1.4Набір формул Особливості набору формул.

Набір математичних і хімічних формул повинен бути по всьому виданню однаковим по застосуванню шрифтів і знаків, способу виключки формул, набраних окремими рядками (у новий рядок, у лівий край, із заданим відступом від лівого краю), застосуванню індексів, лінійок, приставних знаків відповідно до розмітки оригіналу й вказівками у видавничій специфікації.

Однорядкові математичні й хімічні формули, основні рядки математичних формул повинні бути набрані шрифтом тієї ж гарнітури й кегля, що й текст, до якого вони належать. Кегль шрифту багаторядкових частин математичних формул повинен бути знижений на 2 п. у порівнянні з кеглем основних рядків.

Допускається набір формул шрифтами іншої гарнітури. У журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії допускається набір багаторядкових формул без зниження кегля в їх багаторядкових частинах.

Середина всіх цифр і знаків основного рядка (без обліку індексів, підключок і приставних знаків) однорядкових формул повинна розміщатися на одній горизонталі — середньої лінії формули. У двох - і багаторядкових частинах формули основні ділильні лінійки розташовуються точно на середній лінії формули. У формулах, що не має явно вираженої середньої лінії, такою лінією вважається горизонталь, що проходить посередині формули.

У багаторядкових формулах з підключками (подвійні й складні індекси, надрядкові елементи й ін.) повинні строго витримуватись середня лінія формули й середні лінії чисельників і знаменників у всіх рядках формули.

Групи однотипних формул, а також формул, об'єднаних фігурною дужкою, повинні бути вирівняні вертикально по основному знаку математичних співвідношень (як правило, за знаком рівності).

Фігурні дужки, що поєднують групу формул, повинні повністю охоплювати всі формули, що входять у цю групу, причому вістря дужки звернене від формул. Від найбільш довгої формули в групі фігурна дужка повинна бути відбита на напівкегельну. Між собою формули розбиваються шпонами в 4 п.

Набір символів, цифр, знаків і скорочення.

Математичні символи набирають світлим курсивом, грецьким і готичним світлим прямим, фізичні й хімічні символи (Re, Ci) — світлим прямим, математичні скорочення (sin, lim) — світлим прямим, скорочені позначення фізичних величин й одиниць виміру (кг, ка, В/м, W/m) — світлим прямим без крапок. Числа й дроби у формулах завжди повинні бути набрані прямим шрифтом.

Символи, не розділені математичними знаками, і приставлені до них числа (коефіцієнти) не повинні бути розбиті між собою.

Багатозначні числа у формулах, що не є коефіцієнтами при символах, повинні бути розбиті на класи (двухпунктовими шпаціями), починаючи від п'ятизначних чисел.

Прості дроби, що набирають через косу риску (цілі або складові), від приставлених до них чисел не повинні бути відбиті; дроби, що набирають через горизонтальну ділильну лінійку, повинні бути відбиті від приставлених до них чисел (цілої частини числа) на 2 п.

Математичні знаки дій (+, -, х та ін.) і співвідношення (=, >, < та ін.) повинні бути відбиті від суміжних символів або чисел на 2 п., крім випадків, коли такі знаки позначають додатнє або від`ємне значення, ступінь збільшення та ін. Для розташування формули в заданому форматі без перенесення допускається рівномірне по всій формулі зменшення відбиттів математичних знаків.

Математичні скорочення (2 sin a, tga) повинні бути відбиті від суміжних елементів формули на 2 п. Якщо скорочення має показник ступеня (2 sin² а), то відбиття повинно бути перенесене за показник.

Символи, що позначають функції (f,), (,), похідні диференціали (, D), від наступних за ними позначень функцій або аргументів, у тому числі й взятих у дужки, не повинні бути відбиті, а загальні позначення типу f(x), (y) або 2dxdy від попередніх і наступних елементів формули відбивають на 2 п.

Скорочені позначення фізичних величин й одиниць виміру повинні бути відбиті від символів і цифр, до яких вони ставляться, на 3 п. У журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії допускається відбиття міжслівним пробілом.

Знаки градуса, хвилини, секунди, а також знаки зарядів у хімічному наборі (⁺⁺,^--), від попередніх символів і цифр не повинні бути відбиті, від наступних відбивають на 2 п. Між собою знаки зарядів не розбиваються.

