1.3.Взаємозвязок гірингу та вартості капіталу

Гіринг (ліверидж) – використання запозиченого капіталу для підвищення дохідності інвестицій; співвідношення залучених коштів і власного капіталу корпорацій.

Відомо, що індивідуальними, або власними, джерелами капіталу підприємства можуть бути новий акціонерний капітал і позичка. Припускається, що співвідношення „борг: власний капітал” сама по собі не призведе до значної зміни показника середньозваженої вартості капіталу. Якщо зміна співвідношення „борг: власний капітал” впливає на середньозважену вартість капіталу, вартість кожного із джерел коштів не може розраховуватися незалежно. Практика доводить, що збільшення що збільшення заборгованості може призвести до зростання вартості існуючого власного капіталу. Дослідження стосовно впливу гірингу на вартість власного капіталу показує, що на широкому проміжку значень гірингу питома вага боргу має відносно невеликий вплив на вартість капіталу.

Крива вартості капіталу щодо гірингу має форму блюдця (рис. 3.1.).

40

30

20

10

0 25 50 75 100

Гіринг

Рис.3.1.Вплив гірингу на вартість капіталу

Допоки існуюче значення показника гірингу підприємства іновий коефіцієнт гірингу знаходиться в межах плоскої частини блюдця суттєвої зміни середньозваженої вартості коштів не очікується. Але якщо коефіцієнт гірингу до або після залучення коштів знаходиться межами плоскої частини блюдця, зміна гірингу може суттєво вплинути на середньозважену вартість коштів і цей факт необхідно врахувати у розрахунку середньозваженої вартості капіталу після нових коштів.

1.4.Вплив інфляції на вартість капіталу

Інфляція – це процес, що характеризується підвищення загального рівня цін в економіці певної країни та зниженням купівельної спроможності грошей. Інфляція негативно впливає на інвестиційну діяльність. Разом з тим, інфляція – це постійне перевищення темпів зростання грошової маси над товарною масою, яке спричиняє переповнення каналів обігу грошима, що супроводжується їх знеціненням і зростанням цін.

Існує два шляхи врахування інфляції при розрахунку вартості капіталу. У першому випадку можна виключити вплив інфляції як з вартості капіталу, так і з очікуваних грошових потоків. У даному разі чиста теперішня вартість і дохід розраховується на основі нетто – підходу до інфляції. У цьому випадку грошові потоки приводяться у гривнях на відповідний рік. Зазвичай використовуються грошові суми, які розраховані на початку проекту. Ставка дисконтування приймається рівною вартості капіталу компанії за умов нетто інфляції.

Альтернативний (другий) підхід полягає в тому, щоб обчислити і вартість капіталу, і грошові потоки з урахуванням інфляції (брутто-підхід). Під брутто-інфляцією розуміють, що постачальники коштів збільшують дійсну дохідність, яку вони очікують, на величину, що враховує очікуваний середній рівень інфляції за період, протягом якого позичальником використовуються кошти.

Формула для конвертації реальної відсоткової ставки у номінальну з урахуванням інфляції має такий вигляд:

і=(1+r)(1+f)-1,

де і – номінальна ставка за умов брутто-інфляції;

r – дійсна відсоткова ставка;

f – очікуваний рівень інфляції на період дії позички.

Розрахувати вартість капіталу за умови нетто-інфляції можна при залученні формули:

r=[(1+i)/(1+f)]-1

Оцінку очікуваної інфляції на майбутній період можна провести за методом, за якого розраховується середнє значення прогнозованих показників інфляції на певний період. Ці показники отримуються від різних аналітичних агентів, що займаються економічним прогнозуванням.

Узгодження розрахункова них грошових потоків з майбутню інфляцією може відбуватися за якимось одним індексом інфляції, чи за серією індексів, що представляють величину очікуваної інфляції на кожному з часових проміжків, що складають грошовий потік. Використання одного індекс являє собою підхід, що ґрунтується на поточній купівельній спроможності, використання ряду індексів – підхід, що базується на поточній обліковій вартості.

Використання серії індексів забезпечує отримання величини грошових потоків проекту.

Таким чином, застосування підходу на основі поточної облікової вартості, за якого використовується серія індексів інфляції для розрахунку брутто-грошових потоків, і на підставі методу поточних ринкових вартостей для розрахунку брутто-інфляційної вартості капіталу забезпечує найбільш практичний підхід до проблеми врахування інфляції.