1.6Основні одиниці типографської системи мір і їх співвідношення з одиницями метричної системи

У поліграфії поряд з метричною використовується типографська система вимірів. Ця система була розроблена в 1785 р. французом Дідо, тому і систему вимірів часто називають системою Дідо. В основу типографської системи покладений французький дюйм, тому що під час її розробки ще не була прийнята метрична система. Згодом спроба привести типографську систему вимірів у відповідність з метричною не увінчалася успіхом, тому що, по-перше, для цього довелося б замінити всі складальні матеріали і частину деталей у друкарських машинах, а по-друге, зробити це проблематично, тому що сама найменша одиниця метричної системи (міліметр) занадто велика для типографських вимірів.

На сьогодні існує дві системи типографських вимірювань: англо-американська система, або система Піка (Pica), і система Дідо (Didot).

Система Піка застосовується у Великобританії. Америці і у більшості країн світу окрім континентальної Європи. Система Дідо застосовується у більшості країн континентальної Європи та у Росії. У обох системах основною одиницею вимірювання є типографський пункт (point), рівний 1/72 французького дюйма.

1 п. = 1/2660 м = 0,3759 мм ≈ 0,376 мм.

1 циц. = 4,512 мм ≈ 4,5 мм. (1 цицеро, що містить 12 п.)

1 кв. = 18,048 мм ≈ 18 мм. (1 квадрат, що містить 4 циц. чи 48 п.)

При комп'ютерному наборі використовується англо-американський типографський пункт (point), рівний 0,3528 мм. Для перекладу англо-американської системи вимірів у типографську користуються співвідношенням: 1 point=0,9348 п.; 1 п.=1,0697 points. Більш розповсюдженою одиницею є піка (pica), що дорівнює 12 п. (≈4,22 мм). Величина шрифта у наборі виражається у кеглях.

Кегль шрифту

Кегль — основний розмір, що характеризує шрифт, тобто розмір літер, шпацій та інших складальних матеріалів, який вимірюється у напрямку висоти полоси набору (рис. 7.5).

Рис. 7.5. Кегль шрифту

Якщо розглядати окрему літеру, то кегль — це відстань між її передньою (сигнатурною) і задньою стінками. Кегль завжди вимірюють у типографській системі мір: у пунктах — для текстових шрифтів і дрібних пробільних матеріалів (шпації, квадрати, шпони і реглети), у квадратах — для великих афішно-плакатних шрифтів і великих матеріалів (бабашки, марзані).

Одиниці типографської системи мір, що застосовуються для позначення кегля.

У типографській практиці розміри шрифту за кеглем позначають числом пунктів чи відповідною одиницею типографської системи мір, що містить певне число пунктів.

При наборі текстів, таблиць, формул найбільш широко застосовують шрифти наступних кеглів:

• Цицеро — кегль 12 п.

Саме шрифтом цього розміру (цицеро) вперше були набрані відомі промови Цицерона, і він рекомендований як один з найбільш зручних для читання;

• Корпус — кегль 10 п.;

• Боргес (цивільний) — кегль 9 п.;

• Петит (маленький) — кегль 8 п.;

• Нонпарель (незрівнянний) — кегль 6 п.

Значно рідше (лише в спеціальних видах видань чи для заголовків) застосовують наступні шрифти (за кеглем):

• Діамант (чверть цицеро) — кегль 3 п.;

• Діамант (напівпетит) — кегль 4 п.;

• Перлина (перли) — кегль 5 п.;

• Міньйон (улюблений) — кегль 7 п.;

• Мітель (середній) — кегль 14 п.;

• Терція (одна третина квадрата) — кегль 16 п.;

• Текст — кегль 20 п.

Шрифтом цього розміру (текст) був набраний текст біблії Гутенберга, однієї з перших друкованих книг.

Шириною літери, шпації або інших складальних матеріалів називають їхній розмір, визначений у напрямку ширини полоси набору. Якщо розглядати окрему літеру, то її шириною можна назвати відстань між бічними стінками.

Щільність шрифту визначається відношенням ширини знаків типу «н», «п», «і» рядкових до їхньої висоти (у відсотках), для нормальних шрифтів кг. 10 п. це відношення коливається від 60 до 85%.

Насиченістю називається колір шрифту, який сприймається візуально та ще й залежить від товщини його штрихів. Безперервний ряд складають накреслення: світле (lіght), нормальне (regular, book), напівжирне (demі), жирне (bold), темне (heavy), чорне (black) і зверхжирне (extra bold).

Насиченість шрифту визначається відношенням товщини основного штриха знаків до висоти малих літер; для світлих шрифтів кг. 10 п. це відношення має бути не більше 23 %.

У залежності від пропорцій знаків шрифт може бути вузьким (condensed), нормальним (normal) і широким (extended). Зазвичай в комплекті йдуть шрифти з нормальним накресленням, але більшість програм дозволяють змінювати співвідношення висота-ширина шрифту й одержувати потрібний ефект.

Нахил знака визначається кутом, що він утворює з вертикальною віссю.

Інтерліньяж це відстань між базовими лініями сусідніх рядків. Він вимірюється в пунктах і складається з кегля шрифту та відстані між рядками. Наприклад, кегль 10 пунктів при відстані між рядками в 2 пункти називають кеглем 10 пунктів при інтерліньяжі 12 пунктів.

Виключка це параметр, який показує розташування тексту в абзаці. Виключка буває: по лівому краю, по правому краю, по центру, по формату і повна виключка. У залежності від обраного типу виключки текст розташовується по різному, текст цього абзацу набраний з виключкою по формату.

Кожен шрифт має індивідуальний вигляд, що робить його більшою або меншою мірою придатним для даної публікації. Упевнено можна додати, що елегантний, богемний, оригінальний, романтичний, дружній — шрифт може мати різний вигляд. Можливості практично безмежні, вам тільки потрібно визначити, яке враження ви хочете зробити, і вибрати відповідний для цього шрифт.

Необхідність вибору з такої великої кількості шрифтів може налякати початківця. Але не варто боятися, придивляйтеся до того, які шрифти використовують ваші колеги, створіть шрифтовий каталог для шрифтів, які ви маєте у своєму розпорядженні, виберіть 2-7 шрифтів, які найбільше вам симпатичні, і користуйтеся ними. Поступово додавайте у вашу гарнітуру нові накреслення, таким чином удосконалюйте свій стиль.