- •Експортний контроль
- •Системі міжнародної безпеки
- •_______________“Видавництво………” ______________
- •Автори навчального посібника
- •Список скорочень
- •1.1. Міжнародна безпека
- •1.1.1. Поняття міжнародної безпеки
- •1.1.2. Система забезпечення міжнародної безпеки
- •1.1.3. Режими міжнародної безпеки
- •1.2. Експортний контроль як міжнародний режим
- •1.3. Зв’язок режимів експортного контролю з іншими договорами та ініціативами в сфері контролю над озброєннями
- •1.3.1. Регістр оон зі звичайних озброєнь
- •1.3.2. Договір про звичайні збройні сили в Європі
- •1.3.3. Експортний контроль та заходи воєнної довіри
- •1.3.4. Експортний контроль та заходи з контролю озброєнь
- •2.1. Витоки формування режиму експортного контролю
- •2.2. Плани всеосяжного контролю
- •2.2.1. “План Баруха” та “план Громика”
- •2.2.2. Програма “Атом заради миру”
- •2.2.3. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї
- •2.3. Еволюція експортного контролю у 1970-х роках
- •2.4. Створення міжнародної системи експортного контролю
- •2.4.1. Створення систем експортного контролю у сфері ядерного нерозповсюдження
- •2.4.2. Створення систем експортного контролю у сфері ракетного нерозповсюдження
- •2.4.3. Створення систем експортного контролю у сфері хімічного та біологічного нерозповсюдження
- •2.4.4. Створення систем експортного контролю звичайних озброєнь та пов’язаних з ними товарів подвійного використання
- •2.5. Проблема ядерного та інших видів тероризму
- •2.5.1. Ядерний тероризм
- •2.5.2. Радіаційний тероризм
- •3.1. Роль оон у нерозповсюдженні ядерної зброї
- •3.2. Становлення та розвиток експортного контролю в Євросоюзі
- •3.3. Регіональні організації, що мають відношення до експортного контролю
- •3.3.1. Європейська Спільнота з Атомної Енергії
- •3.3.2. Аргентинсько-Бразильська Агенція з обліку та контролю ядерних матеріалів
- •3.4. Ініціативи щодо обмеження звичайних озброєнь та зміцнення режимів нерозповсюдження
- •3.5. Процес встановлення експортного контролю у колишніх радянських республіках
- •3.6. Процес встановлення експортного контролю в Україні
- •4.1. Загальна сутність міжнародних режимів експортного контролю
- •4.2. Зміст міжнародних режимів експортного контролю
- •4.2.1. Режим “Вассенаарська домовленість”
- •4.2.2. Режим контролю за ракетними технологіями
- •4.2.3. Режим експортного контролю у сфері
- •4.2.4. Режим експортного контролю у сфері
- •4.3. Україна в міжнародному режимі з експортного контролю
- •4.3.1. Діяльність у режимі Вассенаарська домовленість
- •4.3.2. Діяльність у режимі контролю ракетних технологій
- •4.3.3. Діяльність у режимі Група ядерних постачальників та Комітеті Зангера
- •4.3.4. Діяльність у режимі Австралійська група
- •4.3.5. Діяльність у інших ініціативах з нерозповсюдження та
- •5.1. Загальне поняття про галузь експортного контролю
- •5.2. Етапи розвитку законодавства України в галузі експортного контролю
- •5.3. Правові засади державного експортного контролю України
- •5.4. Вплив базових актів законодавства на здійснення процедур державного експортного контролю
- •5.4.1. Конституція України
- •5.4.2. Міжнародні договори України
- •5.4.3. Закони України
- •5.5. Закон про експортний контроль
- •6.1. Організація системи державного експортного контролю України
- •6.2. Прийняття рішень в системі експортного контролю
- •6.2.1. Моделі прийняття рішень
- •6.2.2. Комплексна оцінка прийняття рішень
- •6.2.3. Ризики прийняття рішень про міжнародні передачі товарів
- •6.3. Базова термінологія експортного контролю
- •6.3.1. Міжнародні передачі товарів
- •6.3.2. Ембарго
- •6.3.3. Товари
- •6.3.4. Товари військового призначення
- •6.3.5. Товари подвійного використання
- •6.3.6. Кінцеві споживачі
- •6.3.7. Військове кінцеве використання
- •6.3.8. Суб’єкт здійснення міжнародних передач товарів
- •6.3.9. Дозвіл та висновок
- •6.3.10. Державний експортний контроль
- •6.3.11. Система внутрішньофірмового експортного контролю
- •6.3.12. Документ про гарантію
- •6.4. Процедури здійснення експортного контролю
