6.2. Прийняття рішень в системі експортного контролю

Експортний контроль є невід’ємною складовою частиною національної безпеки України і виконує свої завдання відповідно до законодавства та прийнятих Україною міжнародних зобов’язань у сфері нерозповсюдження. Національні системи експортного контролю держав, які їх створили, у безпековому плані направлені на забезпечення інтересів національної безпеки, а в плані економічного розвитку направлені на створення сприятливих умов для розвитку економіки і суспільства на довгострокову перспективу. В той же час розвиток технологій призводить до загострення протиріч між економічними інтересами підприємств-експортерів, тобто інтересами економічного розвитку, і інтересами національної та міжнародної безпеки.

Доцільність міжнародної торгівлі “чутливими” товарами можливо визначить співвідношенням двох базових показників – економічної ефективності та інтересів національної безпеки. Ці два показники покладені в основу прийняття рішень у системі державного експортного контролю. Але показник національної безпеки є досить багатовекторним показником, який включає в себе як суто національні інтереси, так і інтереси міжнародної безпеки.

Експортер, здійснюючи експорт “чутливих” товарів, наприклад зброї, бажає отримати можливо більший прибуток від такого експорту, тобто він бажає збільшити показник економічної ефективності експорту. Але такий експорт може стати фактором дестабілізації у регіоні, який отримує таку зброю, тобто це буде погіршувати міжнародну безпеку. Водночас такий експорт буде погіршувати і національну безпеку, насамперед її політичну складову. Таке становище відображає суть конфлікту інтересів економічного розвитку, національної безпеки і міжнародної координації під час здійснення заходів державного експортного контролю. Саме тому під час здійснення заходів експортного контролю постійно вирішується задача усунення протиріч між цілями національної та міжнародної безпеки і цілями економічного розвитку.

З метою прийняття обґрунтованих рішень про згоду на експорт “чутливих” товарів (надання чи ненадання дозволів на експорт таких товарів) в національних системах експортного контролю розглядаються як поточні, так і перспективні показники, які мають суттєвий вплив на такі рішення. Схема прийняття рішень про згоду на експорт “чутливих” товарів з врахуванням зазначених базових показників наведена на мал. 6.3.

У показниках “економічного розвитку” враховується “поточна економічна ефективність”, тобто ефективність у короткостроковий період, та “перспективна економічна ефективність”, тобто ефективність на тривалий період після фактичного експорту товарів.

Показник безпеки складається з двох показників – національної безпеки та міжнародної безпеки, кожен з яких також має показники поточної та перспективної безпеки.

6.2.1. Моделі прийняття рішень

Процедури, що виконуються національним органом експортного контролю (далі – НОЕК) для прийняття рішень про надання дозвільних документів на міжнародні передачі товарів, можливо представити у вигляді декількох базових формалізованих моделей. Рішення, які приймаються НОЕК, можуть бути прийнятими:

на підставі власної інформації, яка є у розпорядженні НОЕК (модель прийняття рішень за власною інформацією);

з використанням інформації, яка є у розпорядженні інших державних органів (модель прийняття рішень з врахуванням інформації інших державних органів);

з урахуванням інформації компетентних органів іншої держави, тобто скоординованими на двосторонньому міждержавному рівні (модель прийняття рішень з врахуванням інформації іншої держави);

з урахуванням інформації компетентної міжнародної організації, тобто скоординованими на міжнародному рівні (модель прийняття рішень з врахуванням інформації міжнародної організації).

У моделі прийняття рішень за власною інформацією НОЕК розглядає заяву суб’єкта щодо здійснення відповідної міжнародної передачі товарів на підставі “власної” інформації, якою він безпосередньо володіє, та за підсумками аналізу такої інформації приймає рішення про надання дозвільного документа, або відмову в його наданні.

Під “власною” інформацією мається на увазі інформація, якою володіє НОЕК на момент прийняття рішення про надання дозволу. Така інформація накопичується НОЕК у відповідних базах даних законодавчих та нормативно-правових актів, міжнародних договорів з питань нерозповсюдження, резолюцій Ради безпеки Організації Об’єднаних націй та національних актів з ембарго, а також базах даних про суб’єктів, про ідентифікацію товарів, про правозастосування тощо.

У моделі прийняття рішень з урахуванням інформації, яка є у розпорядженні інших державних органів, НОЕК розглядає заяву суб’єкта щодо здійснення відповідної міжнародної передачі товарів як на підставі “власної” інформації, якою він безпосередньо володіє, так і на підставі інформації, яка надана до НОЕК іншими державними органами. За підсумками аналізу такої “сукупної” інформації НОЕК приймає рішення про надання суб’єкту дозвільного документа, або відмову в його наданні.

Під “власною” інформацією інших державних органів розуміється інформація, якою володіють державні органи, що беруть участь у заходах експортного контролю, на момент міжвідомчого узгодження рішення про надання дозволу. Така інформація накопичується відповідними державними органами у власних базах даних з питань, що віднесені до компетенції таких органів.

У моделях прийняття рішень з урахуванням інформації інших держав чи міжнародних організацій, НОЕК розглядає заяву суб’єкта щодо здійснення відповідної міжнародної передачі товарів як на підставі “власної” національної інформації, якою безпосередньо володіє він та інші державні органи України, так і на підставі інформації, яка надана до НОЕК компетентними органами інших держав чи міжнародними організаціями. За підсумками аналізу такої “сукупної” інформації НОЕК приймає рішення про надання суб’єкту дозвільного документа, або відмову в його наданні.

Під інформацією компетентних органів інших держав чи міжнародних організацій розуміється індивідуальна (специфічна) інформація, якою володіють такі органи інших держав чи міжнародні організації і яку вони добровільно надали до українських компетентних органів.