- •Експортний контроль
- •Системі міжнародної безпеки
- •_______________“Видавництво………” ______________
- •Автори навчального посібника
- •Список скорочень
- •1.1. Міжнародна безпека
- •1.1.1. Поняття міжнародної безпеки
- •1.1.2. Система забезпечення міжнародної безпеки
- •1.1.3. Режими міжнародної безпеки
- •1.2. Експортний контроль як міжнародний режим
- •1.3. Зв’язок режимів експортного контролю з іншими договорами та ініціативами в сфері контролю над озброєннями
- •1.3.1. Регістр оон зі звичайних озброєнь
- •1.3.2. Договір про звичайні збройні сили в Європі
- •1.3.3. Експортний контроль та заходи воєнної довіри
- •1.3.4. Експортний контроль та заходи з контролю озброєнь
- •2.1. Витоки формування режиму експортного контролю
- •2.2. Плани всеосяжного контролю
- •2.2.1. “План Баруха” та “план Громика”
- •2.2.2. Програма “Атом заради миру”
- •2.2.3. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї
- •2.3. Еволюція експортного контролю у 1970-х роках
- •2.4. Створення міжнародної системи експортного контролю
- •2.4.1. Створення систем експортного контролю у сфері ядерного нерозповсюдження
- •2.4.2. Створення систем експортного контролю у сфері ракетного нерозповсюдження
- •2.4.3. Створення систем експортного контролю у сфері хімічного та біологічного нерозповсюдження
- •2.4.4. Створення систем експортного контролю звичайних озброєнь та пов’язаних з ними товарів подвійного використання
- •2.5. Проблема ядерного та інших видів тероризму
- •2.5.1. Ядерний тероризм
- •2.5.2. Радіаційний тероризм
- •3.1. Роль оон у нерозповсюдженні ядерної зброї
- •3.2. Становлення та розвиток експортного контролю в Євросоюзі
- •3.3. Регіональні організації, що мають відношення до експортного контролю
- •3.3.1. Європейська Спільнота з Атомної Енергії
- •3.3.2. Аргентинсько-Бразильська Агенція з обліку та контролю ядерних матеріалів
- •3.4. Ініціативи щодо обмеження звичайних озброєнь та зміцнення режимів нерозповсюдження
- •3.5. Процес встановлення експортного контролю у колишніх радянських республіках
- •3.6. Процес встановлення експортного контролю в Україні
- •4.1. Загальна сутність міжнародних режимів експортного контролю
- •4.2. Зміст міжнародних режимів експортного контролю
- •4.2.1. Режим “Вассенаарська домовленість”
- •4.2.2. Режим контролю за ракетними технологіями
- •4.2.3. Режим експортного контролю у сфері
- •4.2.4. Режим експортного контролю у сфері
- •4.3. Україна в міжнародному режимі з експортного контролю
- •4.3.1. Діяльність у режимі Вассенаарська домовленість
- •4.3.2. Діяльність у режимі контролю ракетних технологій
- •4.3.3. Діяльність у режимі Група ядерних постачальників та Комітеті Зангера
- •4.3.4. Діяльність у режимі Австралійська група
- •4.3.5. Діяльність у інших ініціативах з нерозповсюдження та
- •5.1. Загальне поняття про галузь експортного контролю
- •5.2. Етапи розвитку законодавства України в галузі експортного контролю
- •5.3. Правові засади державного експортного контролю України
- •5.4. Вплив базових актів законодавства на здійснення процедур державного експортного контролю
- •5.4.1. Конституція України
- •5.4.2. Міжнародні договори України
- •5.4.3. Закони України
- •5.5. Закон про експортний контроль
- •6.1. Організація системи державного експортного контролю України
- •6.2. Прийняття рішень в системі експортного контролю
- •6.2.1. Моделі прийняття рішень
- •6.2.2. Комплексна оцінка прийняття рішень
- •6.2.3. Ризики прийняття рішень про міжнародні передачі товарів
- •6.3. Базова термінологія експортного контролю
