10.2.4. Врахування відмов у “військовому” експорті

Рішення надати дозвіл або відмовити у передачі військових товарів є виключною компетенцією держави-учасниці ЄС. Проте у випадках, коли одна з держав ЄС відмовила у наданні дозволу на експорт конкретних військових товарів, потрібно створення умов, за яких аналогічні за своєю суттю військові товари не будуть придбані шляхом їх імпорту з іншою держави ЄС. З цією метою у Спільній позиції відносно експорту зброї (Common Position of arms export 2008/944/CFSP) від 8 грудня 2008 року передбачено, що держава, якою надано “відмову” у експорті конкретного військового товару, повинна інформувати інші держави ЄС про подробиці заяви, щодо якої було відмовлено, шляхом надання відповідного повідомлення про відмову за встановленою формою.

Перед тим, як кожна з держав ЄС надасть дозвіл, в якому було відмовлено іншою державою або державами на ідентичну по суті операцію, вона повинна спочатку проконсультуватись з державою або державами, що відмовили. Якщо після таких консультацій держава-експортер все ж таки вирішить надати дозвіл, вона повинна повідомити про це державу/держави, що відмовили у наданні дозволу, з наданням детального роз’яснення до свого рішення.

Вважається, що відмова у наданні дозволу має місце, коли держава відмовила:

у наданні дозволу на фактичний продаж або експорт військових товарів і продаж або експорт яких би відбувся;

у наданні дозволу на укладання відповідного контракту (тобто відмовила на етапі переговорів). У такому разі повідомлення про відмову може, у відповідності до національної процедури, містити відмову про надання дозволу почати переговори або негативну відповідь стосовно початкового офіційного запиту про конкретне замовлення.

Відмова за умовчанням діє три роки та її дію може бути продовжено з інформуванням інших держав-учасниць.

Проведення консультацій та розповсюдження повідомлень про відмови здійснюється на конфіденційній основі. Звісно, що механізм застосування “відмов” не використовується державами для досягнення будь-яких комерційних переваг.

10.3. Процедури експортного контролю єс відносно товарів подвійного використання

10.3.1. Загальний підхід до контролю товарів подвійного використання

Товари подвійного використання (подвійні товари) підлягають ефективному контролю під час їх експорту з держав ЄС. Держави ЄС прагнуть досягти однакового та послідовного застосування експортного контролю по всьому ЄС, з метою сприяння безпеці ЄС та міжнародній безпеці, а також забезпеченню рівних умов для усіх експортерів ЄС. Спільна ефективна система експортного контролю за подвійними товарами є одним з елементів, що забезпечує виконання міжнародних зобов’язань прийнятих державами ЄС. Застосування спільних підходів держав ЄС до експортного контролю подвійних товарів є передумовою для встановлення вільного руху значної частини таких товарів всередині ЄС.

Відповідальність за прийняття рішень з питань надання дозволів на експорт (у тому числі дозволів на брокерські послуги), а також дозволів на право транзиту товарів подвійного використання до третіх держав, всередині ЄС покладається на національні органи експортного контролю держав-учасниць ЄС.

Основними елементами ефективного режиму експортного контролю держав ЄС за експортом товарів подвійного використання є спільні списки товарів подвійного використання та спільні правила такого контролю. У рамках спільної політики експортного контролю товарів подвійного використання та спільних правил такого контролю держави ЄС встановили також контроль за передачами програмного забезпечення і технології за допомогою електронних засобів зв’язку, факсу або телефону до місць призначення поза ЄС.

Держави ЄС вживають відповідних заходів з метою налагодження безпосередньої співпраці між їх відповідними органами, зокрема з метою усунення ризику того, щоб можливі розбіжності у застосування ними експортного контролю не призводили до порушень в торгівлі, які можуть викликати складнощі для одної або більше держав ЄС. Така співпраця включає обмін інформацією про експортерів, яких було позбавлено права використання національних чи комунітарних генеральних дозволів на експорт, про ненадійних (проблемних) кінцевих споживачів та інших суб’єктів, що викликають підозри, а також про сумнівні маршрути доставки товарів.

Під час розгляду заяв на експорт подвійних товарів особлива увага приділяється питанням кінцевого використання таких товарів та їх можливого реекспорту. Органи експортного контролю держав ЄС мають можливість забороняти транзит подвійних товарів до третіх держав, якщо ці органи мають достатні причини підозрювати, на підставі розвідувальних або інших джерел, що зазначені товари є або можуть бути призначеними, повністю або частково, для розповсюдження зброї масового знищення або засобів її доставки.

Коли це необхідно, держави ЄС перед видачею дозволу на експорт здійснюють консультації. Такі консультації є обов’язковими у випадках, коли відносно передбаченого до експорту подвійного товару існують відмови, які зроблені іншими державами ЄС відносно аналогічних по суті товарів. Перевагою такого підходу є врахування того, що суттєві безпекові інтереси окремих держав ЄС не будуть поставлені під загрозу внаслідок експорту з іншої держави.

Кожна держава ЄС самостійно визначає ефективні, пропорційні та стримуючі покарання, що накладаються у разі порушення правил та процедур експортного контролю.