Додатки і порядок їх верстки

Додатками називають матеріали, що доповнюють, роз'ясняють чи ілюструють текст і якы розташовують в кінці видання (зазвичай наукового, навчального чи технічного). У додатках часто розташовують різні офіційні матеріали, таблиці, документи і т.п.

Кілька додатків (як правило, нумерованих) можна верстати усі у підбір чи кожний з нової полоси. Спуск зазвичай дають лише перед першим додатком. Якщо додатки у виданні відділені шмуцтитулом, то і перший додаток може бути без спуску.

Види покажчиків, що зустрічаються у виданнях; правила їхнього набору і верстки

Покажчики — це довідковий матеріал, що допомагає читачу швидко знайти потрібний текст у виданні. За призначенням покажчики поділяються на: предметні, термінологічні, іменні, географічні, хронологічні і покажчики заголовків. Іноді зустрічаються також комбіновані покажчики. За характером оформлення варто розрізняти анотовані покажчики — з короткими даними про наведені імена, роз'ясненнями термінів і т.п. і «глухі покажчики» — тільки з посиланнями на сторінки видання.

У «глухих покажчиках» посилання на сторінки від термінів нічим не відокремлюють і відбивають пробілом шириною в напівкегельну; в анотованих покажчиках після терміна (набирають зазвичай видільним шрифтом) ставлять крапку і тире чи тільки тире. Цифри — посилання на сторінки (іноді і на томи) іноді набирають видільним шрифтом — курсивом чи напівжирним. Покажчики завжди набирають шрифтом зниженого кегля і дуже часто — на зменшений формат, тоді застосовують багатоколонкову верстку. Майже завжди кожен рядок покажчика починається з лівого краю колонки, інші рядки подаються з втяжкою.

Усі покажчики розташовують у самому кінці книжкового видання, за ними можуть йти лише зміст чи зміст і вихідні дані. Кожен покажчик починають з нової полоси зі спуском, перший з покажчиків бажано почати на непарній полосі. Порядок розташування декількох покажчиків визначає видавництво: як правило, першим верстають іменний покажчик, а останнім — покажчик заголовків для багатотомних творів. Покажчики заголовків розташовують часто в останніх номерах річного комплекту журналів. Їх також верстають наприкінці журналу з нової полоси.

Бібліографічні списки, основні особливості їх набору і верстки

Бібліографічними списками чи покажчиками літератури називають переліки використаної в виданні літератури, що рекомендується для заглибленого вивчення, з короткими даними (бібліографічними записами простої структури) про кожне видання, що згадується. Розрізняють прикнижкові, внутрішньокнижкові, внутрішньожурнальні і пристатейні покажчики літератури.

У кожному бібліографічному записі, як правило, подаються відомості про авторів, назву видання, номер тому, місце і рік видання, а для журнальних статей — про авторів, назву статті, назву журналу, рік його видання і номер. Набір покажчиків літератури характеризується застосуванням різних видів виділень, частим використанням іноземних шрифтів, особливою системою скорочень і розташування розділових знаків.

Прикнижкові списки літератури зверстують після додатків на окремій полосі зі спуска. Внутрішньокнижкові і пристатейні покажчики літератури (до окремих частин, або глав статей) розташовують у підверстку до тексту цих розділів, як додатковий текст.