася відміна операції.

Проте самі маркери із стрілками не дають можливості побачити реальні зв'язки. Виконання команди Show Text Threads (Показати лінії зв'язку тексту) з мене View (Перегляд) забезпечує відображення зв'язків у вигляді ліній.

Примітка. Якщо необхідно помістити новий текстовий фрейм між двома зв'язаними фреймами, то потрібно натиснути на вихідному маркері першого текстового фрейма, потім обкреслити новий текстовий фрейм і відпустити кнопку миші. Створений текстовий фрейм буде автоматично пов'язаний з подальшим.

Для розриву зв'язку текстових фреймів необхідно натиснути на маркері із стрілкою, потім курсором, який прийме форму розірваного ланцюжка, натиснути на попередньому або на подальшому текстовому фреймі.

Навігація серед зв'язаних текстових фреймів

У програмі InDesign CS передбачені клавіатурні скорочення, необхідні для швидкої навігації між зв'язаними текстовими фреймами.

Операція	Клавіатурне скорочення
Перехід до наступного текстового фрейма	<CTRL>+<Alt>+<Page Down>
Перехід до попереднього текстового фрейма	<CTRL>+<Alt>+<Page Up>
Перехід до першого текстового фрейма даного матеріалу	<CTRL>+<Alt>+<Shift>+<Page Up>
Перехід до останнього текстового фрейма даного матеріалу	<CTRL>+<Alt>+<Shift>+<Page Down >

Параметри текстових фреймів

Якщо виділити текстовий фрейм за допомогою інструменту Selection (Виділення) або встановити текстовий курсор в межах текстового фрейма, то можна змінювати параметри текстового фрейма за допомогою команди Text Frame Options… (Параметри текстового фрейма) з меню Object (Об'єкт) в однойменному діалоговому вікні (рис.15.7).

У групі Columns (Колонки) можна задати кількість і параметри колонок для тексту в даному фреймі. У полі Number (Число) вказується кількість колонок (від 1 до 40), в полі Widht (Ширина) — ширина колонок, в полі Gutter (Інтервал) — відстань між колонками. Переключення перемикача Fixed Column Width (фіксована ширина колонки) забезпечує збереження ширини колонок при зміні розміру текстового фрейма.

У групі Inset Spasing (Відступи набору) можна визначити відступи тексту від меж текстового фрейма: Top (Зверху), Bottom (Знизу), Left (Зліва) і Right (Справа).

Рис. 15.7. Діалогове вікно Text Frame Options.

У групі First Baseline (Перша базова лінія) можна указати параметри першої базової лінії тексту.

У групі Vertical Justification (Вертикальне вирівнювання) можна задати вирівнювання тексту відносно меж фрейма.

Форматування символів

Основним засобом форматування символів в InDesign є палітра Character (рис. 15.8). Вона виводиться на екран командою Character меню Type (клавіатурне скорочення <Ctrl>+<Т>). Якщо палітра вже присутня на екрані, ця команда активізує її.

Рис. 15.8. Вікно палітри Character.

Палітра Character має в своєму розпорядженні власне меню. При виборі команди-перемикача Show Options (Показати параметри) збільшується кількість доступних для редагування атрибутів. Якщо палітра повністю розкрита, ця команда змінює вигляд на Hide Options (Приховати параметри), і при її виборі частина полів стає невидимою.

У першому списку, що розкривається, вибирається гарнітура. У полі списку показана назва гарнітури, активної в даний момент. Щоб вибрати із списку потрібну гарнітуру, потрібно натиснути трикутну стрілку праворуч від поля. Список розкривається і з'являється можливість вибрати потрібну гарнітуру натисканням клавіші миші.

Поряд розташований список зображень, доступних для даної гарнітури. Значення із списку можна вибирати аналогічно вибору гарнітури.

У полі Font Size задається кегль символів. Кегль за умовчанням задається в пунктах.

Палітра Character містить елементи управління шириною, висотою і нахилом символів тексту. Не дивлячись на те, що зміна малюнка літер відноситься до «заборонених способів» верстки, час від часу ця можливість може все таки ставати в нагоді. Цілком допустимо змінити на 5–10% ширину або висоту крупного заголовка, щоб досягти якнайкращого розташування на аркуші . Якщо змінні символи набрані рубаним або рукописним шрифтом, то спотворення просто не буде помітне. Співвідношення ширини і висоти символа даного зображення може бути змінено введенням значень ширини у відсотках в полях Vertical Scale і Horizontal Scale. Початкова ширина і висота приймаються за 100%.

Зміна висоти символа практично збільшує його кегль. Проте програма вважає кегль збільшених букв початковим і не змінює метричні параметри, пов'язані з кеглем. Це дуже зручно, якщо потрібно використовувати в наборі деякі символи більшого розміру. Якщо не задавати для них збільшений кегль, а збільшити висоту і ширину, можна без проблем користуватися автоматичним інтерліньяжем. Якщо ж збільшення розміру одиничного символа рядка відбудеться за рахунок кегля, автоматичний інтерліньяж масиву тексту буде виконаний некоректно.

Також можна змінювати нахил шрифту, вводивши кут відхилення від вертикалі в полі Skew (Нахил). Ця можливість використовується частіше за всього для імітації нахиленого накреслення, якщо воно відсутнє в комплекті шрифту.

Інтерліньяж

Існують декілька способів визначення інтерліньяжу. InDesign вважає інтерліньяжем відстань між базовими лініями сусідніх рядків. Цей параметр задається окремо для кожного символа. Якщо в рядку присутні символи з різним інтерліньяжем, цілісність базової лінії не порушується. Інтерліньяж рядка визначається рівним найбільшому із значень для символів, що входять в цей рядок. Інтерліньяж може бути визначений як безпосередньо введенням числового значення (точний), так і автоматично розрахуватися програмою на основі кегля символів рядка.

Числове значення задається введенням в поле або вибором в списку Leading палітри, що розкривається у палітрі Character. Якщо для масиву тексту заданий точний інтерліньяж, то його значення залишається незмінним при зміні інших атрибутів символів. Якщо в наборі присутні букви, цифри або символи різного кегля або шрифту, для збереження єдиного інтерліньяжу по всьому тексту необхідно ввести точні значення.

Автоматичний інтерліньяж розраховується програмою як відсоток від кегля найкрупнішого символа в рядку. За умовчанням він рівний 120% кегля. Це означає, що при зміні кегля символів міняється і інтерліньяж.

