4.2. Зміст міжнародних режимів експортного контролю

Міжнародна система експортного контролю функціонує у вигляді міжнародних режимів експортного контролю, діяльність яких

спрямована на встановлення контролю за міжнародними передачами:

звичайних озброєнь та пов’язаних з ними товарів подвійного використання – режим “Вассенаарська домовленість” (ВД);

“чутливих до розповсюдження ядерної зброї” товарів подвійного використання – режим “Група ядерних постачальників” (ГЯП) та “Комітет Зінгера” (КЗ);

“чутливих до розповсюдження ракет” товарів подвійного використання – Режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ);

“чутливих до створення хімічної, біологічної (бактеріологічної) та токсинної зброї” товарів подвійного використання – режим “Австралійська група” (АГ).

Зазначені міжнародні режими експортного контролю не дублюють, а взаємно доповнюють один одного, створюючи цілісні механізми контролю передач звичайних озброєнь і контролю “чутливих” до розповсюдження зброї масового знищення та ракетних засобів її доставки товарів подвійного використання. Схема взаємозв’язку міжнародних режимів експортного контролю показана на мал. 4.1.

4.2.1. Режим “Вассенаарська домовленість”

Режим “Вассенаарська домовленість” (ВД) є неформальною міжнародною організацією для контролю звичайних озброєнь (товарів військового призначення, далі – ТВП) та пов’язаних з ними товарів подвійного використання (далі – ТПВ).

Цей режим створений на заміну КОКОМ у грудні 1995 р. у м. Вассенааре (пригороді Гааги). До складу цієї організації спочатку ввійшли 23 держави, що раніше були членами КОКОМ, а також Росія, Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина, Аргентина й Республіка Корея. Україна приєдналась до цього режиму у липні 1996 року як одна з держав-засновниць.

Режим “Вассенаарська домовленість” не спрямований проти якої-небудь конкретної держави або групи держав, не перешкоджає здійсненню сумлінної торгівлі й не утискає прав держав, передбачених статтею 51 Статуту ООН, на придбання засобів для власної оборони.

Держави-учасниці домовилися про те, що знову створений міжнародний режим експортного контролю не повинен мати будь-яких “чорних списків”" держав, для яких повинні встановлюватися які-небудь експортні обмеження (якщо тільки такі обмеження не накладені Радою Безпеки ООН). Замість цього у рамках режиму запропоновано здійснювати моніторинг поводження держав, що не входять у даний режим, з метою своєчасного прийняття спільних рішень про правила експорту “військових” та “подвійних” товарів до таких держав.

Метою ВД стало сприяння регіональній та міжнародній безпеці та стабільності шляхом підвищення прозорості і посилення відповідальності у передачах звичайних озброєнь та пов’язаних з ними товарів подвійного використання, запобігаючи таким чином дестабілізуючим накопиченням таких озброєнь. У рамках діяльності цієї організації держави-учасниці, за допомогою своєї національної політики, прагнутимуть забезпечувати, щоб передачі озброєнь і пов’язаних з ними товарів подвійного використання не сприяли розвитку або посиленню військових спроможностей держав-отримувачів, якщо це суперечить цілям регіональної та міжнародної безпеки та стабільності.

Метою ВД стало також посилання співробітництва між державами-учасницями, спрямованого на запобігання придбанню озброєнь та товарів подвійного використання для їх застосування у військових цілях у випадках, коли ситуація в державі-отримувачі чи у відповідному регіоні є причиною занепокоєння держав-учасниць.

ВД стала доповненням до вже існуючих міжнародних режимів контролю над звичайними озброєннями, а також інших заходів, спрямованих на досягнення прозорості та посилення відповідальності у передачах озброєнь та пов’язаних з ними товарів подвійного використання. Структура міжнародного режиму ВД наведена на мал. 4.2.

В рамках ВД контроль за міжнародними передачами звичайних озброєнь та пов’язаних з ними товарів подвійного використання здійснюється у відповідності до прийнятих під час засновницького пленарного засідання у липні 1996 року Керівних принципів (Початкових положень) та узгоджених переліків (контрольних списків) відповідних товарів.

Серед іншого Керівні принципи режиму “Вассенаарська домовленість” охоплюють:

принципи прийняття рішень про видачу експортних ліцензій (дозволів) на передачі товарів подвійного використання;

принципи внесення змін і доповнень до контрольних списків;

принципи установлення й контролю кінцевих користувачів у державах-імпортерах;

принципи контролю за реекспортом і передачами експортованих товарів третім особам;

принципи та процедури обміну інформацією між державами-учасницями режиму.

