Основні види угрупування рядків в акцидентному наборі
Для акцидентних робіт характерний набір текстів з розбивкою їх по групах різного за призначенням значення та з різним складальним оформленням. Розташування шрифтових рядків у групах називають угрупуванням рядків. Насамперед важливо, щоб розбивка текстів по рядках виконувалася строго за змістом, отже, вибір угрупування залежить від характеру тексту (див. рис.8.2).
Рис. 8.2. Схеми угрупування рядків в акцидентному наборі
Класичним вважається відкрите трьохрядкове угрупування (а), у якому набір поділяється на групи по три рядки помітно різного формату, вирівняних по центру; при цьому середній рядок — найдовший, а останній — найкоротший. У таку тверду схему укладається далеко не всілякий текст, тому застосовують варіанти трьохрядкового угрупування (б), у яких обов'язковою умовою є, досить велика різниця форматів окремих рядків. При необхідності згрупувати відкритим угрупуванням більше трьох рядків, треба щоб будь-які суміжні три рядки мали один із варіантів трьохрядкового угрупування (в). Інший вид угрупування — східчасте угрупування (г) — характеризується набором усіх рядків приблизно в однаковому форматі з розташуванням їх східцями при рівних відступах між суміжними рядками. У блоковому чи замкнутому угрупуванні всі рядки повинні бути рівними між собою за форматом, щоб їхні контури утворювали прямокутник. Це досягається за рахунок зміни міжслівних і міжлітерних пробілів. Блокове угрупування може бути симетричним (д) або асиметричним (е). У фігурному угрупуванні рядки розташовують так, щоб їхні контури утворили геометричну фігуру — трикутник, трапецію, ромб, коло і т.п. (ж). Іноді застосовують змішані угрупування рядків (з), розміщуючи окремі частини тексту блоковим і відкритим угрупуванням. Прапорові угрупування припускають наявність однієї (рідше — двох) загальної вісі; при угрупуванні по лівій вісі (і) початку всіх рядків розташовуються по вісі, а закінчення їхнє довільне, при угрупуванні по правій вісі (к), навпаки, довільний початок кожного рядка, а кінці їхні знаходяться на одній вісі. Можливі варіанти прапорових угрупувань по середній вісі або по двох осях (л). Одночасно застосовувати відкрите і прапорові угрупування не рекомендується. Угрупування з косими й овальними рядками (м) збільшують трудомісткість набору, але в окремих випадках застосування їх припустиме.
Основні правила набору титулів, контртитулів.
Титульний аркуш завжди набирають на формат видання, причому бажано, щоб хоч один елемент (текстовий рядок, лінійка) мав формат рядка набору в даному виданні. Текст титулу найчастіше набирають шрифтом тієї ж гарнітури, але якщо рубрикацію в книзі набирають шрифтом іншої гарнітури, то шрифт титулу узгоджується зі шрифтом рубрик. Кегль шрифтів на титулі вибирають у залежності від загальної кількості тексту і значущості окремих елементів титулу. Головними рядками титулу є назва книги (у зібраннях творів) чи прізвище автора. Ці рядки розташовують на оптичній середині полоси і виділяють шрифтами найбільшого кегля (від 12 до 24 п.), а іноді — і другим кольором. Прізвище автора (авторів) набирають у верхній частині полоси прописними кг. 10-12 п. Надзаголовкові відомості, якщо вони є, набирають, як правило, зверху полоси і відокремлюють їх тонкою лінійкою на повний формат рядка. Гриф — рядки, що показують, що книга є підручником або навчальним посібником, найчастіше набирають шрифтом кг. 8 п. чи прямим курсивом, слово «допущено» виділяють окремим рядком а іноді — розрядкою. Назва видавництва, місто і рік видання розташовують у нижній частині полоси. Над назвою видавництва може розміщуватись його марка — кліше. У переважній більшості випадків титул набирають шрифтами світлого накреслення. Угрупування рядків на титульному аркуші можуть бути різними, але завжди схожими з загальною системою рубрикації у виданні.
Контртитул має бути зв'язаний з титулом по побудові, шрифтам, угрупуванням рядків і розміщенню пробілів, тобто контртитул набирають точно так само, як титул.
Фронтиспис завжди зверстують на оптичну середину полоси.
Складальні обкладинки в простих виданнях найчастіше повторюють цілком чи частково титул (деякі елементи титулу можуть бути виключені); головна відмінність таких обкладинок від титулу — застосування шрифтів напівжирного накреслення. Для окремих видань складальні обкладинки виконують за спеціальними макетами поза зв'язком з титульним аркушем.
Шмуцтитули зазвичай містять 1-3 рядки тексту, а іноді ще номер розділу або прізвище автора окремого додатку. Шмуцтитули набирають з тим же угрупуванням рядків і шрифтами тієї ж гарнітури, що і титул, але значно зменшеного кегля. Головні рядки розташовують на оптичній середині полоси. В окремих випадках на шмуцтитулах можуть бути також розташовані ілюстрації чи застосовані додаткові фарби.