- •6.4.1. Поняття “контролю” у системі експортного контролю
- •6.4.3. Етапи застосування процедур експортного контролю
- •6.4.4. Дозвільні документи
- •6.4.5. Митний контроль
- •7.1. Застосування процедур державного експортного контролю
- •7.2. Загальні процедури
- •7.2.1. Списки товарів
- •7.2.2. Контроль товарів не внесених до списків
- •7.2.3. Класифікація та ідентифікація товарів
- •7.2.4. Встановлення порядків здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів
- •7.2.5. Експертиза в галузі експортного контролю
- •7.2.6. Реєстрація
- •7.2.7. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
- •7.3. Процедури державного експортного контролю пов’язані із здійсненням міжнародних передач товарів
- •7.3.1. Повноваження на здійснення експорту чи імпорту
- •7.3.2. Контроль за проведенням переговорів
- •7.3.3. Контроль гарантій щодо кінцевого використання товарів
- •7.3.4. Контроль наявності та достатності гарантії
- •7.3.5. Контроль під час надання дозвільних документів
- •7.4. Процедури державного експортного контролю, що здійснюються під час постачання та після постачання товарів
- •7.4.1. Контроль звітності про використання дозвільних документів та про фактичне використання товарів
- •7.4.2. Контроль доставки товарів
- •(А) Державний контроль за виконанням кінцевими споживачами в Україні зобов’язань за гарантіями щодо використання імпортованих товарів у заявлених цілях
- •7.4.3. Контроль використання товарів у заявлених цілях
- •(В) Перевірки використання іноземними кінцевими споживачами товарів, які були імпортовані з України, з наданням державних гарантій щодо їх використання у заявлених цілях
- •8.1. Загальні положення впровадження систем експортного контролю на підприємствах
- •8.1.1. Мета створення систем експортного контролю на підприємствах
- •8.1.2. Нормативно-правове підґрунтя створення свфек
- •8.1.3. Роль керівництва підприємства у створенні свфек
- •8.2. Організаційні засади створення системи внутрішньофірмового експортного контролю підприємства
- •8.2.1. Організація свфек на підприємстві
- •8.2.2. Підрозділ експортного контролю підприємства
- •8.2.3. Державна атестація свфек підприємства
- •8.3. Функціонування системи внутрішньофірмового експортного контролю підприємства
- •8.3.1. Стадії функціонування свфек підприємства
- •8.3.2. Роботи свфек підприємства, що передують реєстрації
- •8.3.3. Реєстрація підприємства в Держекспортконтролі
- •8.3.4. Визначення процедур експорту товарів
- •8.3.5. Проведення переговорів, пов’язаних з укладанням контрактів
- •8.3.6. Врахування вимог щодо міжнародних передач товарів під час укладання контрактів
- •8.3.7. Отримання від іноземного суб’єкта документів
- •8.3.8. Отримання дозвільних документів
- •8.3.9. Здійснення міжнародної передачі товарів
- •8.3.10. Контроль кінцевого використання товарів
- •8.3.11. Звітування
- •8.4. Система виявлення ризиків
- •8.4.1. Обізнаність персоналу підприємства
- •8.4.2. “Червоні прапорці” виявлення ризиків
- •8.5. Інструменти забезпечення функціонування свфек
- •8.5.1. Кадровий ресурс
- •Організаційний ресурс
- •8.5.3. Матеріально-технічний ресурс
- •8.5.4. Інформаційний ресурс
- •9.1. Загальний підхід до правозастосування у галузі державного експортного контролю
- •9.2. Формалізовані моделі застосування санкцій до суб’єктів, що порушили правила експортного контролю
- •Порушення
- •Порушення
- •Порушення
- •Без порушень
- •9.3. Процедури правозастосування у галузі державного експортного контролю
- •9.4. Накладання штрафів за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю та їх сплата
- •9.5. Застосування додаткових санкцій
- •9.5.1. Повноваження Держекспортконтролю
- •9.5.2. Повноваження інших державних органів
- •9.5.3. Відповідальність за збитки, які суб’єкти зазнають внаслідок застосування додаткових санкції
- •9.6. Адміністративна відповідальність у галузі державного експортного контролю
- •9.6.1. Загальні питання адміністративного правозастосування у галузі державного експортного контролю
- •9.6.2. Справи про адміністративні правопорушення