- •6.3.1. Міжнародні передачі товарів
- •6.3.2. Ембарго
- •6.3.3. Товари
- •6.3.4. Товари військового призначення
- •6.3.5. Товари подвійного використання
- •6.3.6. Кінцеві споживачі
- •6.3.7. Військове кінцеве використання
- •6.3.8. Суб’єкт здійснення міжнародних передач товарів
- •6.3.9. Дозвіл та висновок
- •6.3.10. Державний експортний контроль
- •6.3.11. Система внутрішньофірмового експортного контролю
- •6.3.12. Документ про гарантію
- •6.4. Процедури здійснення експортного контролю
- •6.4.1. Поняття “контролю” у системі експортного контролю
- •6.4.3. Етапи застосування процедур експортного контролю
- •6.4.4. Дозвільні документи
- •6.4.5. Митний контроль
- •7.1. Застосування процедур державного експортного контролю
- •7.2. Загальні процедури
- •7.2.1. Списки товарів
- •7.2.2. Контроль товарів не внесених до списків
- •7.2.3. Класифікація та ідентифікація товарів
- •7.2.4. Встановлення порядків здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів
- •7.2.5. Експертиза в галузі експортного контролю
- •7.2.6. Реєстрація
- •7.2.7. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
- •7.3. Процедури державного експортного контролю пов’язані із здійсненням міжнародних передач товарів
- •7.3.1. Повноваження на здійснення експорту чи імпорту
- •7.3.2. Контроль за проведенням переговорів
- •7.3.3. Контроль гарантій щодо кінцевого використання товарів
- •7.3.4. Контроль наявності та достатності гарантії
- •7.3.5. Контроль під час надання дозвільних документів
- •7.4. Процедури державного експортного контролю, що здійснюються під час постачання та після постачання товарів
- •7.4.1. Контроль звітності про використання дозвільних документів та про фактичне використання товарів
- •7.4.2. Контроль доставки товарів
- •(А) Державний контроль за виконанням кінцевими споживачами в Україні зобов’язань за гарантіями щодо використання імпортованих товарів у заявлених цілях
- •7.4.3. Контроль використання товарів у заявлених цілях
- •(В) Перевірки використання іноземними кінцевими споживачами товарів, які були імпортовані з України, з наданням державних гарантій щодо їх використання у заявлених цілях
- •8.1. Загальні положення впровадження систем експортного контролю на підприємствах
- •8.1.1. Мета створення систем експортного контролю на підприємствах
- •8.1.2. Нормативно-правове підґрунтя створення свфек
- •8.1.3. Роль керівництва підприємства у створенні свфек
- •8.2. Організаційні засади створення системи внутрішньофірмового експортного контролю підприємства
- •8.2.1. Організація свфек на підприємстві
- •8.2.2. Підрозділ експортного контролю підприємства
- •8.2.3. Державна атестація свфек підприємства
- •8.3. Функціонування системи внутрішньофірмового експортного контролю підприємства
- •8.3.1. Стадії функціонування свфек підприємства
- •8.3.2. Роботи свфек підприємства, що передують реєстрації
- •8.3.3. Реєстрація підприємства в Держекспортконтролі
- •8.3.4. Визначення процедур експорту товарів
- •8.3.5. Проведення переговорів, пов’язаних з укладанням контрактів
- •8.3.6. Врахування вимог щодо міжнародних передач товарів під час укладання контрактів
- •8.3.7. Отримання від іноземного суб’єкта документів
- •8.3.8. Отримання дозвільних документів
- •8.3.9. Здійснення міжнародної передачі товарів
- •8.3.10. Контроль кінцевого використання товарів
- •8.3.11. Звітування
- •8.4. Система виявлення ризиків
- •8.4.1. Обізнаність персоналу підприємства
- •8.4.2. “Червоні прапорці” виявлення ризиків
- •8.5. Інструменти забезпечення функціонування свфек