Зсув базової лінії

Зазвичай, базові лінії символів рядка знаходяться на одному рівні. Проте, положення базової лінії кожного символа, можна вільно змінювати, ввівши відповідні значення в поле Baseline shift. За умовчанням зсув базової лінії рівен 0. Він вимірюється в пунктах, проте можна вводити значення в будь-яких одиницях, вони будуть автоматично переведені в пункти. Додатнє значення зсуву відповідає підйому символа відносно інших, від’ємне — опусканню.

Цей прийом дуже зручний, якщо потрібно набрати дроби, а також регулювати положення вкладених в текст ілюстрацій.

Установка мови

У списку Language палітри Character задається мова для виділених символів. У списку знаходяться тільки мови, встановлені в процесі інсталяції InDesign. Вибір мови визначає словник перенесень і перевірки орфографії. Установка мови для кожного символа полегшує набір тексту на декількох мовах. Можна редагувати словник, включаючи в нього терміни, що зустрічаються в текстах (наприклад, при верстці спеціальних книг і журналів).

Підкреслення, регістри, спеціальні символи

Команди меню палітри Character дозволяють задавати додаткові атрибути для символів. Це команди-перемикачі. Коли позначений ними режим активний, в рядку команди вмикається перемикач.

All Caps

Режим «Прописні». При виборі цього режиму всі букви тексту, що форматується, стають прописними.

Small Caps

Режим «Капітель». Капітель — це особливий спосіб набору тексту, при якому прописні букви не змінюють вигляд, а всі рядкові друкуються прописними зменшеного кегля. Набір капітеллю застосовується для заголовків, колонтитулів, рідше для текстових виділень.

Superscript (Верхній індекс) і Subscript (Нижній індекс)

Активізація цих режимів переводить символи у верхні або нижні індекси. Дані команди зменшують кегль символа і переміщають його у відповідне положення по вертикалі, піднімаючи або опускаючи його базову лінію

Underline (Підкреслення) і Strikethrough (Закреслення)

У цих режимах символи підкреслюються і закреслюються лінією. Колір ліній співпадає з кольором символів.

Ligatures (Лігатури)

Лігатури — це ділянки тексту, що містять декілька символів, своєрідна збірна буква. Вони створюються розробниками шрифту для певних поєднань букв. Наприклад, якщо в слові є сусідами букви «f» і «i», для деяких шрифтів верхня частина «f» і крапка над «i» перекриваються, що псуватиме вид тексту. Якщо ж замінити це поєднання лігатурою, в якій малюнок символів злегка змінений, зовнішній вигляд тексту поліпшиться. Лігатури є не для всіх, а лише для деяких шрифтів. До них відносяться, наприклад, шрифти виробництва Adobe і шрифти в кодуванні Unicode. Шрифти з лігатурами застосовуються при наборі високоякісних видань, віршів і т. п. Установка режиму Ligatures замінює деякі комбінації символів на лігатури.

Old Style (Старовинний набір)

Якщо шрифт виконаний у форматі ОреnТуре, і в ньому присутні спеціальні символи для імітації старовинного набору чисел, то установка цього режиму приводить числа до стилізованого вигляду.

No Break (Заборона перенесення)

Перемикач No Break використовується для заборони розбиття групи слів на рядки (для цього потрібно виділити потрібний фрагмент тексту) або для заборони перенесення слова.

Форматування абзацу

Як і для символів, так і для абзацу можливе задання атрибутів за умовчанням.

Основні налаштування абзацу зібрані в палітрі Paragraph. Ця палітра має два режими — із зменшеним і повним набором керуючих елементів (рис.15.9). Для переходу між режимами використовується команда-перемикач Show/Hide Options (Показати/Скрити параметри) в меню палітри.

За допомогою кнопок і полів введення палітри задається більшість параметрів абзацу. Інші атрибути визначаються за допомогою діалогових вікон, що відкриваються командами меню палітри Paragraph.

Виключення

Завдання виключення проводиться кнопками у верхній частині палітри. Найпоширеніші типи виключення за умовчанням забезпечені клавіатурними скороченнями.

Виключення по лівому краю

Масив тексту вирівнюється по лівій межі колонки з урахуванням відступів і відбиття. Перші символи кожного рядка вирівнюються по вертикалі, останні символи в рядку розташовуються вільно, утворюючи рваний правий край.

Рис. 14.9. Вікно палітри Paragraph.

Виключення по правому краю

Дзеркальне відображення виключення по лівому краю.

Виключення по центру

Текст розташовується в середині рядка. Програма обчислює загальну ширину всіх символів даного рядка з урахуванням пропусків і міжсимвольних інтервалів, ділить цю величину навпіл, і суміщає знайдену середину рядка з середньою лінією текстового блоку.

Виключення по формату

Крайні символи в правій і лівій частині рядка розташовуються по межах блоку (з урахуванням відступів і відбиття), а текст рядка рівномірно розподіляється між цими крайніми точками. Останній рядок абзацу не розтягується.

Повне виключення

Всі рядки абзацу, включаючи останню, розтягуються по формату. При цьому міжсимвольні пропуски в окремих рядках можуть зрости до декількох сантиметрів. Повне виключення називають примусовим.

У перерахованих вище типах тільки перші два — по лівому краю і по формату — забезпечують зручне читання. Вони і використовуються для набору масиву тексту.

Для вибору типу виключення можна використовувати також клавіатурні скорочення.

Виключення із рваним краєм:

Align left (<Ctrl>+<Shift>+<L>) — вирівнювання по лівому краю;

Align center (<Ctrl>+<Shift>+<0) — вирівнювання по центру;

Align right (<Ctrl>+<Shift>+<R>) — вирівнювання по правому краю.

Варіанти виключення по формату:

Justify with last line aligned left (<Ctrl>+<Shift>+<J>) — виключення по формату з останнім рядком, вирівняним по лівому краю;

Justify all lines (<Ctrl>+<Shift>+<F>) — повне виключення.

Відступи

У палітрі Paragraph задаються відступи — зліва, справа і абзацний.

Left indent. Відступ зліва. Він приймає тільки позитивні значення, задаючи відстань від лівого краю текстового фрейма до початку рядка.