Держави, що приєдналися до ВД, погодилися здійснювати на добровільній та конфіденційній основі обмін “чутливою” інформацією про експорт та імпорт товарів, здійснювати консультації щодо передач “військових” товарів та окремих категорій “подвійних” товарів, а також сприяти встановленню взаємопорозуміння при можливих ризиках таких передач.

Процедури ліцензування міжнародних передач товарів режиму ВД здійснюються на основі національних законодавств держав-учасниць.

Основою ВД є відповідні контрольні списки товарів військового призначення та пов’язаних з ними товарів подвійного використання.

Список товарів і технологій подвійного використання має три розділи:

розділ 1 – базовий список,

розділ 2 – список “чутливих” товарів і технологій,

розділ 3 – список “дуже чутливих” товарів і технологій.

Обмін інформацією щодо “чутливих” та “дуже чутливих” товарів подвійного використання режиму ВД здійснюється на підставі взаємноузгоджених переліків до списків товарів подвійного використання. Відповідно до Первісних елементів ВД, залежно від конкретних товарів, визначена процедура обміну інформацією між державами-учасницями даного режиму, яка передбачає, що держава-учасниця:

повідомляє інші держави-учасниці про всі відмови у видачі ліцензій (дозволів) державам, що не є учасницями ВД, відносно номенклатури товарів, які включені в Список товарів і технологій подвійного використання тоді, коли причини відмов відповідають цілям домовленостей;

інформує інші держави-учасниці про всі відмови у видачі ліцензій (дозволів) державам, що не є учасницями ВД, на сукупній основі з періодичністю два рази в рік відносно товарів, які визначені у розділі 1 Списку товарів і технологій подвійного використання;

повідомляє інші держави-учасниці про всі відмови у видачі ліцензій (дозволів) державам, що не є учасницями ВД, на індивідуальній основі відносно товарів, які визначені у розділах 2 і 3 Списку товарів і технологій подвійного використання (тобто відносно “чутливих” і “дуже чутливих” товарів подвійного використання). Держави-учасниці погодилися з тім, що зазначені повідомлення будуть направлятися вчасно, переважно протягом 30, але не більше 60 днів з моменту відмови у видачі ліцензій (дозволів);

повідомляє інші держави-учасниці на сукупній основі двічі в рік про всі видані ліцензії або передачі, відповідно до мети домовленостей, сторонам, що не є учасницями ВД, відносно товарів, які визначені у розділах 2 і 3 Списку товарів і технологій подвійного використання.

Держави-учасниці, застосовуючи національне законодавство й критерії, з особливою увагою домовилися підходити до розгляду експортних операцій відносно “дуже чутливих” товарів і технологій, які визначені у розділі 3 Списку товарів і технологій подвійного використання, а також про те, що серйозна увага буде приділятися процедурі обміну інформацією зі звичайних озброєнь.

Під час прийняття рішень про передачі товарів, що охоплюються режимом, поряд з Керівними принципами діяльності ВД, держави-учасниці режиму погодилися з наступними принципами та процедурами, що застосовуються шляхом використання власного національного законодавства та політики:

“Елементи об’єктивного аналізу та консультацій з питань потенційно дестабілізуючих накопичень звичайних видів зброї”, що прийняті на пленумі ВД у грудні 1998 року;

“Заява про взаєморозуміння щодо нематеріалізованих передач програмного забезпечення та технологій”, що прийнята на пленумі ВД у грудні 2001 року;

“Краща практика експорту легких озброєнь та стрілецької зброї (ЛОСЗ)”, що прийнята на пленумі ВД у грудні 2002 року;

“Елементи експортного контролю за переносними зенітно-ракетними комплексами (ПЗРК)”, що прийняті на пленумі ВД у грудні 2003 року;

“Елементи впровадження дієвого законодавства у сфері посередницької діяльності при торгівлі зброєю”, що прийняті на пленумі ВД у грудні 2003 року;

“Заява про порозуміння щодо контролю над товарами подвійного використання, не внесеними до Контрольних переліків”, що прийняті на пленумі ВД у грудні 2003 року.

Станом на квітень 2012 року участь у міжнародному режимі експортного контролю “Вассенаарська домовленість” беруть 40 держав, а саме: Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканська Республіка (ПАР), Польща, Португалія, Республіка Корея (Південна), Російська Федерація, Румунія, Словаччина, Словенія, Сполучені Штати Америки (США), Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія.