1.2.2Підбір шрифтів

Вибравши основну розмітку, слід підібрати розмір шрифту. Межі допустимих розмірів обмежені як зверху, так і знизу. Докладніше про шрифти див. розділ 1.

УВАГА

Вибір кегля менше 9 пунктів значно ускладнить сприйняття тексту.

Найбільш зручними розмірами шрифту є 11 і 12 пунктів для двоколонкової верстки, 10 і 11 пунктів для трьохколонкової верстки. Для довідників, енциклопедій допускаються шрифти 8-9 кегля.

Шрифт вибирається залежно від виду публікації. Якщо ви плануєте випускати недороге видання, наприклад, газету або журнал, рекомендується застосовувати рубані шрифти. Так прийнято, і пояснюється низькою якістю друку подібної продукції. Рубані шрифти забезпечують достатню читаність тексту. Якщо використовуються сучасні технології, то ніяких технічних обмежень застосування шрифтів бути не повинно.

Найчастіше застосовують два основні шрифти. Шрифт із зарубками використовують для великих матеріалів, а рубаний — для виносок, коментарів, невеликих заміток. При виборі шрифтів необхідно враховувати їх сполучуваність, тобто шрифти повинні добре «виглядати» разом. — шрифти доречно вибирати для реклами, причому ці шрифти повинні значно відрізнятися від основного і заголовного шрифту.

УВАГА

Для набору тексту слід зупинитися на прямому нормальному зображенні. Курсив і напівжирне зображення застосовуються, як правило, тільки для виділення.

1.2.3Основні елементи макету

Текстові елементи за своєю вагою мають різні рівні ієрархії (основний текст, заголовки і підзаголовки, винесення, текстівки), тому після визначення параметрів основного тексту необхідно вибрати стилі для заголовків. Заголовки (вони повинні бути короткими, зрозумілими і легко читатися) організовують і полегшують читання, допомагають орієнтуватися в логіці сторінки. Ефектним є зсунення заголовка вліво щодо вертикалі вирівнювання тексту. Це дозволяє швидко проглянути заголовки по вертикалі.

Відстань між текстом і подальшим заголовком, як правило, більше, ніж відстань від цього заголовка до тексту, що його стосується. Всі пов'язані між собою елементи повинні відділятися однаковим за розміром порожнім простором (наприклад, заголовки і тексти, що належать до них, ілюстрації і підписи до них).

Гарнітура, яка використовується в заголовках, або кегль повинні контрастувати з основним текстом. Підзаголовки повинні бути менш контрастними, ніж заголовки, але контрастнішими, ніж основний текст. Основні заголовки (заголовки першого рівня) мають кегль зазвичай на 2 пункти вище, а заголовки другого рівня — на 1 пункт вище або той же кегль, що і у основного тексту. Для заголовків будь-якого рівня часто застосовують капітелі.

Колонтитулом (від франц. colonne — стовпець і лат. titulus — напис, заголовок) називаються заголовкові дані, що поміщаються над або під текстом кожної сторінки. За допомогою колонтитулів можна підсилити єдність всієї публікації. Місце розташування постійних колонтитулів приймається відповідно до типу виключення заголовків в тексті. Колонтитули повинні легко відрізнятися від основного тексту. Можна порекомендувати для колонтитулів курсив або капітель того ж шрифту, що і основний текст.

Колонцифри (номери сторінок) зазвичай розташовують на один рядок з колонтитулом зверху сторінки з виключенням вліво або управо, або в рядок нижнього колонтитулу з інтервалом в один рядок від останнього рядка тексту на сторінці. Колонцифри найчастіше використовують арабські цифри. Іноді колонцифри служать елементом дизайну сторінки.

Слід визначити максимально допустиму кількість рядків, що йдуть підряд рядків з перенесеннями. Загальне правило таке: їх не повинно бути більше двох. Критерій, за яким організовуються перенесення, — легкість для читання слів з перенесенням. Прихильники строгих правил не допускають, щоб перша частина слова, що переноситься складалася менш ніж з трьох літер, хоча на практиці це не завжди можливо.

ПОРАДА

Велику допомогу в підготовці макету може надати модульна сітка. Модульна сітка визначає дизайн майбутнього макету і задає місця розташування колонцифр, тексту, ілюстрацій, заголовків. Сітка є системою недрукованих вертикальних і горизонтальних ліній, що розділяють сторінку. Вона додає публікації впорядкований і цілісний вигляд, задає основні зорові правила.