- •Експортний контроль
- •Системі міжнародної безпеки
- •_______________“Видавництво………” ______________
- •Автори навчального посібника
- •Список скорочень
- •1.1. Міжнародна безпека
- •1.1.1. Поняття міжнародної безпеки
- •1.1.2. Система забезпечення міжнародної безпеки
- •1.1.3. Режими міжнародної безпеки
- •1.2. Експортний контроль як міжнародний режим
- •1.3. Зв’язок режимів експортного контролю з іншими договорами та ініціативами в сфері контролю над озброєннями
- •1.3.1. Регістр оон зі звичайних озброєнь
- •1.3.2. Договір про звичайні збройні сили в Європі
- •1.3.3. Експортний контроль та заходи воєнної довіри
- •1.3.4. Експортний контроль та заходи з контролю озброєнь
- •2.1. Витоки формування режиму експортного контролю
- •2.2. Плани всеосяжного контролю
- •2.2.1. “План Баруха” та “план Громика”
- •2.2.2. Програма “Атом заради миру”
- •2.2.3. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї
- •2.3. Еволюція експортного контролю у 1970-х роках
- •2.4. Створення міжнародної системи експортного контролю
- •2.4.1. Створення систем експортного контролю у сфері ядерного нерозповсюдження
- •2.4.2. Створення систем експортного контролю у сфері ракетного нерозповсюдження
- •2.4.3. Створення систем експортного контролю у сфері хімічного та біологічного нерозповсюдження
- •2.4.4. Створення систем експортного контролю звичайних озброєнь та пов’язаних з ними товарів подвійного використання
- •2.5. Проблема ядерного та інших видів тероризму
- •2.5.1. Ядерний тероризм
- •2.5.2. Радіаційний тероризм
- •3.1. Роль оон у нерозповсюдженні ядерної зброї
- •3.2. Становлення та розвиток експортного контролю в Євросоюзі
- •3.3. Регіональні організації, що мають відношення до експортного контролю
- •3.3.1. Європейська Спільнота з Атомної Енергії
- •3.3.2. Аргентинсько-Бразильська Агенція з обліку та контролю ядерних матеріалів
- •3.4. Ініціативи щодо обмеження звичайних озброєнь та зміцнення режимів нерозповсюдження
- •3.5. Процес встановлення експортного контролю у колишніх радянських республіках
- •3.6. Процес встановлення експортного контролю в Україні
- •4.1. Загальна сутність міжнародних режимів експортного контролю
- •4.2. Зміст міжнародних режимів експортного контролю
- •4.2.1. Режим “Вассенаарська домовленість”
- •4.2.2. Режим контролю за ракетними технологіями
- •4.2.3. Режим експортного контролю у сфері
- •4.2.4. Режим експортного контролю у сфері
- •4.3. Україна в міжнародному режимі з експортного контролю
- •4.3.1. Діяльність у режимі Вассенаарська домовленість
- •4.3.2. Діяльність у режимі контролю ракетних технологій
- •4.3.3. Діяльність у режимі Група ядерних постачальників та Комітеті Зангера
- •4.3.4. Діяльність у режимі Австралійська група
- •4.3.5. Діяльність у інших ініціативах з нерозповсюдження та
- •5.1. Загальне поняття про галузь експортного контролю
- •5.2. Етапи розвитку законодавства України в галузі експортного контролю
- •5.3. Правові засади державного експортного контролю України
- •5.4. Вплив базових актів законодавства на здійснення процедур державного експортного контролю
- •5.4.1. Конституція України
- •5.4.2. Міжнародні договори України
- •5.4.3. Закони України
- •5.5. Закон про експортний контроль
- •6.1. Організація системи державного експортного контролю України
- •6.2. Прийняття рішень в системі експортного контролю
- •6.2.1. Моделі прийняття рішень
- •6.2.2. Комплексна оцінка прийняття рішень
- •6.2.3. Ризики прийняття рішень про міжнародні передачі товарів
- •6.3. Базова термінологія експортного контролю
- •6.3.1. Міжнародні передачі товарів
- •6.3.2. Ембарго
- •6.3.3. Товари
- •6.3.4. Товари військового призначення
- •6.3.5. Товари подвійного використання
- •6.3.6. Кінцеві споживачі
- •6.3.7. Військове кінцеве використання
- •6.3.8. Суб’єкт здійснення міжнародних передач товарів
- •6.3.9. Дозвіл та висновок
- •6.3.10. Державний експортний контроль
- •6.3.11. Система внутрішньофірмового експортного контролю
- •6.3.12. Документ про гарантію
- •6.4. Процедури здійснення експортного контролю
- •6.4.1. Поняття “контролю” у системі експортного контролю