Right indent. Відступ справа. Приймає тільки позитивні значення і визначає відстань від правого краю фрейма до кінця рядка (цей відступ діє на будь-який тип вирівнювання, але особливо помітний при виключенні по формату).

First line left indent. Абзацний відступ. Він визначає відстань від початку всіх рядків абзацу до початку першого рядка. Додатні значення — це червоний рядок, від’ємні — висячий відступ. Різниця між відступом зліва і абзацним відступом не повинна бути менше нуля: рядок не може виходити за межі текстового фрейма.

Звичайний висячий відступ

Частіше всього для створення висячого відступу в полі відступу зліва підбирають відповідне значення зсуву, і те ж значення із знаком «мінус» задають для абзацного відступу. Тоді початок кожного рядка буде співпадати з лівою межею фрейма.

Відбиття

Відстань над абзацом задається в полі Space Before. Відбиття між поточним абзацом і наступним визначається в полі введення Space After.

Вирівнювання по сітці базових ліній

Для кожного окремого абзацу задається прив'язка до координатної сітки. Цей атрибут регулюється парою кнопок Do not align to baseline grid/ Align to baseline grid. За умовчанням активна перша кнопка і вирівнювання не проводиться. Достатньо натиснути другу кнопку, і всі базові лінії абзацу вирівняються по сітці, крок якої визначений у вкладці Grids діалогового вікна Preferences.

Інтервали і ширина символів

У діалоговому вікні Justification, що відкривається однойменною командою меню палітри Paragraph, задаються атрибути, що впливають на щільність тексту:

Word Spacing. Ширина пропусків

Задається у відсотках від стандартної ширини пропуску для даного шрифту. Стандартне значення пропуску приймається за 100%.

Letter Spacing. Відстань між символами

Міжсимвольний просвіт, заданий в шрифті, приймається за 0. Зміна відстані задається у відсотках від величини стандартного пропуску. Величина -5% означає, що всі міжсимвольні відстані скорочуються на п'ять відсотків від символа пропуску в порівнянні із стандартними міжсимвольними відстанями.

Glyph Scaling. Ширина символів

Цей атрибут задає ширину символів для всього абзацу одночасно. Це значення також вимірюється у відсотках. Початкова ширина, задана в шрифті, приймається за 100%. При цьому форматування ширини окремих символів в палітрі Character має пріоритет над форматуванням ширини всього абзацу.

Для кожного з атрибутів задаються три параметри — Maximum, Desired і Minimum.

Розташування абзаців і контроль висячих рядків

Діалогове вікно Keep Options призначено для визначення розташування абзаців на сторінці (рис.15.10).

Рис. 15.10. Діалогове вікно Keep Options

Keep with next. У цьому полі задається число рядків наступного абзацу, які потрібно розташовувати на одній сторінці з даним. Ця можливість корисна для форматування заголовків. Якщо, наприклад, задати для заголовка цю величину рівній 2, то у верстці заголовок буде завжди розташовуватися так, щоб за ним на сторінці помістилися ще 2 рядки основного тексту. Якщо при цьому перевищується розмір фрейма, то заголовок разом з текстом переноситься в наступний фрейм. Це дуже корисний режим — він запобігає появі «одиноких» заголовків в кінці полоси.

Ввімкнути перемикач Keep Lines Together робить доступними опції вибору розриву поточного абзацу:

All Lines in Paragraph

Всі рядки даного абзацу розташовуються на одній сторінці. Цей режим застосовується для підрисункових підписів (текстівок), багаторядкових заголовків і виносок і в інших випадках, коли розрив абзацу небажаний. Якщо абзац не поміщається цілком на даній сторінці, він весь переноситься на наступну.

At Start/End of Paragraph

У даному положенні задається мінімальне число рядків на початку і в кінці абзацу, які повинні розташовуватися на одній сторінці. Ця функція служить для запобігання утворення висячих рядків. Так називаються рядки, розташовані у відриві від «свого» абзацу на початку і в кінці полоси. Висячі рядки є недоліком верстки. По загальноприйнятих нормах, число рядків у відриві від основного абзацу не повинно бути менше двох. Якщо увести в поля Start і End значення 2, то програма буде відстежувати і виправляти розташування рядків автоматично. Наприклад, для абзацу встановлено мінімально допустиме число початкових рядків 2, тоді при розміщенні тексту, якщо цей абзац виявився в кінці фрейма (колонки), InDesign намагається розмістити в цьому фреймі (колонці) хоча б два рядки цього абзацу. Якщо розмір фрейма цього не дозволяє, то весь абзац поміщається в наступний фрейм.

Список, Start Paragraph встановлює режим розташування даного абзацу по відношенню до попереднього. У разі вибору елемента Anywhere, який використовується за умовчанням, абзац починається відразу за попереднім. Значення In Next Column переміщує абзац на наступну колонку або фрейм. In Next Page — переміщує абзац на наступну сторінку.

Установка перенесень

Регулювання режиму перенесення проводиться прапорцем Hyphenate палітри Paragraph. Якщо цей перемикач знятий, то слова, які не поміщаються на рядку, цілком переносяться рядком нижче, без перенесень.

Якщо перемикач Hyphenate встановлений, програма аналізує абзац на предмет необхідності перенесення. Для слова, яке не поміщається цілком на рядку, вона визначає мову символів тексту (мова відноситься до атрибутів символів і задається в палітрі Character) і активізує відповідний мовний словник. Якщо дане слово є в словнику, і в ньому вказані точки перенесення, то InDesign розриває слово по точці перенесення, ставить в кінці рядка короткий дефіс і переносить частину слова на наступний рядок. При цьому програма керується значеннями, що задаються в діалоговому вікні Hyphenation. Воно відкривається командою Hyphenation меню палітри Paragraph (рис. 15.11).

Рис.15.11. Вікно палітри режиму перенесень.

Перемикач Hyphenate цього вікна дублює однойменний перемикач палітри. Якщо автоматичні перенесення включені (перемикач встановлений), стають доступними поля введення атрибутів.

Words with at Least <> letters

У цьому полі задається мінімальне число букв у слові, починаючи з якого слова переносяться. За правилами української мови можна переносити слова починаючи з чотирьох букв.

After First <> letters і Before Last <> letters

Поля введення мінімальної кількості символів, які переносяться і які залишаються. У тексті на українській мові дозволяється залишати на рядку і переносити на наступний рядок не менше двох символів.

