У яких випадках на полосах видання не ставлять колонтитула

Колонтитули не ставлять на всіх титульних полосах видання (титули, шмуцтитули, полоси з вихідними відомостями і т.п.), на порожніх полосах (зворот титулу, шмуцтитулу, полоси «для записів» і т.п.), на полосах з ілюстраціями (крім наукової і технічної літератури), а також на спускових (початкових) полосах видання. Загальна висота всіх перерахованих полос повинна точно дорівнювати текстовим полосам з колонтитулом.

Колонлінійки і правила їхнього застосування

Колонлінійками називають лінійки–прикраси, які розташовуються на кожній полосі видання над основним текстом (з відбиттям від нього) як елемент художнього оформлення видання. Колонлінійками називають також лінійки, що входять до складу колонтитулів.

У якості колонлінійок застосовують різні лінійки і прикраси, як правило, на повний формат рядку набору, але іноді і на менший формат з виключкою по центру або в зовнішній край. Часто разом з колонлінійками застосовують і колонцифру — над лінійкою або усередині її з виключкою також по центру, або в зовнішній край. Правила зверстки колонлінійок точно такі ж, як і колонтитулів.

Титульний аркуш і правила його верстки

Титульним аркушем або титулом називають першу вихідну сторінку видання, на якій розташовані основні відомості про нього — прізвище автора, назва, місце та рік видання та ін.

Як правило, титул розташовується на першій полосі видання і займає всю полосу, однак у журналах дуже часто титул замінюють «шапкою», тобто розташовують усі титульні дані лише у верхній частині першої полоси. У деяких виданнях, що мають контртитул або фронтиспис, титул розташовують на третій полосі видання.

Саме з установки титулу (а при наявності також контртитулу, фронтисписа й авантитулу) починають верстку кожного видання. На всіх перерахованих елементах колонцифри, колонтитули, норми і сигнатури не ставлять.

Контртитул і особливості його верстки

Контртитулом називають додатковий титул, що розташовується на одному розвороті з основним титулом (як правило, у багатотомних чи перекладних виданнях). У багатотомних виданнях на контртитулі розташовують відомості, що стосуються всього видання, на титулі — відомості, що належать лише даному цьому. У перекладних виданнях на контртитулі зазвичай розташовують ті ж відомості, що і на титулі, але мовою оригіналу.

Як правило, контртитул — на другій полосі видання (титул у цьому випадку — на третій).

Фронтиспис і особливості його верстки

Фронтисписом називають рисунок, розташований на одному розвороті з титулом на парній полосі. Зазвичай рисунок фронтисписа не має підпису, але іноді замість підпису подають автограф автора.

Як правило, фронтиспис розташовують на другій полосі видання (титул — на третій). Рисунок розташовують на оптичній середині полоси заданого формату.

Авантитул і особливості його верстки

Авантитулом називають полосу, що є зворотом контртитулу або фронтисписа (як правило, першу полосу видання), якщо на ній розташовують який-небудь текст (наприклад, назва книги). Зазвичай назву книги (прізвище автора) для авантитулу набирають шрифтом тієї ж гарнітури, що і титул, але значно зниженого (у порівнянні з титульним аркушем) кегля не більш 12-14 п.

Текст авантитулу розташовують на оптичній середині полоси заданого формату (дуже рідко — в іншому місці полоси, наприклад, у верхній частині полоси з виключкою вправо).

Аналогічно зверстують видавничу марку або рисунок.