2.1. Витоки формування режиму експортного контролю

Витоки формування режиму експортного контролю пов’язані із початком холодної війни та спробами зупинити розповсюдження ядерної зброї у другій половині 1940-х років. Внаслідок першості США у створенні ядерної зброї та їх економічного та технологічного переважання у ядерній галузі на початку ядерної ери, саме від США виходили основні ініціативи у галузі ядерного нерозповсюдження, саме Вашингтон виступав ініціатором багатьох процесів у наступні роки, що вели до складання системи експортного контролю.

Одним із перших кроків на шляху нерозповсюдження та створення систем експортного контролю став Закон “Про атомну енергію” прийнятий Конгресом США у 1946 р.

Закон “Про атомну енергію” (Atomic Energy Act of 1946) називають ще “Законом Макмагона” за ім’ям сенатора-демократа, який його ініціював. Закон було підписано президентом Г. Труменом 1 серпня 1946 р., а чинності він набув 1січня 1947 р. “Закон Макмагона” сублімував прагнення США зберегти монополію на використання атомної енергії і відносив до закритих даних будь-яку інформацію, що відноситься до виробництва чи використання матеріалів, що розщеплюються. Закон визначав заборону на обмін інформацією, що стосувалась як військового, так і мирного використання атомної енергії, розповсюджуючись також на обмін інформацією із союзними до США державами. Закон вводив:

заборону на передачу матеріалу, що розщеплюється, будь-якій особі, що знаходиться поза юрисдикцією США, будь-якому іноземному уряду чи особі, що знаходиться у Сполучених Штатах, дії якої можуть зашкодити обороноздатності і безпеці держави (розділ 5d.);

заборону обміну інформацією, що стосується використання атомної енергії у промислових цілях, аж поки Конгрес США не проголосить, що створено ефективні та готові до впровадження міжнародні гарантії проти використання атомної енергії у деструктивних цілях;

поняття інформації для обмеженого користування, під якою розуміється будь-яка інформація, що стосується виробництва та застосування ядерної зброї, виробництва матеріалів, що розщеплюються, використання матеріалів, що розщеплюються, для виробництва енергії [розділ 10 в (1)].

2.2. Плани всеосяжного контролю

2.2.1. “План Баруха” та “план Громика”

У 1946 році представник США при ООН Б. Барух вніс на розгляд Комісії ООН з атомної енергії, утвореної на першій сесії Генеральної асамблеї ООН, план створення міжнародного органу, що здійснював би всеосяжний контроль над атомною енергією. За ім’ям представника США при ООН, який вніс цей план, цей план отримав неофіційну назву “План Баруха”. “План Баруха” передбачав забезпечити доступність використання атомної енергії у мирних цілях за умови запровадження контролю за видобутком урану та іншими стадіями технологічного циклу його переробки. Забороняючи іншим державам роботи, вже виконані США, план передбачав заборону на виробництво атомної зброї лише на завершальному етапі реалізації, що залишало б за Сполученими Штатами атомну монополію. План містив багато ідей щодо контролю над атомною енергією, що пізніше використовувались при створенні міжнародного режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

На противагу цьому плану СРСР вніс проект конвенції із заборони та знищення у тримісячний термін усієї атомної зброї. Цей проект більш відомий під неофіційною назвою “план Громика”. Взаємне небажання США та СРСР йти на поступки призвели до фактичного блокування пропозицій з “плану Громика”, хоча цей план містив багато позитивних ідей.

Після радянського ядерного випробування 29 серпня 1949 року та радянського термоядерного випробування у 1953 році США внесли суттєві зміни у свою ядерну політику. Так став очевидним провал політики ядерної секретності, що її дотримувались Сполучені Штати з 1946 року (а фактично, її елементи були присутні і в роки здійснення Манхеттенського проекту). Цей провал підкреслювався не тільки створенням радянського ядерного арсеналу, ядерним випробуванням, здійсненим Великобританією у 1952 році, але й бурхливим розвитком цивільних ядерних програм у Франції, Нідерландах, низці інших країн. І хоча США залишалися державою з найбільшими ядерними можливостями у військовій та цивільній галузі, але політика секретності блокувала здатність США взяти участь у розвитку міжнародного ядерного ринку, який бурхливо розвивався і формувався без участі американських компаній та врахування економічних та безпекових інтересів США. Намагання зберегти і зміцнити ядерну першість Сполучених Штатів, стати головним постачальником ядерних матеріалів та технологій у ядерній галузі, призвели до переоцінки ядерної політики США та до розробки програми “Атом заради миру”.