Hyphen Limit <> hyphens

Допустима кількість перенесень на сусідніх рядках «сходи». Для якісних публікацій із звичайною полосою набору краще встановити значення 1, максимум 2, оскільки перенесення на сусідніх рядках є недоліком верстки. В той же час чим вужча колонка і більший кегль, тим важче уникнути суміжних перенесень. Крім того, чим більше перенесень, тим менше місця займає масив тексту. Якщо важлива компактність тексту, або довжина рядка дуже мала, значення в цьому полі можна і збільшити, але встановлювати більше трьох суміжних перенесень все ж таки небажано.

Hyphenation Zone

Цей атрибут діє тільки на текст з рівним краєм і лише при використанні однорядкової компоновки Single Line Composer. Зона перенесення — це вертикальна полоса, що примикає до правої межі колонки. Якщо слово знаходиться зліва зони перенесення, то воно не переноситься. Якщо частина слова попадає в цю зону, то відбувається перенесення. Якщо слово цілком знаходиться в зоні перенесення, воно повністю переходить на наступний рядок.

Hyphenate Capitalized Words

Якщо цей перемикач вімкнений, автоматичне перенесення застосовується і до слів, надрукованих з великої букви. При вімкненому перемикачі всі подібні слова ігноруються.

Під час підбору параметрів можна відразу відстежувати їхній вплив на текст, вімкнувши перемикач Preview.

Стилі

Термін стиль в InDesign, як і в багатьох інших програмах, означає сукупність параметрів, якій надається певне ім'я. Стиль дозволяє швидко і без особливих складнощів форматувати документи.

Особливістю InDesign є створення стилів не тільки для абзаців, як в більшості програм для верстки, але і для символів.

Розробка системи стилів вимагає значної кількості часу, але система стилів значно спрощує роботу і на етапі верстки, і на етапі редагування. Чим об’ємніше і складніше документ, тим більше часу можна заощадити на використанні стилів.

Створення нового стилю

Для створення нового стилю можна обрати однин із шляхів:

• створити стиль, грунтуючись на фрагменті, що відформатований;

• створити стиль вручну.

Якщо форматування абзацу вже виконано, тоді, щоб створити стиль на його основі, потрібно виділити фрагмент тексту і натиснути кнопку New Style (Новий стиль) в нижній частині палітри Paragraph Styles (Window > Type & Tables > Paragraph Styles) або скористатися контекстним меню в тій же палітрі. На екрані з'явиться діалогове вікно New Paragraph Style (Новий абзацний стиль) (Рис.15.12).

Рис. 15.12. вікно New Paragraph Style (Новий абзацний стиль)

General (Загальні настройки)

У полі Style Name (Ім'я стилю) можна ввести ім'я стилю або прийняти варіант, пропонований програмою.

Щоб стилі утворювали єдину систему, раціонально при розробці нового стилю використовувати один або декілька базових. Для цього в списку Based On (Заснований на) необхідно вибрати стиль, в якому можна змінити лише деякі параметри, наприклад, кегль або зображення.

У списку Next Style (Стиль наступного абзацу) можна вибрати один з наявних стилів, який в процесі набору буде автоматично застосований до наступного абзацу після даного стилю.

Примітка. Потрібно підкреслити, що це відбувається тільки під час набору. У вже набраному тексті стилі абзацам потрібно вказувати через список стилів.

У полі Shortcut (Клавіатурний еквівалент) будь-якому стилю можна поставити у відповідність комбінацію клавіш, за допомогою яких можна швидко надати даний стиль виділеним фрагментам тексту.

Basic Character Formats (Параметри символа)

У даному розділі вказуються основні характеристики шрифту, які використовуються в даному стилі (рис.15.13).

Рис. 15.13. Вікно палітри Basic Character Formats (Параметри символа)

Поля введення атрибутів — шрифт, зображення, кегль, кернінг, трекінг, регістр, індекси, інтерліньяж .

Нижче розташовуються перемикачі, які також задають атрибути символів — підкреслення, закреслення, лігатури, заборона розбиття слова або групи слів (NoBreak). Кожний з цих перемикачів в може знаходитися в одному з трьох станів:

• чорний перемикач — атрибут включений;

• сірий перемикач — атрибут не входить у стиль символа, він залишається таким, яким був заданий для символів локально або в стилі абзацу;

• перемикач вімкнений (порожнє поле) — якщо у символа є цей атрибут, то він відміняється.

Advanced Character Formats (Розширені параметри символа)

У цьому розділі продовжуємо задавати атрибути символів (рис.15.14). Тут зібрані атрибути масштабування по горизонталі і вертикалі, нахилу і зсуву базової лінії. У нижньому списку, що розкривається, вибирається мова. У цьому списку присутній не весь список мов, підтримуваних програмою, а тільки мови, використані в публікації, плюс мова програми за умовчанням (та, яка встановлюється при інсталяції, зазвичай — американський варіант англійської мови). Можливий також вибір пункту No Language, тоді символи, що відформатували цим стилем, не будуть піддаватися перевірці орфографії і перенесенням. Якщо залишити поле порожнім, зберігається мова, задана локально або в стилі абзацу.

Рис. 15.14. Вікно палітри Advanced Character Formats (Розширені параметри символа)

Indents and Spacing (Відступи і відбиття)

Розділ Indents and Spacing призначений для включення в стиль параметрів вирівнювання, лівого і правого абзацних відступів, «червоного рядка» і відбиття абзаців (рис.15.15).

Рис. 15.15. Вікно палітри Indents and Spacing (Відступи і відбиття)

Розділ Tabs (Лінійка табуляції)

Розділ Tabs призначений для визначення параметрів табуляції (рис. 15.16).

Рис. 15.16. Вікно палітри Tabs (Лінійка табуляції)

Paragraph Rules (Абзацні лінії)

У цьому розділі вказується положення, товщина, колір лінійок над і під абзацом.

Keep Options (Запобігання розривів)

Розділ Keep Options призначений для визначення параметрів висячих рядків.

Hyphenation (Розстановка перенесень)

Розділ Hyphenation призначений для визначення параметрів перенесень.

Justification (Регулювання виключення)

Цей розділ влаштований так само, як вікно Justification, призначене для локального форматування абзацу. Тут задається діапазон пропусків, міжсимвольної відстані і ширини символів, в якому проводиться автоматичне підстроювання при розміщенні тексту з виключенням по формату. У нижній частині розташовано поле для значення автоматичного інтерліньяжа.

