Основні технічні правила набору текстових граф

Формат набору текстових даних у колонках має бути таким, щоб відстань між текстом і лінійками була не менше ніж 2 п. з кожної сторони.

Текст кожного елемента графи, що відповідає певному елементу боковика, завжди набирають із прописної літери, розділові знаки усередині тексту набирають за звичайними правилами. Цілком можливо, що елемент боковика складається з декількох речень, розділених крапками, що починаються з прописної літери. Наприкінці кожного елемента ніяких розділових знаків не ставлять.

Виключають текстові рядки в колонку трьома способами: усі рядки в червону, тобто всі рядки повні, а останній рядок кожного елемента в червону; перші рядки з абзацного відступу, наступні на повний формат, останній рядок елемента кінцевий; перші рядки вкрай, що підуть із втяжкою (зазвичай 1 кегельна), останній рядок елемента кінцевий. Спосіб виключки тексту має бути єдиним в одній таблиці, і бажано також, щоб він був єдиним для усього видання.

Якщо в суміжних однорядкових елементах текстової графи повторюються однакові слова, їх заміняють лапки, які виключаються точно посередині повторюваного слова. Якщо повторюються багаторядкові текстові елементи, то при першому повторенні елементи заміняють словами «Те ж», а при наступних — одними лапками, що виключаються посередині цих слів.

При продовженні таблиці на інших полосах обов'язково набирають знову елемент цілком, а потім, якщо потрібно, знову ставлять «Те ж» і далі лапки.

Заборонено заміняти лапками числа, марки машин, символи і т.п.

Використання лінійок при наборі таблиць

У більшості випадків при табличному наборі застосовують однопунктові тонкі лінійки. В окремих виданнях (особливого оформлення) таблиці обрамляють напівжирними (двохпунктовими) лінійками, причому підзаголовкова лінійка не повинна бути більше насиченою, ніж лінійки обрамлення. У здвоєних і строєних таблицях для поділу частин використовують зазвичай тонкі подвійні лінійки, іноді використовують напівжирні лінійки, але в цьому випадку лінійки обрамлення також повинні бути напівжирними.

«Ламання» таблиць, у яких випадках і як його виконують

Ламанням таблиці називають поділ її на дві частини, що буває необхідно за умовами верстки, особливо у випадках, коли таблиці не мають нумерації і повинні бути зверстані точно за належним до них текстом (найчастіше після слів «у наступній таблиці»). Ламання таблиць по можливості варто уникати, наприклад, шляхом увігнання рядків на попередніх полосах (щоб таблиця помістилася наприкінці полоси) або вигнання рядків з попередніх полос (щоб таблиця цілком перейшла на наступну полосу). Якщо ж цього зробити не можна, то таблицю поділяють на дві частини з обов'язковим повторенням у другій частині заголовка, над яким розташовують слова «Продовження» або «Продовження табл.».

При «ламанні» таблиці необхідно враховувати, що в кожній її половині в хвостовій частині разом із заголовком має бути не менше ніж і5-6 рядків.

Верстка клаптикових таблиць

Таблиці, що не мають нумерації, а також надзаголовкових рядків йдуть безпосередньо за словами «... у наступній таблиці:», повинні бути зверстані точно за визначеним рядком тексту, до якого вони належать (такий порядок називають зазвичай «впідверстку»). Ця вимога часто викликає дуже великі труднощі: якщо таблиця не вміщується на полосу, то варто увігнати потрібне число рядків у попередні полоси або ж вигнати з попередніх полос потрібне число рядків тексту, переносячи всю таблицю на наступну полосу. У деяких випадках (для досить великих таблиць) зробити це неможливо, тоді доводиться «ламати» таблицю, тобто поділяти її на дві частини з повторним набором заголовка. Якщо при цьому друга частина таблиці переходить на парну полосу, то рекомендується наприкінці непарної полоси набрати слова: «Продовження таблиці див. на звороті», а перед початком другої частини: «Продовження таблиці».

Клаптикові таблиці з нумерацією і при наявності в тексті посилань типу: «див. табл.» можуть бути розташовані в будь-якому місці розвороту, але, як правило, після посилання. У цих випадках таблиці рекомендується розташовувати на оптичній середині полоси з врахуванням інших елементів видання, що є на розвороті (рисунки, формули, заголовки й ін.). Якщо посилання розташоване у верхній частині парної полоси, то таблицю зверстують на тій же полосі, якщо в нижній частині парної полоси, то таблицю зверстують на непарній полосі. Як виняток, припустимо зверстати таблицю на непарній полосі трохи вище посилання. Якщо ж посилання знаходиться внизу непарної полоси, то краще вигнати кілька рядків з попередніх полос для того, щоб посилання перейшло на наступну парну полосу, а за нею розмістити таблицю. Тільки за умови, що зробити це неможливо, допускається відрив таблиці від посилання з додаванням до тексту посилання слів «див. с. ###».

Неповноформатні клаптикові таблиці (набрані на знижений формат) виключають зазвичай на повний формат при їхньому наборі. Якщо цього не зроблено, то їх необхідно зверстувати «у червону» чи вкрай у залежності від загального оформлення видання. Такі таблиці не можна розташовувати у верхній частині полоси, вони обов'язково мають бути закриті мінімум трьома рядками тексту. З цієї же причини неприпустимо «ламати» неповноформатні таблиці.

Клаптикові таблиці не слід розташовувати відразу після формули безпосередньо або перед нею, поруч з рисунком (має бути не менш трьох рядків тексту), а також відразу ж за заголовком (якщо це не передбачено текстом видання). Також дуже небажано розташовувати клаптикові таблиці на кінцевих полосах.

Клаптикові таблиці малого формату обирають текстом (з урахуванням мінімального формату оборки, заданого видавництвом для даного видання). При цьому таблицю розташовують із виключкою у зовнішнє поле (на парних полосах робиться оборка праворуч від таблиці, на непарних — ліворуч). У тих рідких випадках, коли на полосі з`являються дві клаптикові таблиці малого формату, їх по можливості варто розташувати поруч врозріз, якщо ж цього зробити неможливо (наприклад, при різній висоті таблиць, якщо їх сумарний формат більше формату рядка набору), то першу таблицю на полосі розташовують на зовнішнім полі, а другу — на корінцевім полі, причому між ними розташовують не менше ніж три текстових рядки.