Розділові знаки (крапка, крапка з комою, кома), що закінчують формули, повинні бути розташовані точно в основному рядку (по середній лінії формули). Якщо формула закінчується однорядковим елементом, то знак не повинен бути відбитий, якщо наприкінці формули перебуває елемент із горизонтальною ділильною лінійкою, то знак повинен бути відбитий на 2 п.

Коми усередині формули, наприклад f(x,y,z,t), не повинні бути відбиті від попереднього елемента й відбиваються на 3 п. від наступного елемента формули. В описах хімічних складів розділові знаки не відбивають від попередніх і відбивають від наступних елементів на напівкегельну.

Знак оклику в значенні факторіала не повинен бути відбитий від попереднього, а відбитий від наступного елемента формули на 2 п.

Для набору символів з над- і підрядковими знаками ( , ) повинні бути використані літери й матриці оснащених алфавітів. При відсутності таких знаків підключають надрядкові елементи без відбиття від знака з вирівнюванням точно посередині його ширини (для крапок) або точно по всій його ширині (для лінійок, стрілок і т.п.) без обліку індексів, якщо вони є при даному знаку.

Надрядкові елементи, що належать до декількох знаків, що стоять поруч, не розділених математичними знаками (лінійки, стрілки, тильди й т.п.), повинні бути суцільними.

Додаткові горизонтальні лінійки у формулах повинні бути тонкими й суцільними. Довжина лінійки дорівнює найбільшій частині дробу (чисельника або знаменника) або перевищує її ширину в межах 2 п. Мінімальна довжина лінійки — кегль шрифту.

Чисельник і знаменник повинні бути точно посередині довжини ділильної лінійки.

Чисельник і знаменник від ділильної лінійки не повинні бути відбиті. У випадках, коли окремі елементи (наприклад, показники ступеня в знаменнику) впритул примикають до лінійки, може бути дане відбиття на 1-2 п. При цьому зміщується середня лінія відповідних частин у всій формулі.

У багаторядкових формулах основні ділильні лінійки (розташовані по середній лінії формули) повинні бути мінімум на 4 п. довше ділильних лінійок у чисельнику й знаменнику.

Вертикальні лінійки, що позначають абсолютну величину взятого в них виразу, повинні мати висоту, рівну загальному кеглю виразу, і відбиватися від суміжних елементів на 2 п. Так само відбиваються тонкі лінійки в значенні інтегральної різниці, висота яких дорівнює кеглю знака інтеграла, що застосований разом з лінійкою.

Вертикальні тонкі й подвійні лінійки у визначниках і матрицях дорівнюють висоті визначника й відбиваються від його колонок і від рядків елементів на 2 п.

Визначники повинні бути можливо близькими за формою до квадрата. Нормальна розбивка між колонками - напівкегельна, між рядками визначника - 4 п. Різні по ширині елементи в колонках повинні бути виключені посередині формату колонки.

Рядок крапок в рядках формул, що позначають пропуск аналогічних елементів, повинні бути набрані трьома крапками з розбивкою між ними по 3 п. Якщо крапки розташовані між математичними знаками, то повторювані до й після них знаки повинні бути відбиті на напівкегельну. Якщо вони розташовані між комами, то після коми повинно бути відбиття на 3 п., після крапок, яких не відбивають, після коми дають 3 п. відбиття.

Послідовність крапок між формулами, що позначають пропуск аналогічних формул, повинен бути набраний на видимий формат формул крапками, відбитими на кегельну. Відбиття рядків крапок від формул і розбивка цих рядків між собою робиться на 4 п.

Назви хімічних сполук з літерними або цифровими приставками (1-метил-2,4,6-тринітробензол) набирають без відбиття знаків дефіса від приставок і назв. Якщо до приставки входять кілька цифр, розділених комами, то відбиття між цифрами й комами також не роблять.

Номер формули розташовують точно по її середній лінії, а для формул, об'єднаних фігурною дужкою, - проти вістря дужки. Як правило, номер виключають у правий край загального формату за рахунок правого пробілу у формулі. У складених номерах (IVa, VI.5а) відбиттів між цифрами, літерами й крапками не роблять.

Набір індексів і показників ступеня .

Індекси й показники ступеня за розміром вічка помітно менші символів і чисел у формулі. У загальному випадку очко індексів повинно бути приблизно у два рази менше очка символів, до яких індекс ставиться, однак не повинна порушуватися зручність читання формул.

Лінії індексів і показників одного порядку повинні бути строго вирівняні в кожному рядку формули.