Drop Caps and Nested Styles (Буквиця і послідовні стилі)

Розділ Drop Caps and Nested Styles (Буквиця і послідовні стилі) призначений для включення в стиль параметрів буквиці і для автоматичного форматування слів, символів і ін. в абзаці (наприклад, виділення перших трьох слів курсивом на початку кожного абзацу).

Charcter Colour (Колір тексту)

Тут задаються атрибути заливання і обведення символів. Основну площу займає список можливих в публікації кольорів . Зліва розташовані зразки заливання і обведення. Активним є верхній зразок. Для активізації зразка потрібно виконати на ньому натиснення мишею. Якщо зразок помічений знаком запитання, значить даний атрибут в стилі не задається. Для завдання кольору потрібно натиснути на потрібному рядку списку кольорів публікації. Для заливання можна задавати колір, а в полі Tint — і його відтінок. Для обведення можуть бути призначені обидва цих атрибута і додатково — товщина в полі Weight. Перемикачі Overprint Fill і Overprint Stroke регулюють друк обведення і заливання з накладенням кольору фону (при наявності). Якщо перемикач вімкнений, даний атрибут друкується з накладенням, якщо знятий — без накладення. Якщо перемикач знаходиться в стані «вимкнений» – сірий, значить, атрибут накладення не входить в стиль символа.

Open Type Features (Можливості шрифтів Open Type)

Розділ визначає параметри роботи з шрифтами Open Type.

Underline Options (Налаштування підкреслення тексту)

У цьому розділі визначаються налаштування підкреслення тексту.

Strikethrough Options (Налаштування перекреслювання тексту)

Розділ Strikethrough Options визначає налаштування перекреслювання тексту

Після установки всіх необхідних параметрів і натиснення на кнопці OK ім'я стилю з'явиться в палітрі Styles.

Надання стилю

Для призначення абзацного стилю одному абзацу достатньо встановити текстовий курсор у межах абзацу і натиснути на рядку стилю в палітрі Styles. Для надання стилю декільком абзацам їх необхідно виділити.

Призначення стилю не відміняє деяких параметрів форматування, наприклад, верхній і нижній індекси, мова, спеціальні символи.

Якщо текст має додаткове форматування по відношенню до змісту стилю, то в рядку даного стилю в палітрі Styles відображується знак плюс (+).

Редагування стилю

Будь-який створений стиль можна у будь-який момент змінити. У цьому випадку одночасно в усі об'єкти, яким призначений даний стиль, будуть внесені відповідні зміни.

Для редагування стилю необхідно виділити рядок стилю в палітрі Styles і виконати команду Styles Options (Параметри стилю) або виконати подвійне натиснення на його рядку.

Після внесення всіх змін і натиснення кнопки ОК змінюється форматування всіх абзаців даного стилю.

Можливо також після внесення змін в стиль зберегти його під іншим іменем, створивши таким чином новий стиль.

Видалення стилю

У процесі роботи можуть виникати проміжні стилі, які в кінці роботи потрібно видаляти. Для видалення стилю необхідно виділити його рядок і виконати команду Deleted Styles (Видалити стилі) або натиснути на кнопці Trash (Кошик) в нижній частині палітри.

Робота з графічними об'єктами

(Імпорт графічних файлів)

Як і текст, графічні файли в InDesign розміщуються у фреймах. Графічний фрейм визначає межу відображення графічного об'єкта, тобто служить межею кадру. Порожня рамка, в яку ще не розміщений графічний об'єкт, відображується перекресленою навхрест.

Відображення на екрані всіх фреймів з чіткими межами допомагає при верстці публікації, проте заважає при оцінці загального вигляду сторінки. Для того, щоб показати або приховати межі фреймів, використовується команда Show Frame Edges (Показати межі рамок) і Hide Frame Edges (Приховати межі рамок) ) з меню View.

Для імпортування графіки, як і для імпортування тексту, використовується команда Place (Помістити) з меню File (Файл).

Імпортувати графіку можна декількома способами:

• Імпортування без попереднього створення фрейма. У цьому випадку потрібно переконатися, що документ не містить виділених об'єктів, інакше вони будуть замінені графікою, що імпортується. Для розташування зображення потрібно курсором натиснути в місці, де буде знаходитись верхній лівий кут зображення.

• Імпортування в існуючі фрейми (спосіб 1). У цьому випадку курсор треба встановити над об'єктом, в який планується помістити зображення (потрібно пам'ятати, що не у всякий фрейм можна помістити зображення). Після натиснення клавіші миші зображення розміщується в об'єкті, перетворюючи його на графічний фрейм.

• Імпортування в існуючі фрейми (спосіб 2). Потрібно виділити потрібний порожній фрейм або векторний об'єкт, і при імпорті програма автоматично розмістить зображення всередині виділеного об'єкта.

• Найпоширенішими форматами файлів, що імпортуються, є наступні:

• растрові зображення – pcx, bmp, tiff, psd, jpeg, gif;

• векторні зображення – png, eps, ai, pdf, dcs, wmf.

Вкладені і незалежні зображення

Зображення, що імпортується, може розміщуватися в документі як вкладене або як незалежне. Вкладене зображення розміщується в текстовому фреймі, незалежне займає окремий графічний фрейм.

Якщо зображення поміщається в публікацію при поточному інструменті Type, то його буде прив'язано до точки вставки. У цьому випадку зображення можна розглядати як символ тексту. При переміщенні текстового блоку або тексту всередині блоку, зображення також переміщається. Інші варіанти імпорту зображення не дають такої можливості, тобто при переміщенні тексту зображення залишається на місці.

Для того, щоб розмістити зображення як вкладене, необхідно перед переміщенням його в текст вибрати інструмент Type, встановити курсор в те місце тексту, до якого необхідно прив'язати зображення, і викликати діалог Place з меню File (Файл).

Незалежне зображення, що імпортується, знаходиться всередині графічного фрейма і тільки в його межах. Зони зображення, що знаходяться за межами фрейма, стають невидимими і називаються маскованими. З графічним фреймом і зображенням всередині нього можна виконувати будь-які операції трансформації, причому вони можуть виконуватися незалежно (окремо – з фреймом, окремо – із зображенням) або для обох об'єктів разом.

