8.3.9. Здійснення міжнародної передачі товарів

Дозвільні документи Держекспортконтролю, які отримало підприємство, є однією з підстав для митного оформлення товарів та надають підприємству право здійснювати визначені в цих документах міжнародні передачі товарів. За формальними ознаками міжнародна передача може вважатися здійсненою з моменту виконання умов доставки товарів, що визначені у зовнішньоекономічному договорі (контракті) згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС). Разом з тим, завершення доставки товарів згідно з умовами контракту, не звільняє українське підприємство від інших процедур, що передбачені вимогами експортного контролю (контроль доставки товарів кінцевому споживачу та контроль кінцевого використання товарів за призначенням, а також звітування до Держекспортконтролю про підсумки контролю).

Саме виходячи з вимог експортного контролю, під час здійснення передачі товарів іноземному споживачу, фахівці СВФЕК та інші фахівці підприємства повинні вжити заходів для проведення необхідних дій та отримати необхідні документи, які можуть бути підтвердженням доставки товарів іноземному споживачу.

З метою належного виконання вимог державного експортного контролю щодо контролю доставки товарів, фахівці підрозділу ЕК підприємства та фахівці інших підрозділів підприємства, які задіяні у доставці товарів до кінцевого споживача, повинні керуватись вимогами статті 19 Закону “про експортний контроль”, а також “Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов’язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю”, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 р. № 920 та Наказом Держекспортконтролю від 5.10.2009 р. № 86 “Про затвердження форми висновку щодо можливості проведення переговорів, форми звітів та встановлення строків звітності”, який зареєстрований в Мінюсті України 28.10.2009 р. за № 3994/17010.

8.3.10. Контроль кінцевого використання товарів

Підприємство, яке здійснило відповідну міжнародну передачу товарів та отримало підтвердження про доставку товарів кінцевому споживачу, може вважати таку передачу завершеною “за фактом”.

Проте завершення передачі не є гарантією наступного використання товарів за їх призначенням, яке визначено у відповідних сертифікатах кінцевого споживача. Саме тому законодавством з експортного контролю передбачено, що у разі експорту товарів підприємство-експортер повинно вживати заходів для проведення перевірки кінцевого використання товарів і надавати про це інформацію до Держекспортконтролю, а також сприяти державним органам України у проведенні таких перевірок.

Таким чином, фахівці СВФЕК українського підприємства-експортера повинні з’ясувати з іноземним імпортером та кінцевим споживачем процедури такого контролю під час фактичного використання цих товарів іноземним споживачем. З метою належного виконання вимог державного експортного контролю щодо контролю кінцевого використання товарів, фахівці підрозділу ЕК підприємства та фахівці інших підрозділів підприємства, які задіяні у такому контролі, повинні керуватись вимогами статті 19 та 22 Закону “про експортний контроль”, а також “Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов’язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю”, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 р. № 920 та Наказом Держекспортконтролю від 5.10.2009 р. № 86 “Про затвердження форми висновку щодо можливості проведення переговорів, форми звітів та встановлення строків звітності”, який зареєстрований в Мінюсті України 28.10.2009 р. за № 3994/17010.