Роль балансу по сірому в технології мкф

Технологія МКФ відома і знаходить застосування в традиційному автотипному друці при виготовленні фотоформ. Але заміна кольорових фарб не перевищує 30% при виготовленні фотоформ на фотоустаткуванні шляхом застосування спеціально виготовленої для цієї мети маски, що зменшує кількість кольорових фарб тільки в ділянці сірих тонів зображення оригіналу. Застосування комп’ютерних видавничих систем створює основу для максимального використання можливостей технології репродукування кольорових зображень із застосуванням технології МКФ і сприяє вирішенню економічних проблем і проблем якості зображення, поставлених високошвидкісним кольоровим аркушевим і ролевим офсетним друком. При записі кольороподілених растрових фотоформ за технологією МКФ особливу роль виконує програма балансу кількості кольорових фарб. Три кольорові фарби в сірих, чорних і зачорнених колірних тонах зменшуються відповідно до балансу сірих тонів. Отже, неправильний баланс може призвести до зміни кольору самого зображення на відбитку. Це порушення особливо яскраво виявляється при репродукуванні пейзажних і видових сюжетів натуральної зйомки (на пам’ятних кольорах), а також репродукції художніх картин (образотворчі оригінали). Величини відносних площ растрових елементів балансу «по сірому» для кольороподілених растрових діапозитивів, з використанням при друкуванні фарб європейської тріади, наведені в програмах з кольороподілу. Ці співвідношення величин растрових елементів закладені й у трифарбовому полі шкал, застосовуваних для контролю пробного і тиражного кольорового тріадного друку. На відбитках це поле шкали повинне бути сірим. Це гарантує правильний баланс фарб при друці і відповідність кольорів на оригіналі і репродукції при правильному записуванні фотоформ. Невиконання вимог нормалізації процесу друку зводить нанівець усі переваги технології МКФ, через порушення колірної структури зображення на відбитку, і дає нікудишню якість відтворення кольорових зображень. При освоєнні технології МКФ стимулами є якість репродукції, полегшення процесу друку, підвищення продуктивності й освоєння нової. Хоча при застосуванні технології МКФ усі її переваги виявляються в друці, для операторів стимул освоєння нового є домінуючим.

Методика освоєння технології мкф

Для правильного освоєння технології МКФ треба починати запис кольороподілених растрових фотоформ із запису чорно-білого півтонового оригіналу. Програмування виконують як і при запису кольорових зображень. Після градаційного налаштовування виконують замість кольорової корекції перевірку балансу по сірому у світлих півтонах, тінях і глибоких тінях. Здійснюють запис фотоформ чотирьох фарб (жовтої, пурпурової, блакитної і чорної) для традиційної технології друку і за технологією МКФ із різним відсотком віднімання. Разом із зображенням оригіналу записують і сіру півтонову шкалу. Після запису фотоформ треба провести на монтажному столі аналіз комплектів фотоформ, записаних у різних технологіях. Друк пробних відбитків чи виготовлення кольоропроби повинні бути виконані, як і для тиражних робіт. Контроль і оцінка якості пробного друку (кольоропроби) проводять за шкалами контролю. Контроль за зображенням у цьому експерименті повинен бути виключений, що особливо важливо методично. Отримані пробні відбитки (кольоропроби) аналізують усі дільниці, виконавці і керівники виробництва, які освоюють технологію МКФ. Аналіз і оцінку пробних відбитків виконують на основі зіставлення зображень оригіналу і репродукції з аналізом растрованих фотоформ. Визначення і введення параметрів МКФ при виготовленні кольороподілених фотоформ і є сутність програмування технології МКФ. Параметри МКФ такі:

А. — Рівень віднімання. Це та кількість блакитної фарби на діапозитиві, виражена у відсотках відносної площі растрових елементів, з якої починається зменшення трьох кольорових фарб. Цей рівень може перебувати в інтервалі 5-95%. Нижня межа — це цілковите віднімання кольорових фарб, тобто МКФ дорівнює 100%, а верхня межа 95% — це традиційна технологія запису фотоформ зі скелетної чорної без застосування МКФ. Практика показала, як було відзначено раніше, що МКФ, нижча за 15-25% по кольорових фарбах нераціональна, оскільки спостерігається поява помилкових контурів, зображення стає плоским, мозаїчним, різким, знижується його контраст і соковитість. Присутність певної мінімальної кількості трьох кольорових фарб на темних ділянках зображення, де теоретично може друкуватися тільки чорна фарба, додає зображенню соковитість, глянець, м’якість, оксамитовість чорного кольору. Треба підкреслити що, чим нижчий рівень віднімання (вживають також терміни «пункт перегину», «пункт заходу»), тим більш непередбаченим стає тон кольору в ділянках зображення, де колір створюється за рахунок чорної фарби з додаванням трьох кольорових фарб, навіть при вирахуванні кольорових тільки з-під чорного.

