10.2. Процедури експортного контролю єс відносно товарів військового призначення

10.2.1. Правова база військового контролю

Держави ЄС протягом багатьох років відіграють ведучу роль у сфері контролю за експортом звичайних озброєнь. Так ще у 1998 році Рада Європи прийняла Кодекс поведінки ЄС щодо експорту озброєнь (Кодекс), яким встановлено вісім критеріїв щодо прийняття рішень відносно експорту звичайних озброєнь.

13 червня 2000 року Рада ЄС ухвалила Загальний військовий список ЄС, який має статус політичного зобов’язання в рамках Спільної політики у сфері зовнішніх відносин та безпеки. Цей Список регулярно оновлюється і є базовим документом на підставі якого створюються юридично зобов’язуючі документи ЄС та національні документи держав-членів, що пов’язані з контролем експорту звичайних озброєнь. Зазначений Список співпадає із військовим списком режиму “Вассенаарська домовленість”. Офіційна версія Загального військового списку ЄС розміщується в офіційних друкованих виданнях Ради Європи та на відповідній веб-сторінці Ради Європи.

Застосування критеріїв, що визначені у Кодексі, до військових товарів, що визначені у Загальному військовому списку ЄС, дозволило значною мірою гармонізувати підходи держав ЄС до експорту зброї.

Крім зазначених документів, у наступні роки Радою ЄС було прийнято низку інших юридично зобов’язуючих документів, що пов’язані із проблемами контролю за розповсюдженням звичайних озброєнь. Серед таких документів перш за все слід відмітити Спільний План дій 2002/589/CFSP, який ухвалено Радою Європи 12 липня 2002 року, котрим визначаються спільні дії держав ЄС відносно боротьби з дестабілізуючим накопиченням та розповсюдженням стрілецької зброї та легкого озброєння, а також Спільну Позицію 2003/468/CFSP, яку Рада Європи ухвалила 23 червня 2003 року, якою визначаються спільні підходи до контролю за посередницькою діяльністю у сфері торгівлі зброєю. Продовженням політики спільних підходів до експорту військових товарів стало затвердження Радою ЄС у грудні 2005 року стратегії боротьби з незаконним накопиченням та торгівлею стрілецькою зброєю та легким озброєнням і боєприпасами.

Подальшим кроком на шляху гармонізації підходів держав ЄС до військового експорту стало прийняття Радою Європи 8 грудня 2008 року Спільній позиції відносно експорту зброї (Common Position of arms export 2008/944/CFSP). З прийняттям Спільної позиції здійснено важливі заходи з оновлення та вдосконалення інструментів, що раніш були впроваджені Кодексом, а самі критерії Кодексу стали частиною позиції. Так у Спільної позиції визначено декілька нових елементів, які посилюють та розширюють підходи до розгляду заяв на військовий експорт. Ці елементи включають контроль за брокерською діяльністю, транзитом та невідчутними передачами технологій. Спільна позиція впроваджує необхідність індивідуального розгляду заяв на експорт товарів, що зазначені у Військовому списку, на підставі визначених у позиції критеріїв, а також впроваджує механізм обміну інформацією відносно відмов у військовому експорті, механізм врахування таких відмов, а також механізм взаємних консультацій відносно такого експорту. Спільна позиція також встановлює, що Спільний військовий список ЄС є рекомендаційним для створення відповідних національних військових списків, але не визначає необхідності безпосереднього керівництва ним. Крім зазначеного, Спільна позиція встановлює, що держави ЄС мають працювати у рамках Спільної зовнішньої політики безпеки (СЗППБ) щоб зміцнити своє співробітництво та сприяти зближенню підходів до експорту військових товарів.

Таким чином, станом на цей час Спільна позиція є базовим документом, яким держави ЄС керуються під час прийняття рішень про військовий експорт.