6.4.3. Етапи застосування процедур експортного контролю

Встановлений законодавством загальний порядок контролю за міжнародними передачами товарів щодо яких застосовуються процедури державного експортного контролю, визначає:

складання списків товарів, що підлягають державному експортному контролю;

визначення порядків державного експортного контролю залежно від конкретних груп товарів;

здійснення експертиз у галузі державного експортного контролю, що пов’язані із прийняттям рішень про міжнародні передачі товарів та інших рішень у цій галузі;

попередню реєстрацію в Держекспортконтролі суб’єктів господарської діяльності України, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, як суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів;

отримання суб’єктами господарювання України, які мають намір здійснювати експорт, імпорт товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, відповідних повноважень від Кабінету Міністрів України на право здійснення такого експорту чи імпорту;

отримання суб’єктами, які мають намір укладати зовнішньоекономічні договори (контракти) щодо експорту товарів на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено часткове ембарго, відповідних висновків про можливість проведення переговорів, пов’язаних з укладенням таких договорів (контрактів);

виконання суб’єктами господарювання відповідних вимог щодо змісту зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів, які встановлені Кабінетом Міністрів України;

отримання суб’єктами відповідних дозволів чи висновків Держекспортконтролю на право здійснення конкретних міжнародних передач стосовно визначених у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) товарів, що підлягають державному експортному контролю;

проведення суб’єктами, а також відповідними державними органами України заходів щодо контролю доставки товарів до кінцевого споживача та їх використання цим споживачем у заявлених цілях;

митний контроль та митне оформлення товарів, що підлягають державному експортному контролю виключно на підставі відповідних дозволів чи висновків Держекспортконтролю;

надання до Держекспортконтролю звітів про фактично здійсненні міжнародні передачі товарів, визначених у дозволах, висновках чи міжнародних імпортних сертифікатах, що отримані суб’єктами, та про використання цих товарів у заявлених цілях;

притягнення до відповідальності суб’єктів, а також фізичних осіб за порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів.

Здійснення міжнародних передач товарів можливо розподілити на три головних етапи – підготовка передачі, здійснення передачі та процедури, що здійснюються під час постачання та після постачання товарів. Процедури державного експортного контролю застосовуються на кожному з трьох зазначених етапів міжнародних передач товарів.

6.4.4. Дозвільні документи

Право суб’єкта на здійснення відповідної міжнародної передачі товарів підтверджується наданням такому суб’єкту Держекспортконтролем відповідного дозвільного документа. В залежності від характеру конкретної міжнародної передачі дозвільний документ надається у формі дозволу або висновку.

Дозвіл Держекспортконтролю засвідчує право суб’єкта на здійснення ним експорту чи імпорту зазначених у дозволі товарів.

Висновок Держекспортконтролю засвідчує право суб’єкта на здійснення тимчасового ввезення/вивезення чи транзиту зазначених у висновку товарів, або право на проведення суб’єктом переговорів, пов’язаних із укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів до держав, стосовно яких установлено часткове ембарго на постачання таких товарів.

Головна відмінність між двома різновидами дозвільних документів (дозволом і висновком) полягає у відсутності цінових показників товарів у структурі форми висновку на відміну від форми дозволу.

Дозвільний документ може бути разовим, генеральним або відкритим.

Разовий дозвільний документ надається суб’єкту для:

здійснення експорту або імпорту товарів згідно із зовнішньоекономічними договорами (контрактами);

здійснення тимчасового ввезення/вивезення чи транзиту товарів;

проведення переговорів, пов’язаних із укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів до держав, стосовно яких установлено часткове ембарго на постачання таких товарів.

Разові дозвільні документи є дійсними протягом зазначеного у них строку, але не більш ніж один рік.

Генеральний дозвільний документ надається суб’єкту у разі, коли передбачається неодноразове:

здійснення експорту або імпорту товарів конкретним кінцевим споживачам на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що укладаються протягом дії такого дозволу;

здійснення тимчасового ввезення/вивезення чи транзиту товарів.

Генеральні дозвільні документи є дійсними протягом зазначеного у них строку, але не більш ніж три роки.

Відкритий дозвільний документ надається суб’єкту у разі, коли передбачається неодноразове:

здійснення експорту або імпорту товарів кінцевим споживачам конкретної держави призначення на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що укладаються протягом строку дії такого дозволу в рамках відповідних міжнародних договорів, або в разі здійснення експорту таких товарів до держав, які є учасниками міжнародних режимів експортного контролю чи стосовно яких здійснюється відповідна державна політика;

здійснення тимчасового ввезення/вивезення чи транзиту товарів.

Відкриті дозвільні документи є дійсними протягом зазначеного у них строку, але не більш ніж три роки.

Надання Держекспортконтролем генеральних, а тим більше відкритих дозволів, кожен із яких може замінити собою декілька разових, передбачає перенесення значної частини визначених законодавством процедур державного експортного контролю безпосередньо на рівень суб’єктів (експортерів/імпортерів). Загалом, це відповідає найкращій практиці розвинених держав світу, хоча і потребує підвищеної відповідальності у галузі державного експортного контролю з боку таких суб’єктів, із додатковим виділенням ними необхідних фінансових та виконавчих ресурсів для здійснення відповідних організаційних і технічних заходів. Мова йде про передбачену законодавством можливість надання генеральних та відкритих дозволів лише за умови створення суб’єктом відповідної системи внутрішньофірмового експортного контролю (атестованої Держекспортконтролем із наданням відповідного свідоцтва), яка забезпечуватиме дотримання вимог державного експортного контролю у процесі здійснення конкретних міжнародних передач товарів, забезпечення належного зберігання пов’язаних із такими передачами документів та подання Держекспортконтролю звітності про фактичне використання отриманих суб’єктом дозволів.

Генеральні та відкриті дозвільні документи є досить прогресивним кроком, який введений в національне законодавство у галузі експортного контролю. Такі документи надають суб’єкту змогу швидко реагувати на потреби ринку не отримуючи кожного разу дозвільних документів.