- •8.5.1. Кадровий ресурс
- •Організаційний ресурс
- •8.5.3. Матеріально-технічний ресурс
- •8.5.4. Інформаційний ресурс
- •9.1. Загальний підхід до правозастосування у галузі державного експортного контролю
- •9.2. Формалізовані моделі застосування санкцій до суб’єктів, що порушили правила експортного контролю
- •Порушення
- •Порушення
- •Порушення
- •Без порушень
- •9.3. Процедури правозастосування у галузі державного експортного контролю
- •9.4. Накладання штрафів за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю та їх сплата
- •9.5. Застосування додаткових санкцій
- •9.5.1. Повноваження Держекспортконтролю
- •9.5.2. Повноваження інших державних органів
- •9.5.3. Відповідальність за збитки, які суб’єкти зазнають внаслідок застосування додаткових санкції
- •9.6. Адміністративна відповідальність у галузі державного експортного контролю
- •9.6.1. Загальні питання адміністративного правозастосування у галузі державного експортного контролю
- •9.6.2. Справи про адміністративні правопорушення
- •9.7. Кримінальна відповідальність у галузі державного експортного контролю
- •9.7.1. Загальні питання кримінальної відповідальності у галузі державного експортного контролю
- •9.7.2. Особливості визначення кримінальної відповідальності у галузі державного експортного контролю
- •Тема 10
- •10.1. Загальний підхід до експортного контролю держав-членів Європейського Союзу
- •10.2. Процедури експортного контролю єс відносно товарів військового призначення
- •10.2.1. Правова база військового контролю
- •10.2.2. Спільні критерії прийняття рішень щодо експорту військових товарів
- •10.2.3. Загальний підхід до розгляду заяв про “військовий” експорт
- •10.2.4. Врахування відмов у “військовому” експорті
- •10.3. Процедури експортного контролю єс відносно товарів подвійного використання
- •10.3.1. Загальний підхід до контролю товарів подвійного використання
- •10.3.2. Правова база експортного контролю товарів подвійного використання
- •10.3.3. Базова термінологія держав єс стосовно
- •10.3.4. Процедури контролю товарів подвійного використання
- •10.3.5. Дозвільні документи
- •10.3.6. Врахування відмов відносно експорту подвійних товарів
- •10.3.7. Митні процедури
- •10.3.8. Заходи з контролю діяльності експортерів
- •10.4. Контрольний список товарів подвійного
- •10.4.1. Структура єдиного контрольного списку
- •Мал. 10.2. Структура єдиного списку тпв єс
- •10.4.2. Структура національних списків
- •10.4.3. Оновлення списків
- •10.5. Заходи правозастосування
- •10.6. Вдосконалення системи експортного контролю єс
6.2.2. Комплексна оцінка прийняття рішень
Рішення, що приймаються у національних системах експортного контролю про згоду на експорт “чутливих” товарів (рішення щодо можливості надання дозвільних документів), ґрунтуються на відповідної комплексної оцінки показників економічної ефективності та показників безпеки, а також оцінки інших критеріїв, що застосовуються у таких системах.
Комплексна оцінка заяви суб’єкта є процедурою, яка застосовується національними органами експортного контролю з метою визначення відповідності конкретної міжнародної передачі “чутливих” товарів поточним та перспективним цілям держави у сферах економічного розвитку, національної та міжнародної безпеки. Визначення та застосування комплексної оцінки заяви суб’єкта створює “формалізовану” основу для прийняття рішень у галузі експортного контролю. Рівні прийняття рішень під час комплексної оцінки про можливість експорту “чутливих” товарів наведено на мал. 6.4.