Трансформація зображень

Для будь-яких операцій трансформації об'єкт потрібно виділити. З урахуванням вище сказаного, слід зазначити, що виділити в даному випадку можна фрейм, зображення і зображення разом з фреймом. Для цього використовуються два інструменти – Selection і Direct Selection (див. лабораторну роботу  № 1). Перший виділяє складові об'єкти (групи, фрейми і т.п.) цілком, другий – окремі об'єкти всередині складних.

Виділення фрейма разом з імпортованим зображенням, що знаходиться в ньому. проводиться натисненням клавіші миші в будь-якій точці фрейма при активному інструменті Selection.

Зазвичай потрібно масштабувати зображення разом з фреймом. Це легко зробити, якщо при масштабуванні утримувати клавішу <Ctrl>. Щоб зображення масштабувалося пропорціонально, потрібно утримувати клавішу <Shift>. Ця клавіша встановлює пропорційний режим масштабування незалежно від того, з чим доводиться працювати – із зображенням, з фреймом або з обома разом.

Достатньо часто виникають ситуації, коли розмір зображення і розмір графічного фрейма не співпадають, і їх треба відмасштабувати відносно один одного (довести розмір фрейма до розміру зображення або навпаки).Для цього в InDesign є набір команд, розташованих в списку Fitting. Він доступний як в меню Object, так і в контекстному меню, що відкривається натисканням правої клавіші миші в будь-якій точці фрейма.

• Fit Content to Frame – відмасштабувати зображення за розміром фрейма;

• Fit Frame to Content – відмасштабувати фрейм за розміром зображення;

• Fit Content Proportionally – відмасштабувати зображення за розміром фрейма з дотриманням пропорцій;

• Center Content – розмістити зображення по центру фрейма.

Потрібно звернути увагу на відмінності команд Fit Content to Frame і Fit Content Proportionally. Перша масштабує зображення за розміром фрейма так, щоб воно заповнило всю площу фрейма. Якщо при цьому співвідношення довжин сторін фрейма не співпадає з довжинами сторін зображення, то зображення буде спотворено. Друга команда враховує пропорції зображення. У результаті її роботи зображення може не заповнювати всю площу фрейма, залишаючи поля по горизонталі або вертикалі, але не буде спотворено.

Для точного масштабування зображень і фреймів використовується палітра Transform. У ній є поля, значення яких задають точні розміри об'єктів: W (ширина) і Н (висота).

За допомогою цієї ж палітри можна виконувати точну трансформацію об'єктів (поворот, нахил).

Контури обтравки

У багатьох публікаціях використовуються растрові зображення не тільки прямокутної форми. Оскільки растрові зображення завжди мають тільки прямокутну форму, то задача зводиться до маскування фрагментів фону зображення. Контур такої маски на зображенні називається обтравочним.

Обтравочний контур можна створити декількома способами залежно від складності необхідної форми зображення. Якщо форма зображення достатньо проста, то можна просто за допомогою інструменту Pen створити фрейм потрібної форми. Якщо контур обтравки достатньо складний, то його обтравка займе багато часу. Роботу можна спростити, якщо в програмі редагування растрових зображень помістити об'єкт на монохромний або близький до монохромного фон. Для таких зображень обтравка легко виконується за допомогою інструменту Clipping Path. (рис. 15.17 ) Його діалогове вікно відкривається однойменною командою з меню Object.

Два основні елементи управління в цьому діалоговому вікні – повзунки Treshold (Поріг) і Tolerance (Допуск). Першим задається порогова яскравість. Піксели, світліші за це значення, вважаються належними фону і маскуються. Більш темні піксели залишаються видимими. Повзунок Tolerance служить для визначення діапазону необхідного рівня яскравості, заданому повзунком Treshold. Більше значення поля Tolerance пом'якшує зону обтравки, менше – робить її грубішою.

Поле Inset Frame (Відступ) служить для установки величини відступу відносно обтравочного контура.

Перемикач Invert (Інвертувати) дозволяє поміняти місцями видиму і прозору зони .

Перемикач Include Inside Edges (Включати внутрішні зони ) дозволяє включити зони , розташовані в межах загальної зони обтравки, але які попадають в діапазон параметрів, визначених в полях Treshold і Tolerance.

Перемикач Use High Resolution Image (Використовувати зображення високої роздільної здатності) дозволяє створювати обтравочний контур з урахуванням самого зображення, а не його екранного варіанту, за рахунок чого збільшується час обробки, зате підвищується точність.

Рис.15.17. Вікно палітри інструменту Clipping Path

У особливо складних випадках краще створювати обтравочний контур в програмі редагування растрової графіки (наприклад, в Photoshop), а потім імпортувати зображення в InDesign.

Обтравочний контур, незалежно від того, чи імпортований він разом із зображенням чи створений в програмі InDesign, може бути вибраний за допомогою інструменту Direct Selection, а потім відредагований всіма доступними засобами.

Обтікання текстом

У публікаціях часто ілюстрація поміщається в межах полоси набору тексту, тому треба зробити так, щоб текст обтікав зображення.

Для управління обтіканням у програмі InDesign передбачена палітра Text Wrap (Обтікання текстом) з меню Window=>Type&Tables. За допомогою інструменту Selection необхідно виділити необхідний об'єкт і встановити відповідні параметри в палітрі (Рис.15.18)

Рис.15.18. Вікно палітри обтікання текстом.

Ряд кнопок (зліва направо) у верхній частині палітри дозволяє вибрати форму обтікання:

• No Text Wrap (Без обтікання текстом) виключає атрибут обтікання у виділеного об'єкта;

• Wrap Around Bounding Box (Обтікання по габаритному прямокутнику) забезпечує обтікання навкруги об'єкта по контурах прямокутника при цьому можна задати межі відступу від об'єкта в полях Top Offset (Відступ зверху), Bottom Offset (Відступ знизу), Left Offset (Відступ зліва), Right Offset (Відступ справа);

• Wrap Around Object Shape (Обтікання за формою об'єкта) забезпечує межу обтікання за формою об'єкта, відступи від контурів об'єкта задаються в полях Top Offset (Відступ зверху), Bottom Offset (Відступ знизу), Left Offset (Відступ зліва), Right Offset (Відступ справа);

• Jump Object (Урозріз) не дає помістити текст справа і зліва від об'єкта;

• Jump to Next Column (У наступну колонку) забезпечує переміщення абзацу, розташованого безпосередньо за об'єктом, в сусідню колонку або у зв'язаний текстовий фрейм.

