1.4Інформаційні видання
Сучасну типологію інформаційних видань складають видання бібліографічні, оглядові, реферативні. Останнім часом, із зростанням інформаційного потоку у державі, попит на нього помітно збільшується.
В основі таких видань — конкретні дані про опубліковані (або неопубліковані) роботи у різних галузях суспільної діяльності. Об'єктами для збору та опису інформації, таким чином, стають статті, збірники наукових праць, монографії, тези наукових конференцій, фахові періодичні видання, а також дисертації, автореферати дисертацій, депоновані праці на правах рукописів, звіти про науково-дослідницькі і науково-конструкторські роботи.
Зміст роботи редактора залежатиме від виду конкретного видання.
Розглянемо це на прикладі підготовки бібліографічних видань.
Незважаючи на широкий різновид таких видань (бібліографічний каталог, бібліографічний огляд, бібліографічний список, бібліографічний покажчик), основною частиною їх тексту є набір даних, які дають змогу отримати загальну характеристику про той чи інший твір.
Оформляються такі дані у відповідності з існуючими стандартними вимогами. Складовими бібліографічного опису є прізвище автора, назва твору, дані про упорядника, редактора, автора передмов, приміток, назва видавництва, місце і рік видання, обсяг, наявність покажчиків, ілюстрацій тощо.
Готуючи до друку такі видання, редактор на початку з'ясовує кілька важливих аспектів:
• тематика видання;
• хронологічні межі;
• структура та система рубрикації;
• принцип опису та його мовне редагування.
Тематичний аспект бібліографічних видань надзазвичай широкий. Це й універсальні покажчики літератури за основними тематичними рубриками, що видаються в державі та за кордоном, і покажчики літератури конкретної тематики, і покажчики наукових та творчих набутків окремих персоналій.
Хронологічні межі також важливо визначити відразу: новинки за певний проміжок часу (рік, квартал, місяць), протягом всього життя автора.
Непростим є розв'язання питання щодо структури покажчика. Адже йдеться про раціональне, зручне передусім для користувача, розташування зібраного колосального обсягу інформації. Отож, не обійтися без чітко продуманої системи рубрикації, послідовності рубрик. В основу рубрикації можуть бути покладені різні способи: алфавітний, тематичний, предметний, хронологічний, змішаний.
Для прикладу, варто навести класичну структуру біобібліографічного покажчика:
• передмова;
• автобіографія;
• основні дати життя та діяльності;
• бібліографія праць;
• матеріали про автора;
• список видань, де публікувалися праці автора та література про нього;
• покажчик осіб.
Це — рубрикація так званого першого рівня. В середині деяких розділів може бути свій поділ на підрубрики. Скажімо, розділ «Бібліографія праць», зважаючи на обсяг діяльності персоналії та широту її наукових інтересів, може розділятися на такі підрозділи:
• окремі книжкові видання;
• передмови до книг;
• упорядкування й примітки до книг;
• переклади;
• наукове редагування;
• рецензування книжкових видань;
• наукові та науково-методичні статті.
А розділ «Матеріали про автора» може містити такі рубрики: «У книжкових виданнях», «У мережі Інтернет», «У періодичних виданнях» тощо.
Для зручності користування такою системою рубрикації доцільно всі позиції позначати суцільною нумерацією, розмістити їх за роками, а в межах кожного року подавати за алфавітним порядком.
І, нарешті, про принцип опису та його мовне редагування. Важлива вимога до підготовки такого виду літератури: складові бібліографічного опису подавати тією мовою і так, як вони зазначені на титулі чи каталожній картці видання. Для зручності на початку подається опис видань, що побачили світ державною мовою. Далі, за алфавітним порядком, описують видання іноземними мовами.
1Шрифт
