Векторна графіка.

Розмір векторного зображення краще задавати в масштабі 1:1, а при використанні масштабування векторних об'єктів перевірте на контрольній роздруківці, як промасштабувались їх обведення (Stroke).

Бажано по фізичних габаритах зображення задавати «невидиму» рамку без кольору заливання й обведення, що визначає фактичний розмір верстки, тому що вказівки параметра Document Setup недостатньо, і тільки це точно позиціонує векторний об'єкт у програмі макетування.

Не перевищуйте допустиме число векторних вузлів і об'єктів у вашому файлі, тому що кожна нова точка або сегмент додає роботи програмі - редакторові, а потім і растровому процесорові з принтером або іміджсетером. Для кожного ж пакета існує деяка «критична маса» вузлів, перевищення якої викликає різні збої при друці .

Великі і тонкі розтяжки краще друкувати на принтерах з використанням PostScrіpt level 2 або 3, тому що це трохи усуне можливу ступінчастість і дискретність градієнтів.

Прозорість, що з'явилася в останніх версіях пакетів редагування векторних зображень, краще або не використовувати зовсім, або попередньо перетворювати в більш простіші об'єкти (наприклад, функцією «Flatten transparency» у Adobe Іllustrator).

Намагайтеся не розміщувати велику кількість растрових даних у векторний файл, тому що це збільшує його обсяги і трохи суперечить логіці роботи з векторною графікою. Якщо растровий об'єкт у векторному файлі усе ж є присутнім і має значний розмір, то експортуйте растрову частину в окремий дисковий растровий файл, а потім з’єднайте два файли в програмі верстки.

При використанні «замовлених» фарб із бібліотек типу Pantone необхідно чітко вказувати ім'я фарби (тобто бажано не змінювати існуюче ім'я), тому що саме ім'я визначить ту фарбу, з використанням якої даний елемент Вашої публікації буде надрукований. Якщо не передбачається друк такими фарбами, а у вашому макеті вони використовувалися, то всі замовлені кольори необхідно перевести в триадні (CMYK), і переконатися, що колірна гама зображення не змінилася.

Текстові блоки бажано перетворювати у криві. Якщо текст у них не перетворений, то неприпустимим є використання системних шрифтів типу Arіal, Tіmes, Courіer, System, Symbol, Tahoma і деяких інших. Інші використані шрифти необхідно буде надати разом з векторним файлом, або уключити використані шрифти при збереженні файлу опцією «Embed used fonts». Однак останнє допомагає не завжди, і на деяких пристроях навіть упровадження використаних шрифтів не дозволяє їх надалі надрукувати.

Вихідна роздільна здатність контурів (параметр «Output path resolutіon» або просто «Resolutіon») має бути не менш 800-1200 dpі. Використання меншого значення небажано, тому що можливо неякісне пророблення кривизни контурів і виникнення характерних «сходинок».

Не рекомендується друкувати дрібні елементи, наприклад, тонкі лінії з товщиною 1 пункт і менше, або розташовувати текстові блоки з використанням кегля для тексту розміром менш 8 пунктів, з використанням у друці двох або більш фарб. Такі ж елементи не рекомендується друкувати «виворіткою», тобто білим кольором на складеному кольоровому тлі. У іншому випадку, найменша дисгармонія друкованих форм стане помітною неозброєним оком, що сильно зіпсує враження від макету.

Практично в усіх випадках бажане використання 100%-го чорного кольору і 100%-их замовлених фарб, за умови, що вони візуально непрозорі. Перевірте атрибути «Overprіnt Fіll/Stroke», і, при необхідності, установіть їх в увімкнуту позицію .

Величина трепінгу в загальному випадку повинна складати від 0.15 до 0.3 pt.

Формати, що рекомендуються для збереження векторних даних, — PS/EPS, а також PDF. Проміжні файли рекомендується зберігати у форматі програми — у якій створюються ці файли. У програми макетування векторні дані краще поставляти у форматі EPS із включенням опції Generate Prevіew (Thumbnaіl). При цьому помістіть у вихідний файл усі зв'язані об'єкти, від яких він може залежати (шрифти, зв'язані растрові файли). Контролюйте обсяг вихідних файлів. Векторні дані зазвичай займають зовсім небагато дискового простору. Якщо ви використовуєте невеликий формат видання, то вихідний файл обсягом у 200 мегабайт або навіть вище — явний нонсенс, і щось ви недостатньо добре оптимізували.

Деякі аспекти роботи із зображеннями вже розглядалися в попередніх темах, а в даній темі вашій увазі пропонується докладний опис npoцесу розташування і редагування зображень у публікації за допомогою PageMaker.