Перемикач Invert дозволяє розміщувати текст всередині об'єкта.

Потрібно звернути особливу увагу те, що межа обтікання представляє собою звичайний векторний контур, який можна редагувати за допомогою інструменту Direct Selection, а також за допомогою всіх інструментів групи Pen.

Створення зв'язків

Зв'язки із зовнішніми файлами створюються InDesign автоматично у момент імпортування. Значення утворення зв'язку полягає в тому, що в публікацію поміщається не сам файл, а лише дані про його положення на диску, ім’я та дату останньої модифікації. Таке посилання практично не займає місця в публікації, що дуже важливо для графічних файлів, оскільки їх розмір достатньо великий. Щоб не втрачався загальний вигляд публікації на екрані, потрібно щоб на місці файла відображувалася його мініатюра, тобто копія з низькою роздільною здатністю. Мініатюра займає набагато менше місця і набагато швидше відтворюється при переміщеннях, поворотах, масштабуванні і т.п.

При бажанні можна використовувати інші види відображення графічного файла на екрані. Цей параметр задається в розділі General діалогового вікна Preferences пункту меню Edit. Варіанти відображення представлені в списку Display зони Images.

Управління зв'язками

Управління зв'язаними файлами здійснюється за допомогою палітри Links. Ця палітра показує список всіх зв'язаних і упроваджених файлів, а також поточний стан зв'язків. Палітра відкривається командою Links меню Window (рис.15.19).

Рис. 15.19. Палітра Links меню Window

У меню палітри Links є три варіанти сортування:

• Sort by Name – сортування на ім'я файла;

• Sort by Page – сортування по порядку розташування в документі;

• Sort by Status – сортування за станом зв'язку із зовнішнім файлом.

Для отримання більш докладних відомостей про розташований файл потрібно виконати подвійне натиснення мишею на рядку з ім'ям файла в палітрі Links або вибрати команду Link Information в її меню. У вікні, що відкрилося, можна побачити наступну інформацію (рис. 15.20):

Рис. 15.20. Вікно палітри Link Information

Name – ім'я зовнішнього файла;

Status – поточний стан зв'язку (актуальна, застаріла, розірвана);

Date – дата і час створення зв'язку;

Size – розмір зовнішнього файла;

Page – сторінка, на якій знаходиться імпортоване зображення;

Edited – чи був зв'язаний документ відредагований засобами InDesign CS;

Link Needed – чи необхідний зв'язаний документ для правильного виведення публікації на друк (текстові матеріали завжди вставляються в публікацію і не потрібні для друку);

Color Space – колірна модель імпортованого зображення;

Profile – колірний профіль, вставлений в імпортоване зображення або призначений йому InDesign CS;

File Type – тип зовнішнього файла;

Location – розташування файла на диску.

У діалоговому вікні Link Information кнопки Prev і Next дозволяють послідовно переглядати інформацію про всі файли, що знаходяться в публікації.

Оновлення зв'язків

Іноді в ході верстки необхідно змінювати графічні файли. При цьому відредаговані файли не потрібно наново розташовувати в публікацію, достатньо просто відновити зв'язок. Застарілі зв'язки в палітрі Links відзначені піктограмою із знаком оклику.

Для оновлення застарілого зв'язку достатньо виділити такий зв'язок у вікні палітри і вибрати команду Update Link з меню палітри. Також можна просто натиснути на відповідній кнопці в нижньому рядку вікна палітри. Для того, щоб вибрати декілька застарілих зв'язків і відновити їх, потрібно виділяти потрібні рядки при натиснутій клавіші <Ctrl>.

Відновлення зв'язків

Якщо ім'я зовнішнього файла змінено або він перенесений в іншу теку, то зв'язок з ним буде розірвано. Розірвані зв'язки указуються в палітрі Links піктограмою із зображенням знака питання.

Відновити розірвані зв'язки можна за допомогою команд Go To Link і Relink, що знаходяться в меню палітри. Вони дублюються піктограмами в нижній частині палітри. Перша команда дозволяє швидко знайти в ілюстрації виділений в палітрі файл. Команда Relink замінює одне зв'язане зображення іншим. У відкритому цією командою діалоговому вікні потрібно указати нове місцерозташування файла, а потім натиснути кнопку Open. Розірваний зв'язок буде відновлено.

15.4. Лабораторний практикум в середовищі Аdobe InDesign CS

Лабораторна робота №1

Тема: Аdobe InDesign CS. Завантаження Аdobe InDesign CS і створення нової публікації. Параметри публікації. Панель інструментів. Головне меню. Типи об’єктів у документі. Перегляд і масштабування публікації. Створеня та редагування шаблона публікації.

Мета: Ознайомлення з можливостями налаштувань Аdobe InDesign CS.

Теоретичний матеріал.

Для виконання даної лабораторної роботи студентам необхідно ознайомитися з теоретичним матеріалом за темою «Програма Adobe Indesing CS» (Програма Adobe Indesing CS. п.15.1,15.2,15.3)

Хід виконання роботи.

1. Створення нової публікації.

Запустіть програму Adobe InDesign (Пуск>Программы>Adobe>Adobe InDesign).

Створіть нову публікацію (File>New>Document або <CTRL>+ <N>). Відкриється діалогове вікно, в якому задаються наступні параметри:

Кількість сторінок (Number of Pages) — 4

Розмір сторінки (Page Size) — довільний (Custom), ширина (Width) — 205 мм, висота (Height) — 280

Розворот (встановити перемикач Facing Pages)

За допомогою палітри Pages перемістіться на шаблон-сторінку А-Master. За допомогою команди Master Options for «А-Master» з меню палітри Pages ви можете поміняти такі властивості шаблона, як префікс, ім'я шаблон-сторінки, базовий шаблон для даної шаблон-сторінки і номер сторінки, до якої застосовується дана шаблон-сторінка.

Для подальшої роботи над макетом треба створити основні елементи на шаблон-сторінці, які будуть потім повторюватися на основних сторінках.

Виберіть Layout>Margins and Columns. Відкриється діалогове вікно, в якому можна указати кількість колонок на сторінці і відстань між ними. У розділі Columns укажіть кількість колонок (Number) —2, відстань між колонками (Gutter) — 5  мм.

