8.Субєкти проектного фінансування

Проектне фінансування тісно пов’язане з інвестиційним процесом. Суб’єктами інвестиційної діяльності (інвесторами і учасниками) можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави в особі урядів.

Інвестори – це суб’єкти інвестиційної діяльності, що приймають рішення щодо вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.

Учасники інвестиційної діяльності – громадяни і юридичні особи України, інших держав, що забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. Отже, інвестор – це особа чи організація, які фінансує проект.

Зауважимо, що однією з необхідних умов реалізації проекту є правильний вибір кредиторів, якими можуть бути:

1-міжнародні фінансові організації;

2-спеціалізовані агентства експортних кредитів;

3-уряд країни, яка приймає;

4-комерційний банк або банківський холдинг;

5-фінансові компанії;

6-інвестиційні компанії;

7-лізингові компанії;

8-страхові компанії;

9-приватні особи.

Отже, суб’єкти проектного фінансування об’єднують учасників та інвесторів (кредиторів).

9.Типи проектного фінансування

Проектне фінансування характеризується особливим способом забезпечення, в основі лежить підтвердження реальності отримання запланованих потоків готівки шляхом виявлення і розподілу всього комплексу пов’язаного з проектом ризику між сторонами, які беруть участь у його реалізації. У банківській практиці залежно від того, яку частку ризику бере на себе кредитор, виділяють типи проектного фінансування:

1.Без будь-якого регресу на позичальника.

Кредитор бере на себе комерційний та політичний ризик, пов’язані з реалізацією проекту, оцінюючи лише потоки готівки, які генеруються проектом в спрямовуються на погашення кредитів.

2.Без регресу на позичальника в період, який є наступним за введенням проекту в експлуатацію (до виходу на проектну потужність і заплановану собівартість продукції).

Спонсори проекту або його підрядчики гарантують завершення освоєння капіталовкладень, введення об’єкта кредитування в експлуатацію, дотримання кошторисної вартості і, при певних умовах, беруть на себе відшкодування збитків, пов’язаних із затримкою введення об’єкта в експлуатацію і перевищенням розрахункової собівартості. Гарантійне забов’язання видається кредиторові на забезпечення своєчасної сплати належної від позичальника суми основного боргу і нарахованих процентів.

3.З повним регресом на позичальника.

Кредитор у такому випадку не бере на себе ніякого ризику, пов’язаного з проектом, обмежує свою участь наданням коштів проти гарантій спонсорів проекту або третіх осіб, не аналізуючи генеровані проектом потоки готівки. Надані кредиторові гарантії можуть мати „не балансовий” характер і виступати у формі договорів про управління, безумовних договорів постачання та ін., кожен з яких може об’єднуватися з певними обмеженнями у виплаті дивідендів, створенні резервних та інших фондів.

4.З повним регресом на позичальника й аналізом потоку готівки може виникнути у кредитора, якщо він вважає, що забов’язання позичальника недостатньо надійно гарантовані.

5.З повним регресом на позичальника в частині комерційного ризику, який приймається спонсорами проекту або третіми спонсорами.

З прийняттям кредиторів на себе політичного фінансування мають як переваги, так і недоліки і можуть бути об’єднанні в три групи за ознакою обмеженості регресу:

- з повним регресом на позичальника;

- без регресу на позичальника; - з обмеженим регресом на позичальника.