- •6.4.3. Етапи застосування процедур експортного контролю
- •6.4.4. Дозвільні документи
- •6.4.5. Митний контроль
- •7.1. Застосування процедур державного експортного контролю
- •7.2. Загальні процедури
- •7.2.1. Списки товарів
- •7.2.2. Контроль товарів не внесених до списків
- •7.2.3. Класифікація та ідентифікація товарів
- •7.2.4. Встановлення порядків здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів
- •7.2.5. Експертиза в галузі експортного контролю
- •7.2.6. Реєстрація
- •7.2.7. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
- •7.3. Процедури державного експортного контролю пов’язані із здійсненням міжнародних передач товарів
- •7.3.1. Повноваження на здійснення експорту чи імпорту
- •7.3.2. Контроль за проведенням переговорів
- •7.3.3. Контроль гарантій щодо кінцевого використання товарів
- •7.3.4. Контроль наявності та достатності гарантії
- •7.3.5. Контроль під час надання дозвільних документів
- •7.4. Процедури державного експортного контролю, що здійснюються під час постачання та після постачання товарів
- •7.4.1. Контроль звітності про використання дозвільних документів та про фактичне використання товарів
- •7.4.2. Контроль доставки товарів
- •(А) Державний контроль за виконанням кінцевими споживачами в Україні зобов’язань за гарантіями щодо використання імпортованих товарів у заявлених цілях
- •7.4.3. Контроль використання товарів у заявлених цілях
- •(В) Перевірки використання іноземними кінцевими споживачами товарів, які були імпортовані з України, з наданням державних гарантій щодо їх використання у заявлених цілях
- •8.1. Загальні положення впровадження систем експортного контролю на підприємствах
- •8.1.1. Мета створення систем експортного контролю на підприємствах
- •8.1.2. Нормативно-правове підґрунтя створення свфек
- •8.1.3. Роль керівництва підприємства у створенні свфек
- •8.2. Організаційні засади створення системи внутрішньофірмового експортного контролю підприємства
- •8.2.1. Організація свфек на підприємстві
- •8.2.2. Підрозділ експортного контролю підприємства
- •8.2.3. Державна атестація свфек підприємства
- •8.3. Функціонування системи внутрішньофірмового експортного контролю підприємства
- •8.3.1. Стадії функціонування свфек підприємства
- •8.3.2. Роботи свфек підприємства, що передують реєстрації
- •8.3.3. Реєстрація підприємства в Держекспортконтролі
- •8.3.4. Визначення процедур експорту товарів
- •8.3.5. Проведення переговорів, пов’язаних з укладанням контрактів
- •8.3.6. Врахування вимог щодо міжнародних передач товарів під час укладання контрактів
- •8.3.7. Отримання від іноземного суб’єкта документів
- •8.3.8. Отримання дозвільних документів
- •8.3.9. Здійснення міжнародної передачі товарів
- •8.3.10. Контроль кінцевого використання товарів
- •8.3.11. Звітування
- •8.4. Система виявлення ризиків
- •8.4.1. Обізнаність персоналу підприємства
- •8.4.2. “Червоні прапорці” виявлення ризиків
- •8.5. Інструменти забезпечення функціонування свфек
- •8.5.1. Кадровий ресурс
- •Організаційний ресурс
- •8.5.3. Матеріально-технічний ресурс
- •8.5.4. Інформаційний ресурс
- •9.1. Загальний підхід до правозастосування у галузі державного експортного контролю
- •9.2. Формалізовані моделі застосування санкцій до суб’єктів, що порушили правила експортного контролю
- •Порушення
- •Порушення
- •Порушення
- •Без порушень
- •9.3. Процедури правозастосування у галузі державного експортного контролю
- •9.4. Накладання штрафів за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю та їх сплата
- •9.5. Застосування додаткових санкцій
- •9.5.1. Повноваження Держекспортконтролю
- •9.5.2. Повноваження інших державних органів
- •9.5.3. Відповідальність за збитки, які суб’єкти зазнають внаслідок застосування додаткових санкції
- •9.6. Адміністративна відповідальність у галузі державного експортного контролю
- •9.6.1. Загальні питання адміністративного правозастосування у галузі державного експортного контролю
- •9.6.2. Справи про адміністративні правопорушення
- •9.7. Кримінальна відповідальність у галузі державного експортного контролю
