Без порушень

отримує прибуток

9.3. Процедури правозастосування у галузі державного експортного контролю

Загальним порядком правозастосування у галузі експортного контролю передбачено, що з метою запобігання правопорушенням у галузі експортного контролю Держекспортконтроль, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законодавством, мають право проводити розслідування, пов’язані з порушеннями законодавства у галузі експортного контролю, в тому числі здійснювати перевірки доставки до кінцевих споживачів товарів, відповідності їх фактичного використання заявленим цілям та відповідності законодавству документації, на підставі якої здійснено міжнародну передачу товарів. У разі виявлення порушень законодавства у галузі експортного контролю зазначені органи інформують про це Держекспортконтроль. За наявності достатньої інформації про намір вчинення або вчинення злочинів, предметом яких є товари, що підлягають державному експортному контролю, Держекспортконтроль інформує про це відповідні органи дізнання та досудового слідства.

Статтею 24 Закону “про експортний контроль” до порушень вимог законодавства в галузі державного експортного контролю віднесено такі порушення:

здійснення міжнародних передач товарів без отримання в установленому порядку дозволів, висновків чи документів про гарантії або здійснення таких передач на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання підроблених документів чи документів, що містять недостовірні відомості;

укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно міжнародних передач будь-яких товарів або участь у їх виконанні в будь-який інший спосіб, ніж передбачений цим Законом, якщо суб’єкту господарювання стало відомо, що такі товари можуть бути використані іноземною державою або іноземним суб’єктом господарської діяльності з метою створення зброї масового знищення чи засобів її доставки;

здійснення міжнародної передачі товару, незважаючи на те, що суб’єкту господарювання стало відомо, що товар буде використано в інших цілях або іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в зовнішньоекономічному договорі (контракті) чи пов’язаних з ним документах, на підставі яких було отримано дозвіл, висновок або міжнародний імпортний сертифікат;

навмисне приховування відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката;

здійснення міжнародних передач товарів з порушеннями умов, визначених у дозволах, висновках чи міжнародних імпортних сертифікатах, у тому числі після внесення без погодження із Держекспортконтролем змін до зовнішньоекономічного договору (контракту), що стосуються найменувань та реквізитів експортерів, імпортерів, посередників та кінцевих споживачів, а також найменувань товарів, зобов’язань про їх кінцеве використання та надання відповідних документів про гарантії;

проведення переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення експорту товарів, на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено часткове ембарго, виходячи з міжнародних зобов’язань України, без отримання відповідного позитивного висновку Держекспортконтролю;

неподання або несвоєчасне подання до Держекспортконтролю звітів та відповідних документів про підсумки проведення переговорів, а також про фактично здійснені експорт та імпорт товарів на підставі отриманих дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів, а також про використання цих товарів у заявлених цілях;

створення перешкод для виконання службових обов’язків посадовими особами Держекспортконтролю та інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, під час виконання ними своїх службових зобов’язань або невиконання законних вимог цих осіб;

безпідставна відмова в наданні інформації та документів, які вимагаються Держекспортконтролю або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль у межах своїх повноважень, їх навмисне викривлення або приховування;

навмисне знищення документів, пов’язаних з укладанням та виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення міжнародних передач товарів, на підставі яких були отримані дозволи, висновки чи міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення встановленого законом строку їх зберігання.

За порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю винні в таких порушеннях фізичні особи можуть бути притягнуті до кримінальної та адміністративної відповідальності, а до юридичних осіб можуть бути застосовані передбачені законодавством санкції (основні – у вигляді штрафів, та додаткові – у вигляді позбавлення певних прав). У разі виявлення зазначених вище порушень Держекспортконтроль має право накладати на суб’єктів – юридичних осіб, залежно від скоєного ними порушення, штрафи у розмірах від 100 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або в розмірах від 100 до 150 відсотків вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі.

