Які елементи видання можуть бути зверстані на звороті титулу

На звороті титулу в книжкових виданнях може бути полоса порожньою. У наукових і технічних виданнях на звороті титулу обов'язково розташовують номер універсальної десяткової класифікації (у лівому верхньому куті), номер бібліотечно-бібліографічної класифікації й авторський знак (у лівому нижньому куті). Крім того, на звороті титулу може розташовуватись анотація, а іноді і вихідні відомості.

Анотація й основні правила її верстки

Анотацією називають короткий виклад змісту і призначення книжкового видання або журнальної статті.

Анотацію зазвичай розташовують на звороті титулу, набирають шрифтом зниженого кегля на зменшений формат і розташовують по оптичній середині полоси з двосторонньою втяжкою.

Анотацію до журнальних статей зазвичай набирають шрифтом зниженого кегля на повний формат полоси, у тому числі при двох - і трьохколонковому наборі тексту статті і розташовують під заголовком з невеликим відбиттям від тексту.

Вихідні дані і правила їх верстки

Вихідні дані — це основні дані про видання, що містять у собі відомості про осіб, що підготували і випустили видання, зокрема, для книжкових видань — прізвища, імена і по батькові всіх авторів, прізвища редактора, художника, технічного редактора, коректорів, дати підписання книги в набір до друку, кількісні показники видання (формат паперу і частка аркуша, обсяг у друкованих і обліково-видавничих аркушах, тираж), а також повні назви й адреси видавництва і друкарні, номер замовлення.

Вихідні дані набирають найчастіше шрифтом кг. 6 п., або на повний формат рядка набору, або на значно знижений формат з виключкою рядків у «червону» і зверстують на останній полосі видання. Якщо вони набрані на повний формат, то їх розташовують під тонкою лінійкою внизу полоси, якщо ж на знижений формат, то — по оптичній середині полоси. Іноді вихідні дані розташовують на звороті титулу внизу полоси під тонкою лінійкою.

Шмуцтитул і особливості її верстки

Шмуцтитулом називають внутрішній титул — окрему полосу, де розташовують заголовок частини або розділу глави книги, а іноді окремих додатків, що входять у збірник. Шмуцтитул містить зазвичай одну чи кілька рядків тексту, іноді номер розділу, прізвище автора.

Текст шмуцтитулів оформляють аналогічно оформленню титулу — шрифт тієї ж гарнітури, але зниженого кегля. Головні рядки розташовують зазвичай на оптичній середині. Угрупування рядків тексту повинні відповідати титулу і системі рубрикації книги.

Шмуцтитули зверстують завжди на непарну полосу, оборот шмуцтитулу залишається порожнім. Якщо попередній текст був закінчений на непарній полосі, то його потрібно увігнати в попередні полоси чи вигнати з попередніх полос рядка для того, щоб текст попереднього розділу був закінчений на парній полосі. Залишати перед шмуцтитулом порожню полосу небажано.

Присвята і правила її верстки

Присвятою називають напис на початку книги, у якій автор указує особу чи групу осіб, яким даний твір присвячується. Присвяту зазвичай набирають на знижений формат видільним шрифтом (курсив, курсив напівжирний, шрифт іншої гарнітури), кегль якого не менше ніж кегль основного тексту. Зверстують присвяту часто на окремій непарній полосі після титулу, у верхній її частині (зі спуском 1-2 кв.) з відступом праворуч на 1½ кв. чи іноді по оптичній середині полоси. У деяких випадках присвяту зверстують на першій текстовій полосі шляхом спуску, але обов'язково над усіма заголовками. Наприкінці тексту присвяти крапки не ставлять.