- •9.7.1. Загальні питання кримінальної відповідальності у галузі державного експортного контролю
- •9.7.2. Особливості визначення кримінальної відповідальності у галузі державного експортного контролю
- •Тема 10
- •10.1. Загальний підхід до експортного контролю держав-членів Європейського Союзу
- •10.2. Процедури експортного контролю єс відносно товарів військового призначення
- •10.2.1. Правова база військового контролю
- •10.2.2. Спільні критерії прийняття рішень щодо експорту військових товарів
- •10.2.3. Загальний підхід до розгляду заяв про “військовий” експорт
- •10.2.4. Врахування відмов у “військовому” експорті
- •10.3. Процедури експортного контролю єс відносно товарів подвійного використання
- •10.3.1. Загальний підхід до контролю товарів подвійного використання
- •10.3.2. Правова база експортного контролю товарів подвійного використання
- •10.3.3. Базова термінологія держав єс стосовно
- •10.3.4. Процедури контролю товарів подвійного використання
- •10.3.5. Дозвільні документи
- •10.3.6. Врахування відмов відносно експорту подвійних товарів
- •10.3.7. Митні процедури
- •10.3.8. Заходи з контролю діяльності експортерів
- •10.4. Контрольний список товарів подвійного
- •10.4.1. Структура єдиного контрольного списку
- •Мал. 10.2. Структура єдиного списку тпв єс
- •10.4.2. Структура національних списків
- •10.4.3. Оновлення списків
- •10.5. Заходи правозастосування
- •10.6. Вдосконалення системи експортного контролю єс
9.7. Кримінальна відповідальність у галузі державного експортного контролю
Кримінальним кодексом України встановлено сувору відповідальність фізичних осіб-громадян за порушення законодавства у галузі державного експортного контролю.
Безпосередньо порушення законодавства у галузі державного експортного контролю, вчинення яких тягне за собою кримінальну відповідальність, визначені у статті 333 Кримінального кодексу України (порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю). Зазначена стаття передбачає, що:
(1) Порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, –
карається штрафом від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
(2) Те саме діяння, вчинене повторно або організованою групою, –
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Під час розгляду питань про “кримінальні” правопорушення у галузі державного експортного контролю застосовуються також і інші статті Кримінального кодексу, перш за все, стаття 201 (контрабанда), яка передбачає, що:
(1) Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, –
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.
(2) Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
Крім зазначених статей Кодексу, до статей, що пов’язані із правопорушеннями у галузі державного експортного контролю слід віднести статтю 265 (незаконне поводження з радіоактивними матеріалами) та статтю 440 (розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення).
Так статтею 265 передбачено, що:
(1) придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів (джерел іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин або ядерних матеріалів, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді) без передбаченого законом дозволу –
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
(2) Ті самі дії, вчинені з метою спричинення загибелі людей, шкоди здоров’ю людей, майнової шкоди у великому розмірі або значного забруднення довкілля, –
караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
(3) Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони спричинили загибель людей, майнову шкоду у великому розмірі, значне забруднення довкілля чи інші тяжкі наслідки, –
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
Згідно з цією статтею майнова шкода вважається заподіяною у великому розмірі, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Статтею 440 передбачено, що:
Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
За ступенем тяжкості, відповідно до статті 12 Кодексу, злочини, що пов’язані із товарами, які підлягають державному експортному контролю, відносяться до середньої тяжкості (стаття 333), тяжких (стаття 440) та особливо тяжких (статті 201 та 265).
