4.Оцінка життєвого циклу інвестицій і життєздатності проекту

Життєвий цикл інвестицій залежить від фізичного, економічного й технологічного життя інвестицій. Деякі проекти мають чітко визначену в роках тривалість. Інші можуть бути подовжені на невизначений термін, наприклад у разі впровадження нового продукту. У таких випадках можна використати один із двох підходів:

- за тривалість життя проект можна взяти період, протягом якого завод або фабрика будуть використовуватись для виробництва нового продукту. Якщо очікується, що життєвий цикл інвестицій буде коротший ніж життєвий цикл заводу, можна включати залишкову вартість заводу в грошові потоки останнього року;

- можна передбачити грошові потоки на перед на шість - дев’ять років, а потім використовувати залишкову вартість для оцінки вартості інвестицій у новий продукт у наступні роки.

Етап оцінки життєздатності проекту пов’язаний зі стислим (попереднім) техніко-економічним обґрунтуванням. Розглядаються дві – три альтернативи, розроблені на попередньому етапі. Кожна альтернатива оцінюється за обраними критеріями. Встановлюється граничні умови, формується конкретні цілі й обмеження, а також оцінюється вартість проекту ( з точністю до 25-40%). Результатом такої оцінки є обґрунтування переваги однієї альтернативи над іншою. Затвердивши рішення про початок проектних робіт, розглядають питання про керівництво роботами з його реалізації.

Життєздатність проекти оцінюють, на думку вітчизняних економістів, шляхом порівняння його варіантів щодо вартості, термінів реалізації та прибутковості. У результаті інвестор (замовник) має переконатися, що вироблена в результаті реалізації проекту продукція протягом життєвого циклу матиме стабільний попит, достатній для призначення ціни, яка б забезпечила покриття витрат на експлуатацію й обслуговування об’єктів проекту, сплату заборгованості і окупність капіталовкладень.

Життєздатність проекту оцінюють при обґрунтуванні інвестицій на основі вихідних даних, номенклатури продукції, потужності підприємства, основних технологічних рішень, забезпечення підприємства ресурсами, місця його розташування, основних будівельних рішень, оцінки впливу на навколишнє середовище, а також оцінки кадрів і соціального розвитку. Цей етап під керівництвом замовника (інвестора) виконують проектна та консультивна організація. Його результат – оцінка життєздатності варіантів проекту, висновки за матеріалами обґрунтувань і документи для прийняття попереднього інвестиційного рішення.

Оцінювання життєздатності проекту має виявити, чи можна забезпечити необхідну динаміку інвестицій, а також здатність проекту генерувати прибутки, достатні для компенсації його інвесторам вкладених ними ресурсів і взятого на себе ризику.

Життєздатність проекту оцінюється у два етапи: з альтернативних варіантів проекту вибирають життєздатний; щодо вибраного варіанта аналізують методи фінансування та структуру інвестицій, які забезпечують максимальну життєздатність проекту.

5.Оцінка альтернативних, конкуруючих і споріднених проектів

За умов ринкової економіки, коли існує безліч об’єктів та напрямків інвестування, завжди існує проблема вибору проекту. В зв’язку з цим можна розглянути поняття: альтернативні, конкуруючи та споріднені (сполучені) проекти інвестицій.

Альтернативні інвестиційні проекти – це взаємовиключні напрямки інвестицій, які дозволяють розв’язати проблему вибору шляхом пошуку варіанта, що є найдешевшим за інших рівних умов.

Окремий випадок альтернативних проектів – конкуруючі інвестиції, тобто такі, де за інших рівних умов їхня ефективність може бути однаковою, а при зміні яких – не будь певних зовнішніх обставин рівень майбутніх результатів важко визначити.

Сполучені інвестиційні проекти – це декілька проектів, які переслідують одну мету, але мають різну ефективність.

Вибір найефективнішого способу інвестування потрібно починати з чіткого виділення усіх можливих альтернативних варіантів. Досвід світового бізнесу однозначно доводить, що відсутність альтернатив вкладання в проект змушує приймати один варіант. Ефективність його, як правило, сумнівна.

Альтернативні проекти треба аналізувати і оцінювати, по черзі порівнюючи їх один з одним. Загальну схему аналізу, на основі якого вибирають найкращі варіанти, показано на рисунку 2.1.

