51. Бесіда як метод навчання. Методика проведення бесіди.

Поняття «методи навчання», особливості словесних методів навчання, їх види. Бесіда (діалогічний метод навчання, за якого вчитель із допомогою вдало поставлених питань спонукає учнів відтворювати раніше набуті знання, робити самостійні висновки, узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу; види (за дидактичною метою (вступна; пояснювальна; підсумкова; контрольно-перевірна); за рівнем пізнавальної діяльності (репродуктивно-відтворююча (запитання мають інформаційний характер («Що?»), евристична, або сократична (запитання мають проблемний характер («Чому?»); за кількістю учасників (індивідуальна бесіда (питання адресовані одному учневі), фронтальна бесіда (питання адресовані класу). Види запитань (за рівнем складності: запитання про факти; запитання, які передбачають порівняння і відповідний аналіз явищ; запитання про причинні зв'язки і значення явищ; запитання, на які можна відповісти, розкривши зміст понять, обґрунтувавши загальні висновки за допомогою індуктивних та дедуктивних висновків; запитання, які потребують доведень; за рівнем самостійності учнів під час відповіді: основні (передбачають самостійну розгорнуту відповідь учня); додаткові (передбачають уточнення по ходу відповіді учня); допоміжні (навідні, допомагають виправити неточності у відповіді учня); за рівнем пізнавальної активності учнів: репродуктивні (з метою відтворення вивченого), реконструктивні (з метою застосування знань і вмінь у змінених ситуаціях), творчі (з метою застосування знань і вмінь у нестандартних умовах); за формулюванням запитання: звичайні («Які умови є важливими для життя рослин?»), проблемні («Чи можливо побудувати трикутник, сама кутів якого становить більше ніж 180 градусів?»). Педагогічні вимоги: відповідність темі і меті уроку; питання - короткі, точні, оптимальна кількість, ставляться в логічній послідовності, пробуджують думку учня, розвивають його; відповіді учнів (за змістом і за стилем): повні, усвідомлені, аргументовані, логічні, чіткі, літературно правильно оформлені; застосовується за наявності в учнів певного рівня знань). Методика застосування (підготовчий етап (визначення теми і мети; підбір запитань відповідно від мети застосування бесіди; продумування основних, додаткових та допоміжних запитань; прогнозування відповідей учнів), проведення бесіди (означення теми та мети проведення бесіди, діалог з учнями, узагальнення відповідей).

52. Робота з підручником як метод навчання.

Поняття «методи навчання», особливості словесних методів навчання, їх види. Робота з підручником (самостійне опрацювання учнями друкованого тексту, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні; зміни у застосуванні методу відповідно до рівня освіти (початкова (опанування техніки читання; вміння вирізняти головне від другорядного; поділяти прочитане на частини; придумувати заголовки до частин), базова (вибіркове читання і переказ; виписування, добір фактичного матеріалу за питанням; складання плану, конспекту; виписування тез), повна (усний або письмовий виклад зауважень щодо прочитаного; написання рецензій, анотацій; біографічних заміток; упорядкування термінологічних, статистичних, хронологічних, довідкових таблиць, схем, діаграм; підготовка повідомлень і доповідей; вміння працювати з додатковою літературою); педагогічні вимоги: підбір вдалих тем; чітке планування самостійної роботи; керівництво діями учнів (вказувати, що читати, з якою метою, на які питання відповісти); обов’язкове поєднання з іншими видами діяльності на уроці; використання різноманітних прийомів; організація роботи з текстовими і поза текстовими компонентами підручника).

53. Пояснення як метод навчання.

Поняття «методи навчання», особливості словесних методів навчання, їх види. Пояснення (словесне тлумачення понять, явищ і т.д.; види пояснень (за способом міркування: індуктивні (від одиничного до загального), дедуктивні (від загального до одиничного), традуктивні (шляхом аналогії); за змістом: причинні (розкривають причини), генетичні (розкривають передісторію), закономірні (розкривають зміст закономірних зв’язків), структурні (розкривають будову), функціональні (розкривають специфіку функціонування). Педагогічні вимоги: створення бази пояснення – актуалізація опорних знань; доказовість; логіка викладу; підбір аргументації; чіткість мовлення, його темп; образність мови; у разі не розуміння учнями матеріалу, застосовується роз’яснення (містить додаткове тлумачення).