- •9.7. Кримінальна відповідальність у галузі державного експортного контролю
- •9.7.1. Загальні питання кримінальної відповідальності у галузі державного експортного контролю
- •9.7.2. Особливості визначення кримінальної відповідальності у галузі державного експортного контролю
- •Тема 10
- •10.1. Загальний підхід до експортного контролю держав-членів Європейського Союзу
- •10.2. Процедури експортного контролю єс відносно товарів військового призначення
- •10.2.1. Правова база військового контролю
- •10.2.2. Спільні критерії прийняття рішень щодо експорту військових товарів
- •10.2.3. Загальний підхід до розгляду заяв про “військовий” експорт
- •10.2.4. Врахування відмов у “військовому” експорті
- •10.3. Процедури експортного контролю єс відносно товарів подвійного використання
- •10.3.1. Загальний підхід до контролю товарів подвійного використання
- •10.3.2. Правова база експортного контролю товарів подвійного використання
- •10.3.3. Базова термінологія держав єс стосовно
- •10.3.4. Процедури контролю товарів подвійного використання
- •10.3.5. Дозвільні документи
- •10.3.6. Врахування відмов відносно експорту подвійних товарів
- •10.3.7. Митні процедури
- •10.3.8. Заходи з контролю діяльності експортерів
- •10.4. Контрольний список товарів подвійного
- •10.4.1. Структура єдиного контрольного списку
- •Мал. 10.2. Структура єдиного списку тпв єс
- •10.4.2. Структура національних списків
- •10.4.3. Оновлення списків
- •10.5. Заходи правозастосування
- •10.6. Вдосконалення системи експортного контролю єс
6.4.3. Етапи застосування процедур експортного контролю
Встановлений законодавством загальний порядок контролю за міжнародними передачами товарів щодо яких застосовуються процедури державного експортного контролю, визначає:
складання списків товарів, що підлягають державному експортному контролю;
визначення порядків державного експортного контролю залежно від конкретних груп товарів;
здійснення експертиз у галузі державного експортного контролю, що пов’язані із прийняттям рішень про міжнародні передачі товарів та інших рішень у цій галузі;
попередню реєстрацію в Держекспортконтролі суб’єктів господарської діяльності України, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, як суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів;
отримання суб’єктами господарювання України, які мають намір здійснювати експорт, імпорт товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, відповідних повноважень від Кабінету Міністрів України на право здійснення такого експорту чи імпорту;
отримання суб’єктами, які мають намір укладати зовнішньоекономічні договори (контракти) щодо експорту товарів на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено часткове ембарго, відповідних висновків про можливість проведення переговорів, пов’язаних з укладенням таких договорів (контрактів);
виконання суб’єктами господарювання відповідних вимог щодо змісту зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів, які встановлені Кабінетом Міністрів України;
отримання суб’єктами відповідних дозволів чи висновків Держекспортконтролю на право здійснення конкретних міжнародних передач стосовно визначених у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) товарів, що підлягають державному експортному контролю;
проведення суб’єктами, а також відповідними державними органами України заходів щодо контролю доставки товарів до кінцевого споживача та їх використання цим споживачем у заявлених цілях;
митний контроль та митне оформлення товарів, що підлягають державному експортному контролю виключно на підставі відповідних дозволів чи висновків Держекспортконтролю;
надання до Держекспортконтролю звітів про фактично здійсненні міжнародні передачі товарів, визначених у дозволах, висновках чи міжнародних імпортних сертифікатах, що отримані суб’єктами, та про використання цих товарів у заявлених цілях;
притягнення до відповідальності суб’єктів, а також фізичних осіб за порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів.
