7.3.4. Контроль наявності та достатності гарантії

Порядками здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та товарів подвійного використання передбачено подання суб’єктом до Держекспорт-контролю (разом з відповідною заявою щодо отримання дозвільного документа) документів про гарантії, що відповідають конкретної міжнародної передачі товарів. Цими Порядками передбачено подання оригіналів документів про зобов’язання та гарантії іноземного суб’єкта-кінцевого споживача стосовно імпортованих ним товарів. Такі документи можуть бути надані у вигляді сертифіката кінцевого споживача або іншого документа, в якому містяться:

відомості про кінцевого споживача товарів, їх експортера, найменування та кількість товарів, кінцеве призначення та місце використання товарів;

зобов’язання іноземного суб’єкта-кінцевого споживача не реекспортувати і не передавати будь-кому отримані товари. У випадках наміру реекспорту чи передачі отриманих товарів іншому кінцевому споживачу у сертифікаті повинно бути визначено зобов’язання про здійснення таких операцій лише за наявності письмової згоди на це українського експортера та Держекспортконтролю.

Крім визначеного вище у сертифікаті повинні бути визначені інші зобов’язання та гарантії залежно від категорій та груп товарів, що передаються. Необхідність подання таких додаткових зобов’язань та гарантії обумовлена вимогами відповідних міжнародних режимів експортного контролю, членом яких є Україна.

У випадках, коли сертифікат кінцевого споживача чи інший документ видано структурою, яка не є державним органом, разом з таким документом може бути надано імпортний сертифікат, що оформлений уповноваженим на це державним органом. Наявність такого документа свідчить про те, що уповноважений державний орган є усвідомленим про імпорт товарів до його держави та підтверджує гарантію про ввезення товару.

Саме контроль наявності а також контроль достатності зазначених вище відомостей та зобов’язань і є одним з головних предметів експортного контролю під час розгляду питань про можливість надання дозвільних документів.

7.3.5. Контроль під час надання дозвільних документів

Під час здійснення експертиз, пов’язаних із прийняттям рішень про надання дозвільних документів, здійснюються чисельні операції з конкретних питань державного експортного контролю. За змістом операцій контроль під час надання дозвільних документів можливо розподілити на етапи:

загального розгляду документів;

контролю щодо дотримання міжнародних зобов’язань;

“загальних” експертиз у галузі державного експортного контролю.

Етап загального розгляду документів об’єднує як формальні операції контролю, наприклад перевірки повноти та достатності наданих суб’єктом документів, так і операції контролю, пов’язані із визначенням правового статусу експортера, імпортера, посередників, кінцевого споживача, а також правового статусу товарів, що є об’єктом конкретної міжнародної передачі. За підсумками загального розгляду документів готуються відповідні пропозиції щодо можливих процедур наступного розгляду заяви суб’єкта.

На цьому етапі здійснюються контроль та перевірки, пов’язані із визначенням таких важливих показників, як: відповідності обсягу та змісту наданих суб’єктом документів вимогам нормативних актів; можливої наявності суб’єктів, що згадані у документах, у переліках порушників правил експортного контролю; достатності документів про гарантії та їх повноти; відсутності заборон щодо експорту чи реекспорту зазначених суб’єктом товарів, тощо.

Етап контролю щодо дотримання міжнародних зобов’язань є досить важливим етапом у процесі прийняття рішень про надання дозвільних документів. Саме на цьому етапі визначається статус конкретної міжнародної передачі товарів з точки зору міжнародних зобов’язань України та визначаються можливі процедури прийняття рішення з врахуванням міжнародних зобов’язань.

На цьому етапі здійснюються контроль та перевірка, пов’язані із: віднесенням визначених у заяві товарів до відповідного міжнародного режиму контролю; наявності обмежень на постачання товарів до визначеної держави; необхідності проведення міжнародних консультації для прийняття узгодженого рішення; достатності зобов’язань та гарантії, виходячи з вимог конкретного міжнародного режиму експортного контролю, тощо.

Етап “загальних” експертиз у галузі державного експортного контролю є головним та вирішальним у системі експортного контролю. Саме на цьому етапі враховуються підсумки контролю, що зроблені на попередніх етапах, визначається і виконується остаточна процедура підготовки рішення відносно заяви суб’єкта та готується рішення про надання дозвільного документа.

На цьому етапі здійснюються контроль та перевірки: реєстрації суб’єкта у Держекспортконтролі; контроль класифікації та ідентифікації товарів; контроль щодо врахування наявних обмежень на міжнародну передачу, виходячи з статусу експортера, імпортера, посередника та кінцевого споживача; контроль щодо врахування інформації інших державних органів відносно конкретної міжнародної передачі тощо.