10.3.5. Дозвільні документи

Дозвіл на експорт товарів надається компетентними органами держави ЄС, в якій засновано експортера. Цей дозвіл може бути індивідуальним, комунітарним генеральним, національним генеральним або глобальним.

Для отримання дозволів експортери подають до компетентних органів держави-експортера документи, що містять інформацію, необхідну для того, щоб компетентні національні органи мали вичерпні дані, що необхідні для прийняття відповідного рішення, зокрема про кінцевого користувача, державу призначення і кінцеве використання товару, що експортується. Якщо це доцільне, надання дозволу може залежати від обов’язкового попереднього надання сертифікату кінцевого споживача.

Дозвіл на посередницькі послуги надається компетентними органами держави ЄС, у якій брокер є резидентом або його засновано. Такий дозвіл видається на встановлену кількість конкретних товарів, які переміщуються між двома або більшою кількістю третіх держав. Під час прийняття рішення про надання дозволу на посередницькі послуги компетентні органи зазначеної вище держави ЄС однозначно визначають місцезнаходження товарів, відносно яких надаються послуги, у третій державі, яка є державою походження товарів, а також визначають кінцевого користувача таких товарів та його точне місцезнаходження.

Для отримання дозволу на посередницькі послуги посередники надають компетентним органам усю релевантну інформацію, необхідну для прийняття рішення про видачу дозволу, зокрема повну інформацію щодо місцезнаходження подвійних товарів у третій державі, яка є державою походження таких товарів, однозначний опис згаданих товарів та їх кількості, третіх сторін, які беруть участь у трансакції, третьої держави призначення, кінцевого користувача у зазначеній третій державі та його місцезнаходження.

Під час прийняття рішень про видачу або відмову у видачі дозвільного документу розглядають усю необхідну для прийняття такого рішення інформацію, у тому числі вони враховують:

зобов’язання, які вони прийняли на себе як члени відповідних режимів нерозповсюдження, домовленостей в сфері експортного контролю та зобов’язання, що випливають з ратифікованих ними міжнародних договорів;

зобов’язання згідно з санкціями, що накладені відповідно до спільної позиції чи спільних дій, ухваленими Радою ЄС або рішеннями ОБСЄ, а також санкціями, що накладені відповідно до юридично обов’язкових резолюцій РБ ООН;

міркування, пов’язані з державною зовнішньою та безпековою політикою, у тому числі ті, що передбачені Спільною позицією відносно експорту зброї (Common Position of arms export 2008/944/CFSP) від 8 грудня 2008 року;

міркування, пов’язані із заявленим кінцевим використанням товарів та ризиком відхилення від такого використання;

відповідність процедур та засобів, які використовує експортер, для виконання ним вимог експортного контролю та умов конкретного дозвільного документу.

Якщо експорт міг би завдати шкоди суттєвим інтересам безпеки держави ЄС, вона може звернутися до іншої держави ЄС з проханням не надавати дозвіл на експорт, або, якщо такий дозвіл вже було надано, попросити про його анулювання, призупинення, зміну або відкликання. У такому разі держава ЄС, яка отримала таке прохання, негайно розпочинає консультації юридично необов’язкового характеру з державою, що звернулась з проханням. Консультації здійснюються у термін до 10 робочих днів. Якщо держава, до якої звернулись з проханням, вирішує надати дозвіл, вона повідомляє про таке рішення інші держави ЄС.

Перед тим як компетентні органи держави ЄС видадуть дозвіл на експорт або дозвіл на посередницькі послуги, або приймуть рішення з питання транзиту, вони аналізують усі чинні відмови або рішення стосовно заборони експорту чи транзиту подібних товарів. Метою такого аналізу є досягнення впевненості в тому, що інші держави ЄС не надавали відмов на видачу дозвільних документів або не забороняли транзит відносно фактично ідентичної трансакції (фактично ідентичної є трансакція з передачі виробу з фактично ідентичними параметрами або технічними характеристиками до одного й того ж кінцевого користувача або консигнатора). Під час таких процедур вони, перш за все, проводять консультації з компетентними органами держави або держав, які видали таку/такі відмову/відмови або прийняли рішення щодо заборони транзиту. Якщо після проведення таких консультацій компетентні органи держави ЄС приймають рішення видати дозвіл або дозволити транзит, вони інформують про це компетентні органи інших держав ЄС, а також надають усю релевантну інформацію для пояснення такого рішення.

Терміни, що необхідні для прийняття рішень відносно надання дозвільних документів, встановлюються національним законодавством держав ЄС.

Усі надані дозволи мають юридичну силу на усій території ЄС.