В. — Фарбовість, де проводять зменшення кольорових фарб. Це колірний тон тих ділянок зображення, де при застосуванні МКФ колір створюється за рахунок чорної фарби з додаванням визначених мінімальних кількостей трьох кольорових фарб.

С. — Компенсація трьох кольорових фарб чорною; це та кількість чорної фарби, що повинна замінити зменшену кількість трьох кольорових фарб без порушення колірного тону і контрасту зображення. Ця кількість чорної фарби приблизно дорівнює блакитній для півтонів і тіней, тобто при заміні, коли блакитна фарба більш, ніж на 50%, залишається. Коли віднімання значніше і залишається блакитною менше, ніж 50%, замінна кількість чорної складає 75% і менше відсотків від зменшеної кількості блакитної і тим менше, чим менше блакитної залишається після віднімання. Отже, еквівалентна кількість чорної фарби, замінна трьох кольорових без втрати контрасту і кольору по-різному на різних градаційних рівнях, що визначає і градаційну характеристику діапозитива чорної фарби і її початок. Градаційна характеристика діапозитива чорної фарби залежить також від інтенсивності застосовуваної чорної фарби, від якості паперу і від послідовності нанесення фарб і місця чорної в цій послідовності при друці «по сухому», «по мокрому» чи «2+2». Еквівалентна кількість чорної фарби при застосуванні технології МКФ ефективно й оперативно можна визначити за шкалами колірного охоплення, надрукованими з використанням чорної.

D. — Максимальна кількість блакитної фарби. У ділянці максимальної оптичної щільності, тобто в ділянці «чорне» оригіналу. Це та кількість блакитної фарби, виражена у відсотках щодо площі растрових елементів на кольороподіленому діапозитиві, яка залишається після зменшення кількості кольорових у зоні «чорне» на зображенні оригіналу.

Е. — Градаційна характеристика чорної фарби. У технології МКФ чорна фарба виконує провідну роль. І якщо в традиційній технології чотирифарбового друку вона абрисна, «скелетна», контурна, то в МКФ вона «довга». У структурі зображення, створеного традиційною технологією чотирифарбового друку, чорна фарба не створює зображення. Вона тільки підкреслює дрібні деталі, збільшує контраст, створює «удари». При МКФ чорна фарба створює структуру зображення, а кольорові фарби лише його розфарбовують, створюють кольорові фонові ділянки. Градаційна характеристика чорної фарби визначається формою кривої, величинами мінімальної і максимальної відносної площі растрових елементів на діапозитиві й у залежності від ділянок, де ці величини створюються на зображенні оригіналу. Принципово, вони визначаються в такий спосіб: форма кривої залежить від сюжету записуваного оригіналу і від вимог, що висуваються до відбитка. Максимальна величина растрових елементів дорівнює 75-100% у ділянках зображення оригіналу, де повинно відбутися максимальне зменшення трьох кольорових фарб; мінімальна величина растрових елементів дорівнює 3-5% у сірих ділянках зображення оригіналу, де починається рівень зменшення кольорових фарб, у «пункті перегину». У іншому випадку, якщо чорна введена раніше, зображення зачорнюється, якщо пізніше, то на зображенні виникають помилкові контури через порушення його структури, тому що до рівня віднімання структура зображення створюється за рахунок трьох кольорових фарб, а далі за рахунок чорної фарби. Кольорові фарби виконують щодо структури зображення тільки допоміжну роль. Якщо програмування градаційної характеристики чорної фарби утруднено на зображенні оригіналу, його проводять за сірою шкалою, попередньо «прив’язавши» зображення до шкали визначенням «біле» і «чорне» оригіналу на шкалі. На практиці початок чорної фарби (2-3%) виставляють на ділянці зображення, що має насичений чистий блакитний колір.