Не мають бути змішані в одній формулі індекси й показники одного порядку, набрані спеціальними знаками й шрифтом кегля 6.

Індекси й показники стоять впритул до символу без будь-яких відбиттів, а подвійні індекси ( ) — один над іншим, забезпечуючи рівномірний вихід індексу й показника вниз і нагору.

При наборі подвійних індексів спеціальними знаками допускається розташування показника після індексу ( ) тільки у випадках, коли індекс і показник складаються кожний з однієї літери або цифри.

Індекси й показники другого порядку розташовують відповідно до правил, викладених вище, вважаючи індекс першого порядку основним символом, до якого ставиться індекс другого порядку.

Набір дужок і приставних знаків.

Круглі, квадратні, фігурні, кутові й інші дужки у формулах повинні бути прямого світлого накреслення.

Кегль дужок повинен бути рівним висоті найбільшої частини взятого в них виразу. У формулах з одно-, двох- і багаторядковими елементами застосовують дужки різних кеглів, але кегль закриваючої й відкриваючої дужок у кожному випадку повинен бути однаковим.

Дужки не повинні бути відбиті від взятих у них елементів формули, а від суміжних елементів відбиті на 2 п. Якщо за дужкою треба індекс (показник), то він повинен бути набраний без відбиття від дужки, а відбиття перенесене за індекс.

Якщо відкриваючі або закриваючі дужки (одного або різних видів, однакового або різного кеглів) стоять одна за другою, то між ними немає відбиття, але закриваючу й наступну за нею відкриваючу дужки розділяють шпацією 2 п.

Знак радикала ( , ), що позначає дію добування кореня, якщо він набраний з лінійкою над підкореневим виразом, повинен бути по кеглі на 2 п. більше, ніж висота найбільшої частини підкореневого виразу. Допускається застосування знаків радикала, більших за кеглем на 4 п. з випуском знака на 2 п. униз. Кегль знака радикала, який застосовується без лінійки, повинен дорівнювати висоті найбільшої частини підкореневого виразу. В одній формулі можуть застосовуватися знаки різних кеглів.

Для радикала з лінійкою повинна бути застосована двохпунктова тонка лінійка довжиною, рівною ширині підкореневого виразу або яка перевищує її не більше ніж на 2 п. (з виходом за підкореневий вираз). Лінійка повинна точно без просвітів примикати до горизонтального штриха знака радикала.

Якщо під знаком радикала з лінійкою є дробові вирази, то лінійка ділення, розташована на середній лінії формули, повинна бути по довжині як лінійка кореня.

Інші лінійки ділення й лінійки знаків радикала у підкореневому виразі повинні бути менше по довжині мінімально на 2 п.

У підкореневому виразі при знакові радикала без лінійки, зазвичай заключеного в круглі дужки, кегль дужок повинен дорівнювати кеглю знака радикала.

Від підкореневого виразу знак радикала не повинен бути відбитий, від суміжних елементів формули знак радикала разом з підкореневим виразом відбивається із двох сторін по 2 п.

Показник ступеня кореня набирають шрифтом кегля 4 (допускається кегль 6) і розташований точно посередині над вертикальним штрихом знака радикала без відбиття від нього.

Знаки інтегрування, підсумовування, добутку, декартового й тензорного добутків, згортки сімейства функцій, об'єднання або перетинання будь-якого числа множин і деякі інші набирають прямим шрифтом підвищеного кегля.

В однорядкових формулах знаки інтегрування повинні мати кегль на 6 п. більший, а інші знаки — на 4 п. більший, ніж кегль символів основного рядка.

Середина кегля приставних знаків (наприклад, вістря знака, крапка перетинання в знаках підсумовування й т.п.) повинна завжди розташовуватись точно на середній лінії формули.

Знаки інтеграла, що стоять один за одним, між собою не розбиваються.

Приставні знаки від суміжних елементів із двох сторін повинні бути відбиті на 2 п. Якщо підключки до приставних знаків (межі інтегрування, підсумовування й т.п.) значно більше ширини знака, допускається збільшення відбиття знаків рівномірно із двох сторін до 12 п. Підключки до приставних знаків, а також підключки знизу до позначення lim мають бути набрані шрифтом кегля 4 (допускається шрифт кегля 5 й 6) без відбиття від знаків і з виключкою посередині ширини знака.