Рис.2.1.Загальна схема аналізу та оцінювання альтернативних проектів

Наведена схема може бути використана для оцінювання як короткострокових (1...1,5 року), так і довгострокових (понад 5 років залежно від галузі) програм інвестування. Оцінювання довгострокових альтернативних проектів дуже важке, тому що прогнозування тривалої перспективи найбільш трудомістке, а ймовірність виконання прогнозу невисока. При цьому цим більший період часу, тим менша ймовірність точності економічного прогнозу.

Основою успіху втілення обраного варіанту проекту є:

- реальний збір основної та первинної інформації;

- прогнозування перспектив ринкової кон’юнктури зацікавленим об’єктами;

- гнучке поточне корегування бізнес – плану, а іноді й стратегії.

У порівняльному аналізі (оцінюванні) альтернативних проектів, у більшості випадків використовують умовно критерій внутрішня норма прибутку (IRR). Так, якщо розрахунок критерію IRR для двох інвестиційних проектів показав, що його значення для проекту А більше ніж для проекту В, то найчастіше проект А може розглядатися як переважний, оскільки допускає гучкість у варіюванні джерелами фінансування інвестицій, ціна яких може істотно різнитися. Однак така пере важність має умовний характер. Оскільки IRR є відносним критерієм, на його основі неможливо зробити правильні висновки про альтернативні проекти з позиції їх реального внеску у збільшення капіталу підприємства; цей недолік особливо рельєфно проявляється, якщо проекти істотно різняться грошовими потоками.

Взагалі порівняння альтернативних, конкуруючих і споріднених проектів проводиться з використанням показників: чистого дисконтованого прибутку (доходу) (ЧДД); індексу доходності (ІД); внутрішньої норми доходності (ВНД); строку окупності (СО) та інші.

ЧДД – цей прибуток визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, за інвестованим проектом, зведена до початкового кроку, як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами.

Якщо ЧДД оцінюваних інвестиційниз проектів при заданій нормі дисконту:

- позитивний (ЧДД >0), то проект є ефективним і приймається до впровадження;

- нульовий (ЧДД=0) або негативний (ЧДД<0), то проект є неефективним, у разі його прийняття інвестор несе збитки.

ЧД- цей індекс являє собою відношення суми наведених ефектів за інвестиційними проектами до розміру капіталовкладень. Він тісно пов’язаний з ЧДД: якщо ЧДД позитивний, то ІД>1, і навпаки. Таким чином, якщо ІД>1, то проект є ефективний, а якщо ж ІД<1-неефективним.

ВНД- являє собою норму дисконту (d), за якою розмір наведених ефектів дорівнює зведеним капіталовкладенням. Зокрема, на практиці бідь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, з різних джерел. Платою за використання авансованих на діяльність підприємства фінансових ресурсів виступають отримувані проценти. Показник, що характеризує відносний рівень витрат на підтримку підприємства, можна назвати ціною авансованого капіталу (ЦАК). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений капітал, його рентабельність. Звичайно він розраховується як середньозважений.

Економічним змістом показника ВНД є результат порівняння його з показником ЦАК, розрахований для альтернативних, конкуруючих та споріднених проектів.

Зв’язок між показниками виражається у такий спосіб:

ВНД>ЦАК – проект варто прийняти;

ВНД<ЦАК – проект слід відхилити;

ВНД=ЦАК –проект ані прибутковий, ані збитковий.

СО – це мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення проекту), за межами якого інтегральний ефект стає позитивним і залишається таким надалі.

Вибір проектів за показником СО виправданий у ситуаціях:

- якщо замовник більш стурбований вирішенням проблеми ліквідності, ніж прибутком, головне, щоб інвестиції окупилися, і якомога швидше;

- якщо інвестиції пов’язані з високим ступенем ризику: чим коротший СО, тим менш ризиковим є проект.

На думку Пересада А.А., доцільно для оцінки альтернативних, конкуруючих або сполучених інвестицій застосовувати метоли порівняльної ефективності. В західній практиці останнім часом для обґрунтування вибору варіанту проекту застосовується метод ануїтету. Цей метод ґрунтується на оцінці періодичних платежів, які звичайно мають ознаковий розмір і сплачується через рівні відрізки часу. Цей метод дозволяє ранжувати проекти, які мають різну чисту теперішню вартість, різну внутрішню норму ефективності та тривалість життєвого циклу проекту.

Порівняльна оцінка інвестиційних проектів дозволяє вибрати той проект, який має більший відповідний ануїтет, що забезпечує, в свою чергу, більшу чисту теперішню вартість проекту.