Введення законом таких жорстких санкцій по відношенню до суб’єктів-юридичних осіб, як величезні штрафи, на практиці створює умови щодо виключення навмисних порушень з боку таких суб’єктів завдяки тому, що зазначені штрафи значно перевищують можливий прибуток цих суб’єктів від експорту товарів. Тобто здійснення будь-якої міжнародної передачі товарів з порушенням закону є економічно невигідним суб’єкту. Таким чином створено умови щодо економічної зацікавленості суб’єктів-юридичних осіб у безумовному виконанні законодавства в галузі державного експортного контролю.

Крім накладання зазначених штрафів законодавством передбачено право Держекспортконтролю встановлювати по відношенню до суб’єктів-юридичних осіб додаткові санкції, а саме:

скасовувати або зупиняти дію відповідно дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката;

скасовувати реєстрацію суб’єкта в Держекспортконтролі, що автоматично тягне за собою зупинення або скасування усіх наданих суб’єкту дозвільних документів та документів про гарантію, або скасування наданих йому відповідних повноважень.

У випадках, коли правопорушення у галузі державного експортного контролю вчинені суб’єктом, якому Кабінетом Міністрів України надані повноваження на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення або товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, Кабінет Міністрів України за поданням Держекспортконтролю може скасувати раніше надані такому суб’єкту повноваження, якщо внаслідок таких правопорушень завдано значної шкоди політичним або економічним інтересам держави, її національній безпеці або обороні.

Слід особливо підкреслити, що відповідно до законодавства держава не несе перед суб’єктом – юридичною особою відповідальності за збитки, яких цей суб’єкт може зазнати внаслідок застосування до нього основних чи додаткових санкцій, якщо така особа вчинила порушення законодавства у галузі експортного контролю, або у разі, коли такі дії випливають із необхідності забезпечення захисту національних інтересів чи дотримання міжнародних зобов’язань України щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеження передач звичайних видів товарів військового призначення.

У разі, коли суб’єкт – український імпортер або кінцевий споживач вчинили зазначені вище порушення, вони заносяться Держекспортконтролем до списку порушників правил експортного контролю. Аналогічні заходи здійснюються також і відносно іноземних імпортерів або кінцевих споживачів, що порушили прийняті на себе зобов’язання, які визначені у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або у наданих цими особами документах про гарантії чи інших документах. Крім того, за поданням Держекспортконтролю, МЗС дипломатичними каналами повідомляє компетентні державні органи держави іноземного суб’єкта про виявлені порушення.

Внесення суб’єкта до списку порушників не обмежує прав такого суб’єкта, але в той же час суттєво ускладнює отримання дозвільних документів відносно зовнішньоекономічних операцій у яких бере участь такий суб’єкт. Як правило, відносно таких суб’єктів у максимально можливому обсягу виконуються усі передбачені законом процедури перевірок, міжвідомчих узгоджень та з’ясування обставин поставок із відповідними державними органами держав-імпортерів, держав-кінцевих споживачів та держав-учасниць міжнародних режимів експортного контролю.

У разі вчинення суб’єктом зазначених вище правопорушень Держекспортконтроль, відповідно до законодавства, накладає на такого суб’єкта штраф у розмірі до 150 відсотків вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі. Значний розмір встановлених законом штрафних санкцій свідчить про небезпеку та тяжкість таких правопорушень, а також їх шкоду для держави та її національної безпеки.

Закон “про експортний контроль” чітко визначає розмір штрафів у випадках конкретних правопорушень, тому наявність обтяжуючих чи пом’якшуючих вину порушника обставин не впливає на встановлення його розміру.

Рішення Держекспортконтролю про накладання штрафів є актом правозастосування. Цей акт юридично констатує, тобто визначає, що конкретна юридична особа допустила конкретне правопорушення, крім того такий акт встановлює юридичний обов’язок суб’єкта-порушника сплатити штраф. Таке рішення Держекспортконтролю може бути оскаржено в суді.