Під час розгляду заяви про експорт НОЕК разом з іншими державними органами вирішують питання впливу конкретної міжнародної передачі “чутливих” товарів на показники національної та міжнародної безпеки, а також аналізує вплив такої передачі на фактори економічного розвитку.
Звісно НОЕК та інші державні органи насамперед оцінюють фактори поточної та перспективної безпеки (національної та міжнародної). За підсумками такої оцінки зазначені органи можуть дійти таких висновків:
вищий ранг – загрози поточної та перспективної безпеки, пов’язані із здійсненням експорту, відсутні. Такий рівень оцінки факторів безпеки свідчить про виконання усіх національних та міжнародних чинників експортного контролю та відсутність будь-яких міжнародних обмежень для реалізації експорту;
перший ранг – оцінка факторів поточної та перспективної безпеки на рівні національного органу експортного контролю позитивна, але остаточне рішення щодо відсутності загроз безпеки потребує аналізу інформації інших органів, тобто відсутність загроз повинна бути підтверджена за підсумками міжвідомчого узгодження;
другий ранг – остаточне рішення щодо оцінки факторів поточної та перспективної безпеки не може бути прийнято на рівні національного органу експортного контролю у зв’язку із виявленням суперечливих чинників, які потребують колегіального обговорення отриманої під час аналізу інформації, тобто відсутність загроз повинна бути підтверджена за підсумками міжвідомчого узгодження, колегіального обговорення та прийняття відповідного рішення;
нижчий ранг – оцінка факторів безпеки негативна, тобто здійснення експорту суперечить національним критеріям безпеки чи міжнародним зобов’язанням.
Ранг оцінки факторів безпеки, який надається заяві про експорт за підсумками оцінки поточних та перспективних факторів безпеки, є “безпековою” складовою комплексної оцінки заяви суб’єкта.
За аналогічною схемою розглядаються чинники поточної та перспективної економічної ефективності. Підсумками такого розгляду є віднесення заяви про експорт (з точки зору економічної ефективності) до одного з наступних рангів:
вищій – коли поточна і перспективна економічна ефективність є високою, тобто є підстави для згоди НОЕК щодо надання дозвільного документа про можливість здійснення експорту;
перший – коли високою є перспективна економічна ефективність, а поточна ефективність не досягає високих показників, тобто це “робота на перспективу”, але згода НОЕК щодо надання дозвільного документа про можливість здійснення експорту може бути надана ним після проведення додаткових консультацій з іншими державними органами (проведення так званого “міжвідомчого узгодження”);
другий – коли високою є поточна економічна ефективність, а перспективна ефективність не досягає високих показників, тобто це “разове постачання з певним економічним прибутком”. Згода НОЕК щодо надання дозвільного документа про можливість здійснення експорту у такому разі може бути надана ним після проведення “міжвідомчого узгодження” та колегіального розгляду доцільності експорту;
низький – коли і перспективна і поточна економічна ефективність є “сумнівними”, тобто реалізація заяви може призвести до негативних економічних наслідків.
На підставі відповідних рангів “безпеки” та “економічної ефективності” та за підсумками комплексної оцінки заяви про експорт, НОЕК може прийняти наступні рішення:
надати дозвільний документ (якщо комплексна оцінка заяви про експорт має вищу категорію);
рішення про надання дозвільного документа прийняти за підсумками міжвідомчого узгодження з причетними державними органами (якщо комплексна оцінка заяви про експорт має першу категорію);
рішення про надання дозвільного документа прийняти за підсумками міжвідомчого узгодження та колективного обговорення (якщо комплексна оцінка заяви про експорт має другу категорію);
відмовити у наданні дозвільного документа (якщо комплексна оцінка заяви про експорт має категорію “відмова”).
Таким чином, комплексна оцінка заяви про експорт є формальною основою для створення процедур прийняття рішень про надання дозвільних документів на право міжнародних передач „чутливих” товарів. Спрощену процедуру прийняття рішення про надання дозвільного документа подано на мал. 6.5.