Якщо підключки для знаків інтеграла, що позначають межі інтегрування, оформлені для набору праворуч від знака, то вони повинні бути розташовані в межах кегля знака інтеграла й від нього не відбиті. При цьому відбиття знака інтеграла ліворуч завжди залишається 2 п., а відбиття підінтегрального виразу на 2 п. дається від найбільшої по ширині підключки.

Набір перенесень формул.

Місця перенесень формул, що не містяться в заданому форматі набору, повинні бути зазначені в оригіналі. Якщо цього не зроблено, допускається рівномірне зменшення відбиття, а іноді зменшення кегля всієї формули.

При необхідності перенесення допускається робити, у першу чергу — на знаках співвідношень (=, >, й ін.), в другу — на знаках додавання й віднімання (+,-, ), в останню — на знаку множення (причому знак крапки обов'язково в цьому випадку повинен бути замінений на косий хрестик — (х)).

Математичний знак, на якому розривається формула при перенесенні, обов'язково повинен бути повторений наприкінці першого й на початку другого рядка.

Забороняється переносити в інший рядок тільки результат дій по формулі, не допускається поділ символів і приставлених до них індексів, показників і коефіцієнтів, математичних скорочень і приставлених до них символів, виразів, що ставляться до приставних знаків (підкореневих, підінтегральних, під знаками сигми () і ін.), а також виразів у дужках і дробів з горизонтальними лінійками.

Окремі частини перенесених формул виключають відповідно до прийнятої у виданні системи виключки. Якщо всі формули виключаються по центру формату, то й всі частини перенесеної формули повинні бути виключені в новий рядок, якщо в лівий край, то перша частина формули розміщується вліво, а перенесена частина — вправо. Якщо формули розташовуються певним відступом від лівого краю, то перенесена частина формули розміщується з таким же відступом від правого краю.

Формули з більшою кількістю перенесень на однакових математичних знаках мають бути набрані у вигляді виведення з вирівнюванням по вертикалі перших знаків у рядках формули.

Набір хімічних структурних формул.

Хімічні структурні формули, як правило, набирають шрифтом того ж кегля, що й текст, до якого вони належать.

Нормальний розмір знаків зв'язку між символами — горизонтальних, вертикальних і похилих — повинен становити кегль шрифту.

Конфігурація структурних формул (взаємне розташування символів і знаків зв'язку) повинна точно відповідати накресленню цих формул в оригіналі, причому повинні бути строго вирівняні символи й знаки зв'язку по горизонталі й вертикалі в рядках формули.

Знаки взаємин і реакцій (+, = ,) і ін. повинні бути відбиті від структурних формул на напівкегельну.

У формулах хімічних сполук індекси (число атомів у молекулі) і показники (розташовані ліворуч від позначення елемента масові числа ізотопів, знаки зарядів) не повинні бути відбиті від попередніх і наступних частин цієї формули (СН³СН₂СОО²Н).

Якщо у формулі хімічної сполуки зустрічаються дужки, то вони не повинні бути відбиті від попередніх і наступних елементів формули (СН₃(CC)₃CH-CHCOOR).

Підписи під формулами хімічних сполук повинні бути набрані окремими рядками шрифтом кегля 6 з малої літери, відбиті від формули на 4 п. і виключені посередині її ширини.

Якщо підписи під формулами хімічних сполук ставляться до формули з різною висотою формул з'єднання й складаються з різного числа рядків, то всі підписи повинні бути вирівняні по верхньому рядку.

Написи над і під стрілками напрямку реакції мають бути набрані шрифтом кегля 6 з рядкової літери, виключені посередині стрілки, але від неї не відбиті.

Знаки зв'язку повинні бути підключені до символів точно посередині кегля або ширини цього символу без відбиття від нього, однак всі знаки зв'язку повинні бути зорово на однаковій відстані від видимого зображення символу, тому в деяких випадках, зокрема, коли до прописного знака шрифту кегля 10 підключається знак зв'язку зверху й знизу, може бути дане додаткове відбиття на 2 п.

Знаки зв'язку, що примикають до замкнутого контуру, повинні приєднуватися точно до його кутів.

Структурні хімічні формули повинні бути набрані з використанням системи елементів хімічного набору «Хімія-245», для якої існує спеціальна технологічна інструкція, при цьому видавництво оформляє оригінали хімічних формул особливим способом (відповідно до згаданої інструкції).

Знаки подвійних і потрійних зв'язків повинні примикати до символу всіма своїми штрихами. У замкнутих контурах другі й треті штрихи таких знаків повинні розташовуватися усередині контуру.