Здійснення міжнародних передач товарів можливо розподілити на три головних етапи – підготовка передачі, здійснення передачі та процедури, що здійснюються під час постачання та після постачання товарів. Процедури державного експортного контролю застосовуються на кожному з трьох зазначених етапів міжнародних передач товарів.
6.4.4. Дозвільні документи
Право суб’єкта на здійснення відповідної міжнародної передачі товарів підтверджується наданням такому суб’єкту Держекспортконтролем відповідного дозвільного документа. В залежності від характеру конкретної міжнародної передачі дозвільний документ надається у формі дозволу або висновку.
Дозвіл Держекспортконтролю засвідчує право суб’єкта на здійснення ним експорту чи імпорту зазначених у дозволі товарів.
Висновок Держекспортконтролю засвідчує право суб’єкта на здійснення тимчасового ввезення/вивезення чи транзиту зазначених у висновку товарів, або право на проведення суб’єктом переговорів, пов’язаних із укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів до держав, стосовно яких установлено часткове ембарго на постачання таких товарів.
Головна відмінність між двома різновидами дозвільних документів (дозволом і висновком) полягає у відсутності цінових показників товарів у структурі форми висновку на відміну від форми дозволу.
Дозвільний документ може бути разовим, генеральним або відкритим.
Разовий дозвільний документ надається суб’єкту для:
здійснення експорту або імпорту товарів згідно із зовнішньоекономічними договорами (контрактами);
здійснення тимчасового ввезення/вивезення чи транзиту товарів;
проведення переговорів, пов’язаних із укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів до держав, стосовно яких установлено часткове ембарго на постачання таких товарів.
Разові дозвільні документи є дійсними протягом зазначеного у них строку, але не більш ніж один рік.
Генеральний дозвільний документ надається суб’єкту у разі, коли передбачається неодноразове:
здійснення експорту або імпорту товарів конкретним кінцевим споживачам на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що укладаються протягом дії такого дозволу;
здійснення тимчасового ввезення/вивезення чи транзиту товарів.
Генеральні дозвільні документи є дійсними протягом зазначеного у них строку, але не більш ніж три роки.
Відкритий дозвільний документ надається суб’єкту у разі, коли передбачається неодноразове:
здійснення експорту або імпорту товарів кінцевим споживачам конкретної держави призначення на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що укладаються протягом строку дії такого дозволу в рамках відповідних міжнародних договорів, або в разі здійснення експорту таких товарів до держав, які є учасниками міжнародних режимів експортного контролю чи стосовно яких здійснюється відповідна державна політика;
здійснення тимчасового ввезення/вивезення чи транзиту товарів.
Відкриті дозвільні документи є дійсними протягом зазначеного у них строку, але не більш ніж три роки.
Надання Держекспортконтролем генеральних, а тим більше відкритих дозволів, кожен із яких може замінити собою декілька разових, передбачає перенесення значної частини визначених законодавством процедур державного експортного контролю безпосередньо на рівень суб’єктів (експортерів/імпортерів). Загалом, це відповідає найкращій практиці розвинених держав світу, хоча і потребує підвищеної відповідальності у галузі державного експортного контролю з боку таких суб’єктів, із додатковим виділенням ними необхідних фінансових та виконавчих ресурсів для здійснення відповідних організаційних і технічних заходів. Мова йде про передбачену законодавством можливість надання генеральних та відкритих дозволів лише за умови створення суб’єктом відповідної системи внутрішньофірмового експортного контролю (атестованої Держекспортконтролем із наданням відповідного свідоцтва), яка забезпечуватиме дотримання вимог державного експортного контролю у процесі здійснення конкретних міжнародних передач товарів, забезпечення належного зберігання пов’язаних із такими передачами документів та подання Держекспортконтролю звітності про фактичне використання отриманих суб’єктом дозволів.
Генеральні та відкриті дозвільні документи є досить прогресивним кроком, який введений в національне законодавство у галузі експортного контролю. Такі документи надають суб’єкту змогу швидко реагувати на потреби ринку не отримуючи кожного разу дозвільних документів.