2. Створення колонтитулів.

Для того, щоб колонтитули були розміщені симетрично і вирівняні по одному рівню, потрібно скористатися направляючими. Горизонтальні направляючі створюються простим перетягуванням при лівій натиснутій клавіші миші з верхньої горизонтальної лінійки, вертикальні направляючі — відповідно з вертикальної лінійки. Створіть горизонтальну направляючу на рівні 20  мм. Якщо відразу не вдалося помістити направляючу на потрібну координату, можна указати точне значення координати в контрольному рядку, який розташований безпосередньо під текстовим меню. Якщо контрольний рядок за умовчанням не відображується у вікні документа, викликати його можна через меню Window>Control або поєднанням клавіш <Alt>+<Ctrl>+<6>. Натиснувши клавішею миші по направляючій, ви зможете побачити в контрольному рядку її координати і при необхідності змінити їх. Якщо ви не можете перемістити направляючу, то це значить, що встановлена опція закріплення направляючих. Відключити її можна за допомогою меню View>Lock Guides. Якщо направляючі закріплені, поряд із цією командою встановлений перемикач. Команда Lock Guides є і в контекстному меню, що відкривається натисненням правою клавішею миші на направляючій, або у вільному місці сторінки.

Виберіть інструмент Line Tool (Лінія) з палітри інструментів. Уздовж направляючої на висоті 20  мм намалюйте пряму лінію на лівій сторінці — вона буде візуально відділяти колонтитули від тексту. У контрольному рядку вкажіть товщину лінії — 0,5  pt (цей параметр знаходиться в правому верхньому кутку контрольного рядка), тип лінії за умовчанням указується як суцільний (Solid), його змінювати не потрібно, проте можна подивитися, які типи ліній можна намалювати в InDesign.

Повторіть цю ж операцію для правої сторінки.

Виберіть інструмент Rectangle Frame Tool (Прямокутний фрейм) з палітри інструментів. З його допомогою намалюйте фрейм висотою 5  мм і довжиною 60  мм (параметри можна точно указати в контрольному рядку). Розмістіть фрейм в лівому верхньому кутку лівої сторінки. Тепер потрібно надати фрейму чорний колір. Зробити це можна за допомогою кнопок управління кольором з палітри інструментів.

Fill. Зразок заливання об'єкта. Якщо ця кнопка знаходиться на передньому плані, то вибирається і редагується заливання. Якщо об'єкт не має заливання, кнопка помічена косою червоною рискою.

Stroke. Зразок обведення об'єкта. Якщо ця кнопка знаходиться на передньому плані, то вибирається і редагується обведення. Якщо об'єкт не має обведення, кнопка помічена косою червоною рискою.

Наш фрейм повинен бути з чорним заливанням і не мати обведення. Для того, щоб задати йому такі параметри, виділіть фрейм за допомогою інструменту Selection (Виділення), потім зробіть кнопку заливання активною і укажіть чорний колір (чорний колір, градієнт і відсутність кольору — ці три значки розташовані також на палітрі інструментів, трохи нижче кнопок (Fill і Stroke). Перевірте, щоб обведення у фрейма не було.

3. Розташування тексту.

Виберіть інструмент Type Tool (Текст) з палітри інструментів і натисніть ним в середині фрейма. Кнопка Fill стала відображуватися як квадрат з чорною буквою «Т». Двічі натисніть по цій кнопці. Відкриється палітра Colour. В цій палітрі за допомогою повзунка виберіть білий колір або просто введіть в полі відсотків цифру «0». Це означає, що в кольорі тексту буде 0% чорного кольору, тобто текст буде білим. Наберіть текст «Огляд товарних ринків». Виділивши набраний текст за допомогою миші, перейдіть до вибору шрифтів і розміру в контрольному рядку. Укажіть шрифт Europe, зображення Bold, розмір 9  pt, інтерліньяж (відстань між рядками) 10,5  pt. Укажіть, що всі букви повинні бути заголовними (цей параметр також знаходиться на контрольному рядку і позначається двома великими буквами «Т»). Окрім цього параметра можна визначити для тексту також закреслення, підкреслення, верхній і нижній індекси.

Створіть ще один фрейм, але без обведення і заливки. Наберіть в ньому текст «Опт & дистриб’юція». Надайте тексту ті ж параметри, що і в попередньому фреймі, але тільки без зміни кольору. Розташуйте фрейм в правому верхньому кутку лівої сторінки і лівому верхньому куті правої сторінки. Створення і редагування верхнього колонтитула закінчено, тепер можна переходити до нижнього колонтитула.

Для нижнього колонтитула створіть горизонтальну направляючу з координатою 265  мм. Скопіюйте з верхнього колонтитула горизонтальні лінії і розмістіть їх уздовж цієї направляючої. Створіть текстовий фрейм з наступними параметрами: колір тексту чорний, шрифт Europe, зображення bold, розмір 7,5  pt, інтерліньяж 9  pt. Наберіть текст «Торгові Відомості     7 (7) вересень 2008 р.». Розмістіть фрейм в правому нижньому кутку лівої сторінки, а його копію — в лівому нижньому кутку правої сторінки.

Тепер потрібно створити автоматичну нумерацію сторінок. Створіть текстовий фрейм в лівому нижньому кутку лівої сторінки і натисніть в ньому інструментом Type Tool (Текст). Потім перейдіть в меню Type>Insert Special Character>Auto Page Number або просто натисніть поєднання клавіш <Alt>+<Shift>+<Ctrl>+<N>. У фреймі з'явиться буква «А». Це означає, що ви створили для поточного шаблона автоматичну нумерацію сторінок. Виділіть текст і надайте йому наступні параметри: шрифт Europe, зображення bold, розмір 10  pt, інтерліньяж 11  pt, колір тексту — чорний. Повторіть операцію з фреймом для правої сторінки, розмістивши його в правому нижньому кутку.

Шаблон для подальшої верстки сторінок готовий (рис. 15.4.1).

Рис. 15.4.1. Шаблон розвороту.

Збережіть публікацію (File>Save As або <CTRL>+<S>) як «Лабораторна_робота_№1)». Закрийте її (Файл => Закрити). Відкрийте публікацію, яку ви зберегли (для цього зробіть Файл => Відкрити). При цьому ви можете відкрити копію або оригінал.